Рішення № 28946896, 30.01.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/421/13-ц

№ 2/243/543/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

при секретарі - Степановій С.С., Денисенко О.Ю.

з участю представника позивача -ОСОБА_1

з участю представника відповідача -Лауніконіс В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»на посаді начальника ремонтної дільниці електромеханічної служби з 12 серпня 2002 року по 03 червня 2011 року. На день його звільнення заборгованість по сплаті заробітної плати складала 14541,61 грн. та компенсація за невикористану відпустку складала 8634,77 грн. у день звільнення зазначені виплати відповідачем здійснені не були, чим порушені вимоги трудового законодавства. Оскільки розрахунок не був здійснений при звільненні, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, кількість робочих днів складає: з 04 червня по 31 грудня 2001 року, за весь 2012 рік, з 01 січня 2013 року по день подачі позовної заяви, тобто по 18 січня 2013 року, загалом кількість днів складає 411. На 18 січня 2013 року заборгованість розраховується з наступного: 14541,61 грн. (заборгованість по заробітній платі) + 8634,77 грн. (компенсація за невикористану відпустку) + 120,72 грн. (середньоденна заробітна плата) х 411(кількість робочих днів за весь час затримки виплати належних сум) = 72792,30 грн. Оскільки виплати відповідач добровільно не здійснює, відповідно до чого він звернувся до суду.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином(а.с.12), разом з позовними вимогами просив розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_1 , що діє на підставі Довіреності від 18 серпня 2012 року ( а.с. 14) в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_3, навела аналогічних доводів, викладеним в позовній заяві та просить суд стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку. Також вказала, що на підставі Ухвали Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2013 року було закрито провадження у справі №2/243/543/2013 в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованості з заробітної плати в сумі 14 541, 61 грн. та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 8 634,77 грн., у зв'язку з тим, що є рішення Господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Однак, до теперішнього часу її чоловіком заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку не отримані. Тому просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Представник відповідача -Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»- Лауніконіс В.П., що діє на підставі Довіреності №7 від 10 лютого 2012 року ( а.с. 15) вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

По-перше, позивач дійсно працював в ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»з 12.08.2002 р. по 03.06.2011 р.

03.06.2011 р. позивач був звільнений за власним бажанням за Наказом № 68 від 03.06.2011 р.

На момент звільнення заборгованість заробітної плати, включаючи компенсацію за невикористані дні відпустки, становила в загальній сумі 23 176,38 грн.

22.08.2011 р. Господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»№ 5/160б, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.08.2011 р. по справі № 5/160б.

20.12.2011 р. Господарським судом Донецької області вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 23 176,38 грн. були визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів з першою та другою чергою погашення, що підтверджується Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2011 р. по справі № 5/160б.

Таким чином, заборгованість з заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 23 176,38 грн. була стягнута на користь позивача Господарським судом Донецької області по справі № 5/160б.

Виконання рішення Господарського суду Донецької області про стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати здійснюється з 20.12.2011 р., згідно з порядком, встановленим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, є рішення суду, яке набрало законної сили, з приводу стягнення зазначеної заборгованості.

Отже, за зазначених обставин, враховуючи, що виконання рішення Господарського суду здійснюється згідно з порядком, встановленим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає погашення позивачу суми заборгованості згідно встановленої черги та за результатом виконання заходів щодо відновлення платоспроможності, не має правових підстав щодо застосування ст. 117 КЗпП України в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Справа про банкрутство відповідача триває і на сьогоднішній день. Відповідач знаходиться в процедурі розпорядження майном і здійснює свою діяльність у відповідності з приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі і погашення заборгованостей, визнаних Господарським судом України.

Також триває і мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в Ухвалі Господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч.6, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяла до 19.01.2013 р., вбачається, що дія мароторію на задоволення вимог кредиторів не поширювалась на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності.

Спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки не є спором про стягнення заробітної плати.

За таких підстав вважає, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку не входить до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно положення ст. 233 КЗпП України до даних правовідносин застосовується тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом.

п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановлено, що за вирішенням спору про оплату праці працівники можуть звернутись до суду в тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП України).

Позивач дізнався про порушення свого права щодо проведення розрахунку в день звільнення 03.06.2011 року.

До суду з зазначеними вимогами позивач звернувся 18.01.2013 р. -після 19 місяців з моменту звільнення.

