Постанова № 28947929, 21.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4839/2012

21 січня 2013 року 15год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Гуль Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" доДубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" (далі по тексту постанови - ТОВ "Рівнеградбуд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної Державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту постанови - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007342350 від 28 серпня 2012 року в сумі 61063,50 грн., в т.ч.: 51350,00 грн. основного платежу та 9713,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій. До початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Згідно заявленого збільшення, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007332350 від 28 серпня 2012 року в сумі 76329,13 грн., в т.ч.: 64187,50 грн. основного платежу та 12141,63 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування адміністративного позову, з урахуванням вимог заяви про збільшення позовних вимог, позивач зазначає, що формування ТОВ "Рівнеградбуд" валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. За формою та змістом первинні документи відповідають вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., а податкові накладні ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та ст. 201 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що правочини, які вчинялися ТОВ "Рівнеградбуд" із ТОВ НВО "МСК-Інвест" та із ТОВ СРМП "Зодчий" відповідають положенням Цивільного кодексу України і підстав для визнання їх нікчемними в податкового органу не має. Так, зокрема податковий орган не наводить жодних доказів, які б свідчили про переслідування сторонами мети завдати шкоди державним та суспільним інтересам при вчиненні оспорюваних правочинів. На момент вчинення господарських операцій, відомості про ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий" були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже, відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" № 755-IV від 15.03.2003 р., є достовірними. Крім того, на момент виписання податкових накладних ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий" були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Вказує, що в Україні діє принцип індивідуальності юридичної відповідальності, як наслідок ТОВ "Рівнеградбуд" не може нести відповідальність фінансового характеру за будь-які дії контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов повністю та додатково пояснила суду, що документально повністю підтверджуються сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. Крім того, документально підтверджено наступне використання в межах господарської діяльності позивача придбаних робіт у ТОВ НВО "МСК-Інвест " та ТОВ СРМП "Зодчий". Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Дубенська ОДПІ адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що під час проведення документальної виїзної перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 51350,00 грн. та порушення п.п.5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємств в розмірі 64187,50 грн. Зазначив що сума валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість була сформована ТОВ "Рівнеградбуд" по правочинам із ТОВ НВО "МСК-Інвест " та ТОВ СРМП "Зодчий", які є нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в ньому. Пояснив, що Дубенською ОДПІ було отримано від ДПІ Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська копію акту перевірки від 05.04.2011 року за № 688/23-2/34656392 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО "МСК-Інвест" за період грудень 2010 року-січень 2011 року та від Миргородської ОДПІ акт від 03.02.2012 року за № 152/23-410/37012430/1 про неможливість проведення зустрічно звірки суб'єкта господарювання ТОВ СРМП "Зодчий". Ствердив, що у перелічених актах перевірки вказується про відсутність за місцезнаходженням контрагентів, а також визнаються всі правочині, вчинені з названими контрагентами, такими, що є нікчемними.

Додатково зазначив, що ТОВ НВО "МСК-Інвест" звернулось до суду з адміністративним позовом, щодо визнання протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної перевірки та складання акту від 05.04.11 № 688/23-2/3456392, визнати протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів, укладених ТОВ НВО "МСК-Інвест" такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними, та заборонити ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська вчиняти дії щодо розповсюдження та використання акту від 05.04.11 № 688/23-2/3456392 у відносинах з третіми особами, у тому числі, шляхом внесення висновків цього акту до будь-яких інформаційних систем.

Вказав, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 р. по справі № 2а/0470/6313/11, яка набула законної сили, у задоволенні адміністративного позову ТОВ НВО "МСК-Інвест" до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, заборону вчинити дії було відмовлено. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дубенською об'єднаною Державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків ТОВ "Рівнеградбуд" з ТОВ СРМП "Зодчий" за період серпень 2008 року - жовтень 2010 року та ТОВ НВО "МСК-Інвест" за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, по результатам якої був складений акт № 188/22/35505106 від 16.08.2012 року.

Як вбачається з висновків акта перевірки, за результатами її проведення, було встановлено порушення ТОВ "Рівнеградбуд":

- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 51350,00 грн. в т.ч.: за липень 2010 р. на суму 38850,00 грн.; за січень 2011 р. на суму 12500,00 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., ст.1, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств в розмірі 64187,50 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 р. в сумі 48562,50 грн.; за 1 квартал 2011 р. в сумі 15625,00 грн.

- ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.656, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Рівнеградбуд" з зазначеним у акті перевірки постачальниками ТОВ СРМП "Зодчий" та ТОВ НВО "МСК-Інвест".

