Постанова № 28946827, 25.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року № 2а-6588/12/1370

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Новосядло В.Р.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0001362302/3173 форми «Р», -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (надалі-ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0001362302/3173 форми «Р», яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 204 153,54 грн., а також скасувати штрафні санкції у розмірі 39,00 грн.

Згідно ухвали судді від 25.07.2012 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, додатково надала суду письмові пояснення у справі, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і надав суду письмове заперечення на позов, в якому вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та контрагентами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ново-Ком», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Мінераліс», ТзОВ «Лайнер» встановлено, що згідно матеріалів перевірок інших податкових органів за місцезнаходженням вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у періоді, за який здійснювалась перевірка, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників. Вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» зареєстровано 12.03.2008 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа.

Відповідача взято на податковий облік у ДПІ у Залізничному районі м.Львова з 14.03.2008 року за №872.

У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» було платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.07.2009 року №100233617, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, індивідуальний податковий номер - 356211413030.

Відповідно до наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 29.02.2012 року №389 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та повідомлення від 29.02.2012 року №40/23-121, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Залізничному районі м Львова Костюк Х.І. у період з 15.03.2012 року по 21.03.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (код ЄДРПОУ 35621140) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., з ПП «Ново-Ком» (код ЄДРПОУ 36917481) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., ПП «МКМ -Сервіс» (код ЄДРПОУ 35383180) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. та ТОВ «Лайнер» (код ЄДРПОУ 33184456) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.

За результатами проведеної перевірки, 28.03.2012 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт №159/23-2/35621140.

В акті перевірки від 28.03.2012 р. ДПІ у Залізничному районі м.Львова зроблено висновок про:

порушення позивачем порядку ведення податкового обліку;

непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. їх виду, обсягу, якість та розрахунки;

непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ПП «МКМ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35383180) за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки;

непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Мінераліс» (код ЄДРПОУ 32486018) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки;

непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Лайнер» (код ЄДРПОУ 33184456) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., їх виду, обсягу, якість та розрахунки , товар, списаний із залишків по складу вважається реалізованим невідомим покупцям;

порушення в зв'язку з вищевикладеним вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст.198., ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»;

завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 141 357,93 грн., у тому числі в Декларації з ПДВ за листопад 2010 року, лютий 2011 р., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 141 357,93 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 152,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 141 205,93 грн.;

заниження суми податкового зобов'язання в Декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 62 795,6 грн. з податку на додану вартість на загальну суму 62 795,60 грн., у тому числі, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 62 795,61 грн., чим порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Із матеріалів справи вбачається, що 19.04.2012 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001362302/3173, яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 204 192,54 грн., в тому числі основний платіж - 204 153,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39,00 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Позивач, спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» оскаржило його до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

08.10.2010 року між ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (Замовник) та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядник) було укладено договір будівельного підряду, за яким ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» зобов'язалось виконати роботи з поточного ремонту під'їзних колій на об'єкті Замовника. Загальна вартість договору склала 850 000,00 грн.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» і запроваджено їх застосування як примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 07.02.2011 року було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за лютий 2011 року, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконані будівельні роботи загальну суму 225 502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37 583,70 грн.), Вартість відповідних будівельних робіт підтверджується складеною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року від 07.02.2011 року (КБ-3), за якою вартість будівельних робіт за лютий 2011 року складає 225 502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37 583,70 грн.).

28.02.2011 року сторонами також підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» виконані будівельні роботи загальною вартістю 541 045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90 174,33 грн.), що підтверджується і складеною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року від 28.02.2011 року (КБ-3), за якою вартість будівельних робіт за лютий 2011 року становить 541 045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90 174,33 грн.).

Крім того, 28.02.2011 року сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-52, згідно з яким ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло від ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» послуги з поточного ремонту під'їзної залізничної колії на загальну суму 73 440,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 240,00 грн.).

В підтвердження виконання вищезазначених будівельних робіт (надання послуг) ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» видало ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» наступні податкові накладні:

№1694 від 07.02.2011 року на суму 225 502,21 грн. (в т.ч. ПДВ 37 583,70 грн.);

№1695 від 28.02.2011 року на суму 541 045,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90 174,33 грн.);

№52 від 28.02.2011 року на суму 73 440,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 240,00 грн.).