Поважних причин пропуску тримісячного строку позивач не зазначає в позовній вимозі, що в свою чергу дає підстави для відмовлення йому в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 233 КЗпП України, законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 128, п.2 п.1 ст.205, ст. 215 , - просить:

Закрити провадження у справі №2/243/543/2013 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з заробітної плати в сумі 14 541, 61 грн. та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 8 634,77 грн., у зв'язку з тим, що є рішення Господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримку розрахунку.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював у ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»на посаді начальника ремонтної дільниці електромеханічної служби з 12 серпня 2002 року по 03 червня 2011 року, зазначене вбачається з копії Трудової книжки НОМЕР_2(а.с.6-8).

Відповідно до Наказу № 68 про припинення трудового договору від 03 червня 2011 року, на підставі заяви, ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням(а.с.9).

З Довідки №03-142 від 05 грудня 2012 року наданої відповідачем вбачається, що на день звільнення ОСОБА_3 існувала заборгованість по заробітній платі у розмірі 14541,61 грн. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 8634,77 грн.(а.с.10)

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще за час роботи позивача на підприємстві ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг», останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

При звільненні ОСОБА_3,з підприємства, відповідачем також не були здійснені виплати компенсації за не використану щорічну відпустку.

Так, на підставі ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно ст.6 ЗУ «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору, ст. 24 ЗУ «Про відпустки»зазначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівника які мають дітей.

Таким чином обмежень щодо кількості років в даному випадку не передбачено.

В судовому засіданні також було встановлено, що Ухвалою Господарського суду Донецької області по справі про банкрутство від 20 грудня 2011 року вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 23 176,38 грн. були визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів з першою та другою чергою погашення, що підтверджується Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.12.2011 р. по справі № 5/160б.

Таким чином, заборгованість з заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 23 176,38 грн. була стягнута на користь позивача Господарським судом Донецької області по справі № 5/160б. ( а.с.20-24).

Виконання рішення Господарського суду Донецької області про стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати здійснюється з 20.12.2011 р., згідно з порядком, встановленим Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, є рішення суду, яке набрало законної сили, з приводу стягнення зазначеної заборгованості.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку,суд вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачеві не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ «Оплата праці»указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов»язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням

фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_3 просить стягнути середній заробіток за час затримки по 30 січня 2013 року, тобто по день постановлення судом рішення по справі.

Суд не може погодитися з ствердженнями представника відповідача в тій частині, що «згідно положення ст. 233 КЗпП України до даних правовідносин застосовується тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом.

п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»встановлено, що за вирішенням спору про оплату праці працівники можуть звернутись до суду в тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП України).

Позивач дізнався про порушення свого права щодо проведення розрахунку в день звільнення 03.06.2011 року.

До суду з зазначеними вимогами позивач звернувся 18.01.2013 р. -після 19 місяців з моменту звільнення.

Поважних причин пропуску тримісячного строку позивач не зазначає в позовній вимозі, що в свою чергу дає підстави для відмовлення йому в задоволенні позовних вимог.»

Вказані вище ствердження представника відповідача цілком спростовуються

п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»:

«Закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв»язку із затримкою його виплати.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку».

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв»язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв»язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»: «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов»язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов»язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»

Тому з підприємства - ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 04 червня 2011 року по 30 січня 2013 року, що складає 419 робочих днів.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 120,72 грн., зазначена сума була визначена відповідачем ( а.с. 10) та не оспорюється позивачем.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати»№100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

У зв'язку з чим 419 (робочих днів) х 120,72 грн.( середньоденна заробітна плата)=50581,68 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог", у зв'язку з чим з відповідача - ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» слід стягнути судовий збір у розмірі 505 грн. 81 коп. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10, 11,27, 59, 60,88, 192, 209,212,213, 214,215,218 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94,97,116,117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441 п/р 26004187845001 в Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк»м. Краматорськ МФО 335548, ІПН 001304405226, що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка,22, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за весь час затримки по 30 січня 2013 у розмірі 50581, 68 ( п»ятдесят тисяч п»ятьсот вісімдесят одна грн. 68 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут високих напруг», код ЄДРПОУ 00130441 п/р 26004187845001 в Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк»м. Краматорськ МФО 335548, ІПН 001304405226, що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г.Батюка, 22, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 505,81 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалене і підписане в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова.