Постанова № 28949111, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1682/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ленд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ленд» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про скасування податкового-повідомлення рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про скасування податкового-повідомлення рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Агро Ленд», звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області в період з 30 листопада 2011 року по 08 грудня 2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Агро Ленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 лютого 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт №1268/23-2/36963999 від 15 грудня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення TOB «Агро Ленд» ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст.201 ПК України, пункту 3 Розділу II "Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20 травня 2010 року, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного періоду на загальну суму 351 103, 36 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2010 року на суму - 141 077, 14 грн., за травень 2010 року на суму - 93 591, 74 грн., за червень 2010 року на суму - 116 434, 48 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що TOB «Агро Ленд» не мало права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність у податковій звітності TOB «Агро Ленд» по взаємовідносинах з його контрагентом TOB «Волюм-ФС», а саме: TOB «Волюм-ФС» не задекларувало податкові зобов'язання та не сплатило до Державного бюджету суми ПДВ за квітень 2010 року - червень 2010 року, а податкову звітність TOB «Волюм-ФС» за вказаний період визнано недійсною.

Так, податковим органом встановлено розбіжності в Додатку №5 податкової звітності ТОВ «Агро Ленд» по контрагенту ТОВ «Волюм-ФС» у розмірі 5 433 591, 31 грн. Крім того, контрагент позивача має стан платника податків - 8, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25 червня 2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0000132300 від 13 січня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 438 879, 20 грн., з яких: 351 103, 36 грн. - за основним платежем та 87 775, 84 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів з даним рішенням не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2010 року між ТОВ «Агро Ленд» та ТОВ «Волюм-ФС» укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «Волюм-ФС» (Постачальник) зобов'язалося передати у власність ТОВ «Агро Ленд» (Покупця) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 вищезазначеного Договору, якість товару, що відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатами якості, відповідності та іншими документами, необхідними для даного виду товару (якісні посвідчення, ветеринарні свідоцтва, карантинний дозвіл). Постачальник надає Покупцю інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтв про відповідність в документах, згідно з якими передається товар. Згідно з пунктом 4.3 вищезазначеного Договору, товар доставляється транспортом Покупця і за рахунок Покупця.

З квітня по травень 2010 року ТОВ «Волюм-ФС» поставило позивачу овочі та фрукти: буряк, помідор, грейпфрут, кабачок, лимон, часник, редис ваговий, моркву, цибулю, капусту свіжу, картоплю молоду (Єгипет), апельсин, тощо.

На виконання умов даного договору контрагент позивача виписав ТОВ «Агро Ленд» податкові накладні від 01 квітня 2010 року №798, від 02 квітня 2010 року №91, від 02 квітня 2010 року №792, від 03 квітня 2010 року №794, від 09 квітня 2010 року №985, від 14 квітня 2010 року №990, від 16 квітня 2010 року №998, від 19 квітня 2010 року №1005, від 20 квітня 2010 року №1011, від 24 квітня 2010 року №1023, від 26 квітня 2010 року №1038, від 28 квітня 2010 року №1051, від 28 квітня 2010 року №1052, від 30 квітня 2010 року №1066, від 03 травня 2010 року №7641, від 05 травня 2010 року №7672, від 07 травня 2010 року №7640, від 10 травня 2010 року №7719, від 12 травня 2010 року №7752, від 13 травня 2010 року №7761, від 14 травня 2010 року №7762, від 18 травня 2010 року №7807, від 20 травня 2010 року №7838, від 22 травня 2010 року №7855, від 26 травня 2010 року №РН-0007894, від 01 червня 2010 року №3, від 03 червня 2010 року №15, від 04 червня 2010 року №20, від 07 червня 2010 року №33, від 09 червня 2010 року №41, від 12 червня 2010 року №61, від 14 червня 2010 року №76, від 15 червня 2010 року №82, від 18 червня 2010 року №97.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними від 01 квітня 2010 року №РН-0000798, від 02 квітня 2010 року №РН-0000791, від 02 квітня 2010 року №РН-0000792, від 03 квітня 2010 року №РН-0000794, від 09 квітня 2010 року №РН-0000895, від 14 квітня 2010 року №РН-0000895, від 16 квітня 2010 року №РН-0000998, від 19 квітня 2010 року №РН-0001005, від 20 квітня 2010 року №РН-0001011, від 24 квітня 2010 року №РН-0001023, від 26 квітня 2010 року №РН-0001038, від 28 квітня 2010 року №РН-0001051, від 28 квітня 2010 року №РН-0001052, від 30 квітня 2010 року №РН-0001066, від 03 травня 2010 року №РН-0007641, від 05 травня 2010 року №РН-0007672, від 07 травня 2010 року №РН-0007640, від 10 травня 2010 року, №РН-0007719, від 12 травня 2010 року №РН-0007752, від 13 травня 2010 року №РН-0007761, від 14 травня 2010 року №РН-0007762, від 18 травня 2010 року №РН-0007807, від 20 травня 2010 року №РН-0007838, від 22 травня 2010 року №РН-0007855, від 26 травня 2010 року №РН-0007894, від 01 червня 2010 року №РН-А000003, від 03 червня 2010 року №РН-А000015, від 03 червня 2010 року №РН-А000015, від 04 червня 2010 року №РН-А000020, від 07 червня 2010 року №РН-А000033, від 09 червня 2010 року №РН-А000041, від 12 червня 2010 року №РН-А000061, від 14 червня 2010 року №РН-А000076, від 15 червня 2010 року №РН-А000082, від 18 червня 2010 року №РН-А000097, реєстрів прибуткових накладних, актів прийому-передачі товару: від 01 квітня 2010 року №1, від 02 квітня 2010 року №2, від 02 квітня 2010 року №3, від 03 квітня 2010 року №4, від 09 квітня 2010 року №6, від 14 квітня 2010 року №8, від 16 квітня 2010 року №10, від 19 квітня 2010 року №12, від 20 квітня 2010 року №13, від 24 квітня 2010 року №13, від 26 квітня 2010 року №15, від 28 квітня 2010 року №16, від 28 квітня 2010 року №17, від 30 квітня 2010 року №18, від 03 травня 2010 року №19, від 05 травня 2010 року №20, від 05 травня 2010 року №21, від 10 травня 2010 року №22, від 12 травня 2010 року №23, від 13 травня 2010 року №24, від 14 травня 2010 року №25, від 18 травня 2010 року №26, від 20 травня 2010 року №27, від 22 травня 2010 року №28, від 26 травня 2010 року №29, від 01 червня 2010 року №31, від 03 червня 2010 року №32, від 04 червня 2010 року №33, від 07 червня 2010 року №34, 09 червня 2010 року №35, від 12 червня 2010 року №36, від 14 червня 2010 року №37, від 15 червня 2010 року №38, від 18 червня 2010 року №39.

