Рішення № 28947718, 24.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/104/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5009/4547/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до відповідача: Комунального підприємства «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72307, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Гвардійська, буд. 38)

про стягнення штрафних санкцій за спожитий природний газ у розмірі 12998,64 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В., довіреність № 14-325 від 16.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області 12998,64 грн. штрафних санкцій за порушення строків оплати за поставлений природний газ, в т.ч.: 1182,14 грн. - інфляційних втрат, 4240,38 грн. - пені, 825,87 грн. - 3% річних та 6750,25 грн. - 7% штрафу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання по оплаті отриманого поставленого природного газу були виконані відповідачем неналежним чином, з порушенням строків, встановлених договором, що є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4547/12, присвоєно справі номер провадження № 30/104/12, судове засідання призначено на 24.01.2013 р. о 11-00.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми. Додатково представником позивача надано до матеріалів справи реєстр прийнятих платежів КП «Житлосервіс-авіа» та витяг з ЄДР щодо підприємства відповідача.

Відповідач - Комунальне підприємство «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради запорізької області - викладені в ухвалі від 04.12.2012 р. вимоги щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому не скористався.

В адресованому господарському суду листі керівник КП «Житлосервіс-авіа» вказує, що підприємницька діяльність на підприємстві не ведеться з 01.01.2012 р., всіх працівників звільнено і він, як директор, працює на 0,2 ставки. Просить справу розглядати без його присутності. По суті заявлених вимог жодних пояснень відповідачем не надано.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 04.12.2012 р. про призначення судового засідання на 246.01.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 06.12.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за місяць до дати слухання. Відповідачу ухвалу про порушення провадження у справі направлено на адресу: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Гвардійська, 38, що відповідає відомостям наданої до матеріалів справи копії Витягу з ЄДР. Згідно долученого до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення, 15.12.2012 р. ухвалу суду було отримано повноважним представником відповідача.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 24.01.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавцем, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2482/11 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у ІV кварталі 2011 року та у2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ НАК «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 рок по 21 грудня 2012 року газ в обсязі до 785 тис. куб. м.

За визначенням пунктів 5.1 та 5.2 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,05 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3700,76 грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДП - 20%, всього з ПДВ - 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з транспортування - 3368,97 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76 грн.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За визначенням 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами договору було поставлено відповідачу та, відповідно, прийнято ним:

- протягом жовтня 2011 року - 14,432 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 55020,55 грн.;

- протягом листопада 2011 року - 51,483 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 196273,79 грн.;

- протягом грудня 2011 року - 58,869 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 224432,18 грн.

Зазначені обставини підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 р., від 30.10.2011 р. та від 31.12.2011 р.

За твердженням позивача, зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ відповідачем було здійснено з порушенням встановлених Договором строків, що надає йому право на нарахування відповідачу передбачених договором пені та 7 % штрафу, а також інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області 12998,64 грн. штрафних санкцій за порушення строків оплати за поставлений природний газ, в т.ч.: 1182,14 грн. - інфляційних втрат, 4240,38 грн. - пені, 825,87 грн. - 3% річних та 6750,25 грн. - 7% штрафу, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу природного газу, а обов'язком відповідача - прийняття природного газу і оплата його вартості та послуг з транспортування на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій актів приймання-передачі природного газу, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу природний газ на загальну суму 475726,52 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується наведеними документами, які містять підпис уповноваженого представника покупця та печатку підприємства (арк. справи 17 - 19).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 Договору сторонами передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в обумовлений Договором строк не виконав, про що свідчить наданий позивачем реєстр прийнятих від КП «Житлосервіс-авіа» платежів за період з 29.09.2011 р. по 23.10.2012 р., включно.

У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого від позивача природного газу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1182,14 грн. - інфляційних втрат, 4240,38 грн. - пені, 825,87 грн. - 3% річних та 6750,25 грн. - 7% штрафу.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 7.2 Договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасності розрахунків є доведеним, що покладає на відповідача встановлену Законом та Договором відповідальність.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції, штрафу та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції, 7% штрафу та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 4240,38 грн. пені, 1182,14 грн. інфляційних втрат, 825,87 грн. - 3% річних та 6750,25 грн. - 7% штрафу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення передбачених Договором та Законом санкцій. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2482/11 від 30.09.2011 р.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 4240,38 грн. пені, 1182,14 грн. інфляційних втрат, 825,87 грн. - 3% річних та 6750,25 грн. - 7% штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Комунального підприємства «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області (м. Мелітополь Запорізької області) задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс-авіа» Мелітопольської міської ради Запорізької області (72307, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Гвардійська, буд. 38, код ЄДРПОУ 31802290; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720; р/р 260053012609 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 4240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 38 коп. пені, 1182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 14 коп. втрат від інфляції, 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 87 коп. - 3% річних, 6750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 25 коп. - 7% штрафу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.01.2013 р.