На підставі акта перевірки Дубенською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007342350 від 28 серпня 2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту постанови - ПДВ) в сумі 61063,50 грн., в т.ч.: 51350,00 грн. основного платежу та 9713,50 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0007332350 від 28 серпня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 76329,13 грн., в т.ч.: 64187,50 грн. основного платежу та 12141,63 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач на підставі ст.56 Податкового кодексу України звернувся із скаргою на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про Результати розгляду скарги, прийнятого Державною податковою службою України за № 6561/0/61-12/10-2115 від 04.12.2012 року, скаргу залишено без задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" зареєстроване 21.01.2008 року Дубенською районною Державною адміністрацією Рівненської області, про що був зроблений запис № 1 593 102 0000 000411 (т.1 - а.а.с), є платником податку на додану вартість, згідно із свідоцтвом № 100097864 виданим 12.02.2008 року Дубенською ОДПІ (т.1 - а.с. ). Як вбачається із Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організації України, основним видом діяльності ТОВ "Рівнеградбуд" за КВЕД є 45.21.1 - Будівництво будівель, на здійснення цієї діяльності була отримана Ліцензія Серії АВ № 407896 від 22.07.2008 року, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

04.01.2011 року між ТОВ "Рівнеградбуд" (Замовник) та ТОВ НВО "МСК-Інвест" (Підрядник) було укладено договір підряду № 01. Відповідно до умов вказаного договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи визначені технічними кресленнями та документацією, що надаються Замовником.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МСК-Інвест" зареєстроване 10.10.2006 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, про що йому видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 767948. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 442044, основним видом діяльності вказаного контрагента позивача за КВЕД є - 45.21.1 Будівництво будівель. ТОВ НВО "МСК-Інвест" перебуває на обліку у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровськ (а.с.), що не оспорюється відповідачем, та було зареєстроване з 24.10.2006 року платником податку на додану вартість, про що йому було видано відповідне Свідоцтво. Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ контрагента ТОВ ТОВ НВО "МСК-Інвест" було анульовано 17.03.2011 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаним контрагентом, причина анулювання - припинення платника податку за власним бажанням. ТОВ НВО "МСК-Інвест" було отримано Ліцензію Серії АВ № 340512 на будівельну діяльність з 24.05.2007 року по 24.05.2012 року.

Виконання сторонами умов Договору підряду № 01 від 04.01.2011 року підтверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за січень 2011 року на суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн.; актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за січень 2011 року на суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн.; податковою накладною № 114 від 30.01.2011 року на суму 75000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн.; випискою банку від 09.03.2011 року на перерахування коштів контрагенту-виконавцю на суму 75000,00 грн.

Виконані ТОВ НВО "МСК-Інвест" роботи було використано позивачем для виконання Договору підряду № 35 від 03.05.2010 року із Замовником - ТОВ "Комфорт-Строй", що підтверджується відповідними: довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3; актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в; податковими накладними; виписками банку про отримання коштів від замовника.

Судом встановлено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №278898, основними видами діяльності ТОВ СРМП "Зодчий", за КВЕД є: 45.21.1 Будівництво будівель, 45.31.0 Елетромонтажні роботи, 45.33.1 Монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря. Вказаний контрагент позивача був зареєстрований Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 24.02.2010 року, про що йому було видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 252113. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, ТОВ СРМП "Зодчий" був зареєстрований платником ПДВ з 07.07.2010 року. Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ СРМП "Зодчий" було анульовано 21.03.2011 року, тобто в часі пізніше, ніж мали місце спірні правовідносини між позивачем і вказаним контрагентом. Для здійснення будівельних робіт з 24.06.2010 року по 24.06.2013 року ТОВ СРМП "Зодчий" було отримано ліцензію серії АВ № 5177761.

07.07.2010 року між ТОВ "Рівнеградбуд" (Замовник) та ТОВ СРМП "Зодчий" (Підрядник) було укладено договір підряду № 16/08-7. Виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по вказаному договору підтверджується: довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за липень 2010 року на загальну суму 233100 грн., у т.ч. ПДВ - 38850,00 грн., у тому числі: на суму 128100,00 грн. у т.ч. ПДВ - 21350,00 грн., на суму 105000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17500,00 грн.; актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за липень 2010 року на загальну суму 233100 грн., у т.ч. ПДВ - 38850,00 грн., у тому числі: на суму 128100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21350,00 грн., на суму 105000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17500,00 грн.; податковими накладними: на загальну суму 233100 грн., у т.ч. ПДВ - 38850,00 грн., у тому числі: № 659 від 31.07.2010 року на суму 128100,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21350,00 грн., № 658 від 31.07.2010 року на суму 105000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 17500,00 грн.; виписками банку: від 20.08.2010 року на суму 40000,00 грн., від 28.09.2010 року на суму 28000,00 грн., від 01.10.2010 року на суму 40000,00 грн., від 07.10.2010 року на суму 60000,00 грн.

Виконані роботи було використано позивачем для виконання Договору підряду № 1807/22 від 22 липня 2010 року із Замовником - відділом освіти Дубенської міської ради Рівненської області та Договору підряду № 1 від 01.06.2010 року від із Замовником - Управлінням архітектури, будівництва та земельних питань Дубенської міської ради що підтверджується відповідними: довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3; актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в; податковими накладними; виписками банку про отримання коштів від замовників.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України. Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, первинними, розрахунковими документами та податковими накладними, наявними в матеріалах справи, повністю підтверджуються суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що відображені ТОВ "Рівнеградбуд", при вчинені господарських операцій із ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий". Норми права, що регулюють спірні правовідносини не передбачають будь-яких інших вимог щодо підтвердження вказаних сум. Крім того, слід зазначити, що судом встановлено, що роботи, виконані ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий" повністю використані позивачем в межах його господарської діяльності.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-IV , установлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів, контрагенти позивача - ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства (якщо такі мали місце) контрагентами.

Щодо посилання Дубенської ОДПІ на Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 р. по справі № 2а/0470/6313/11, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ НВО "МСК-Інвест" до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, заборону вчинити дії було відмовлено, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту вказаної Постанови від 30 червня 2011 р., господарські операції між ТОВ "Рівнеградбуд" та ТОВ НВО "МСК-Інвест" не досліджувались у справі № 2а/0470/6313/11, Дніпропетровським окружним адміністративним судом була надана оцінка правовідносинам ТОВ НВО "МСК-Інвест" із його контрагентами за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, тоді як господарські операції із ТОВ "Рівнеградбуд" відбувались у січні 2011 року.

Крім того, зі змісту Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 р. по справі № 2а/0470/6313/11 вбачається, що судом було відмовлено ТОВ НВО "МСК-Інвест" у задоволені позову лише з процесуальних підстав. Зокрема, у вказаній постанові від 30 червня 2011 вказано, що «акт перевірки за своєю правовою природою є лише носієм доказової інформації, а не рішенням контролюючого органу, яке на відміну від акту є обов'язковим для виконання. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації. Відповідність висновків, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам, здійснюється судом при перевірці правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Акт, як один із видів доказів, досліджується судом та оцінюється, у тому числі, на відповідність вимогам, визначеним статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд вважає, що наявність акту перевірки не порушує права позивача, як платника податку, а можливий його вплив на подальші відносини з контрагентами ґрунтується на припущеннях позивача, не підтверджений належними та допустимими доказами. Звернення платника податків до суду з такою позовною вимогою до прийняття податкового повідомлення-рішення є передчасним, а відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині».

Окремо слід зазначити, що висновки акту документальної невиїзної перевірки від 05.04.2011 року за № 688/23-2/34656392 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО "МСК-Інвест" за період грудень 2010 року-січень 2011 року ґрунтуються на аналізі лише податкових декларацій без дослідження первинних документів, що було досліджено Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 2а/0470/6313/11 та відображено у Постанові від 30 червня 2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 р. по справі № 2а/0470/6313/11 не надано правової оцінки правовідносинам між ТОВ "Рівнеградбуд" та ТОВ НВО "МСК-Інвест". Як вбачається із змісту вказаної Постанови від 30 червня 2011р., правочини між цими суб'єктами господарювання не були предметом розгляду справи № 2а/0470/6313/11.

Отже, суд не може брати до уваги Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 р. по справі № 2а/0470/6313/11, оскільки вказаною Постановою не встановлено обставин справи які мають значення для цієї справи.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність правочинів позивача із ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий", через неможливість їх виконання з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, через недекларування контрагентами позивача наявності таких ресурсів. Однак, відсутність інформації не доводить факту відсутності самих ресурсів. Дубенською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ НВО "МСК-Інвест" та ТОВ СРМП "Зодчий", та вказували б на те, що дані первинних документів не відповідають дійсності. Висновки податкового органу щодо нікчемності укладених договорів не підкріплені належними доказами.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення удаваних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, не знайшли свого підтвердження.

Суд вважає, що правочини ТОВ "Рівнеградбуд" із ТОВ НВО "МСК-Інвест" та із ТОВ СРМП "Зодчий" відповідають вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті перевірки № 188/22/35505106 від 16.08.2012 року, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0007342350 від 28 серпня 2012 року та № 0007332350 від 28 серпня 2012 року слід скасувати та визнати протиправними.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007342350 та податкове повідомлення-рішення №0007332350 від 28 серпня 2012 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.