Суд зауважує, що факт видачі відповідних податкових накладних відповідачем не заперечується, а також те, що відповідні податкові накладні були представлені платником під час проведення перевірки, що підтверджується самим актом перевірки від 28.03.2012 року №159/23-2/35621140.

Суд приймає до уваги і те, що правильність оформлення виданих податкових накладних відповідачем не оспорюється.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Зазначене вище узгоджується і з позицією Верховного Суду України, висновки якого, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень згідно з ч.2 ст.161 КАС України підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В постанові від 31.01.2011 року у справі №21-42а10 Верховний Суд України зазначив, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Така позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа №21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Дана обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таки чином, суд вбачає за необхідне вказати, що податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичних господарських відносин з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та наявності факту узгодженості його дій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальника.

Посилання відповідачем в обгрунтування власної позиції лише на результати перевірки податковими органами діяльності ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не можуть свідчити про неправомірність включення ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нараховану ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у зв'язку з виконанням будівельних робіт (наданням послуг).

Суд вважає безпідставними і висновки перевірки щодо неправомірного включення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні ним товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Мінераліс» та ПП «МКМ-Сервіс».

Факт списання коштів з рахунку позивача для оплати постачальнику - ПП «МКМ-Сервіс» вартості придбаних в нього товарно-матеріальних цінностей на суму 912,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 152,00 грн.) підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 12.11.2010 року №1627.

Аналогічно, факт списання коштів з рахунку позивача для оплати постачальнику - ТзОВ «Мінераліс» вартості придбаних у нього товарно-матеріальних цінностей на суму 7 247,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 207,90 грн.) підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 04.02.2011 року №183.

Суд констатує, що сам факт існування відповідних господарських відносин відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на результати перевірок ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Мінераліс», за результатами яких податковими органами зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених відповідними суб'єктами господарювання суд не приймає до уваги, оскільки, як зазначено вище, податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Стосовно доводів відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» і ТзОВ «Мінераліс» також слід зазначити, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Поряд з цим, за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні в справі докази суд вважає, що висновки перевірки про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 141 357,93 грн., у тому числі в Декларації з ПДВ за листопад 2010 року, лютий 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 141 357,93 грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 152,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 141 205,93 грн. є безпідставними.

Суд вважає безпідставними і висновок відповідача в акті перевірки від 28.03.2012 року №159/23-2/35621140 про заниження ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» суми податкового зобов'язання в Декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 62 795,60 грн. та порушення внаслідок цього вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно із п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає порядок та умови віднесення платником податку сум податку до податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (Постачальник) та ТОВ «Лайнер» (Покупець) було укладено договір поставки №01/06, за яким Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, асортимент найменування кількість та ціну якого сторони домовились визначити в видаткових накладних.

Податок на додану вартість у сумі 62 795,60 грн. був включений в податкову накладу від 10.06.2011 року №9, яка була видана ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» як постачальником ТОВ «Лайнер» в підтвердження поставки товарно-матеріальних цінностей на суму 376 773,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 795,61 грн.).

Факт поставки підтверджується і наявною в матеріалах справи видатковою накладною №ТТ-0000088 від 10.06.2011 року.

Оскільки в даних правовідносинах ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» було постачальником товарно-матеріальних цінностей, то нарахований податок на додану вартість у сумі 62 795,61 грн. за будь-яких умов не підлягав включенню ним до податкового кредиту за звітний податковий період.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних належних доказів того, що ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» віднесло нараховану суму ПДВ - 62 795,61 грн. до податкового кредиту за звітний період, а тому висновок в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI є безпідставним.

Загалом, безпідставним на думку суду є і висновок відповідача про заниження ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» суми податкового зобов'язання в Декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 62 795,60 грн., оскільки дана сума ПДВ була включена позивачем до Декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період, в якому мала місце господарська операція, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» за червень 2011 року та додатку 5 до неї, в який включено ПДВ на суму 62 795,60 грн. та суму поставки 313 978,04 грн. по господарських зобов'язаннях з контрагентом ТзОВ «Лайнер».

Згідно із п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1 - платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2 - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки висновки перевірки за результатами діяльності ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» про заниження суми його податкових зобов'язань відповідачем зроблені безпідставно та спростовані наявними в справі доказами, суд вважає, що відповідач не вправі був видавати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0001362302/3173, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2012 року №0001362302/3173 форми «Р» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 19.04.2012 року №0001362302/3173.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» судові витрати, що пов'язані із сплатою судового збору у сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 січня 2013 року.