Протягом квітня-травня 2010 року за поставлений товар позивач сплатив ТОВ «Волюм-ФС» грошові кошти у розмірі 5 433 591, 31 грн. Факт розрахунку за поставлений товар підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Як доказ змін майнового стану TOB «Агро Ленд» суду були надані виписки по рахунку TOB «Агро Ленд», в яких можна прослідкувати зміну активів та зобов'язань підприємства за період, що підлягав перевірці.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п. п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження господарських операцій (взаємовідносин) між позивачем та ТОВ «Волюм-ФС», зокрема, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу тощо.

Вказане підтверджує, що товари придбавалися та були реалізовані, що свідчить про товарність операцій.

Також встановлено, що податкові накладні, виписані у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання послуг контрагентів.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Волюм-ФС» були чинні. Крім того, ТОВ «Волюм-ФС» були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Щодо не надання суду додаткових доказів, які б свідчили про реальність виконання угод між ТОВ «Агро Ленд» та ТОВ «Волюм-ФС», а саме товарно - транспортні накладні, карантинні сертифікати, сертифікати якості, та інші відповідні документи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Сертифікат відповідності є юридичним документом, який видається Заявнику уповноваженим органом з сертифікації, який і відповідає за достовірність інформації наведеної в сертифікаті. В Україні діє Українська державна система сертифікації продукції (УкрСЕПРО). Існує два види сертифікатів УкрСЕПРО - обов'язкові (згідно з законодавством) та добровільні.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 466/10746 від 4 травня 2005 року «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні визначено перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації на Україні, з визначенням критеріїв оцінки безпеки продукції. Та продукція, що не ввійшла в цей перелік, проходить добровільну сертифікацію.

Згідно зазначеного наказу овочі та фрукти не включено до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, таким чином наявність його не є обов'язковою.

Постановою Кабінету міністрів України № 705 від 12 травня 2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» визначено, що кожну партію об'єктів регулювання, що перевозиться у транспортному засобі супроводжує карантинний сертифікат. Строк дії карантинного сертифіката -14 діб.

Під час здійснення поставки товару, TOB «Волюм ФС» передавало ТОВ «Агро Ленд» карантинні сертифікати, як супровідну документацію товару. В свою чергу, TOB «Агро Ленд» після здійснення продажу товару, у відповідності до вимог п.2 5 постанови Кабінету міністрів України № 705 від 12 травня 2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин», передавало карантинні сертифікати своїм покупцям.

ТОВ «Агро Ленд» зверталось до своїх покупців з проханням надати карантинні сертифікати, для підтвердження в суді факту поставки товару від ТОВ «Волюм ФС».

Однак, відповідно до ст. 12 Закону України «Про карантинні сертифікати» - особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані зберігати усі фітосанітарні сертифікати, карантинні сертифікати та карантинні дозволи протягом одного року починаючи з дати видачі

Враховуючи те, що з моменту видачі карантинних сертифікатів минуло вже більше двох років, а законодавством не передбачено обов'язку довготривалого зберігання даного документу, більшість карантинних сертифікатів покупцями товарів було знищено. У зв'язку з цим, ТОВ «Агро Ленд» не мало можливості надати карантинні сертифікати щодо всіх поставок товару, тому суду були надані лише ті сертифікати, які залишились в наявності.

Відсутність же товарно - транспортних накладних, які б підтверджували фактичне транспортування товарів, пояснюється тим, що покупці самі отримували товар безпосередньо на складських приміщеннях, які належали ТОВ «Волюм-ФС», а тому у них відсутні товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували відвантаження, зберігання, рух продуктів по складських приміщеннях.

Відповідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність нарахування зобов»язань зі сплати податку на додану вартість, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції винесена з неповним з»ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ленд» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ленд» до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області про скасування податкового-повідомлення рішення - задовольнити.

Дії Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області - визнати неправомірними.

Визнати протиправним та скасувати, винесене Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Київської області податкове повідомлення-рішення № 0000132300 від 13 січня 2012 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 438 879, 20 грн., з яких: 351 103, 36 грн. - за основним платежем та 87 775, 84 грн. - за штрафними санкціями.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.