Ухвала суду № 28946672, 11.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. справа № 1170/2а-4038/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «АТІС»до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2011 року позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «АТІС»(далі по тексту ТОВ НВП «АТІС») звернувся до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції та просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 1000912310 та № 1000922310 від 06 жовтня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач неправомірно дійшов висновку про нікчемність правочину між ТОВ НВФ "АТІС" та ТОВ "Трімком", оскільки придбання трептолему та зеастимуліну підтверджується первинними документам, а тому товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми податку на додану вартість в розмірі 17209,72 грн. та 86048,60 грн. відповідно. Крім того, придбані рослинні стимулятори були в подальшому реалізовані іншим сільськогосподарським підприємствам.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1000912310 від 06 жовтня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -21512,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5378,04 грн. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1000922310 від 06 жовтня 2011 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -17209,72 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5378,04 грн.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Олександрійської ОДПІ 19.09.2011 року відповідно до наказу №833 від 13.09.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «АТІС»з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Трімком»за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, за результатами якої складено акт №425/23-10/36145357 від 19.09.2011 р. (а.с.11-22).

Висновком даного акту стало на думку відповідача наступні порушення:

- ст.203, 15, 216, 228, 627, 655, 656, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг);

- ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.1, п.п. 8.1.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 21512,15 грн., в т.ч. ІІІ квартал 2010 року в сумі 21512,15 грн.;

- ст.3, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок па додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість всього в сумі 17209,72 грн. за липень 2010 року.

На підставі даного акту відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення №1000912310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 21512,15 грн. за основаним платежем та 5378,04 грн. -штрафними (фінансовими) санкціями та №1000922310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість в розмірі 17209,72 грн. за основаним платежем та 4302,43 грн. -штрафні (фінансові) санкції (а.с. 23, 24).

Проаналізувавши акт перевірки суд встановив, що ревізори дійшли висновку про недійсність договору купівлі-продажу від 01.07.2010 року № 15/08-10, укладеного між позивачем і ТОВ «Трімком», оскільки, на їх думку, правочин не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювались ним.

Відповідно до вимоги ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Трімком»спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому висновки ОДПІ викладені в акті перевірки є необгрунтованими.

При цьому встановлено, що за спірною угодою контрагент ТОВ «Трімком»виконав повністю взяті на себе зобов'язання згідно зазначеного договору, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість товару до валових витрат.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угоди між позивачем та ТОВ «Трімком»з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Цей факт засвідчується всіма первинними документами, а саме: податковою накладною №335 від 01.07.2010 року (а.с.36), видатковою накладною №330 від 01.07.2010 року (а.с.28), рахунком №312 від 30.06.2010 року (а.с.29).

До того ж товарність операцій між позивачем та ТОВ «Трімком»підтверджують висновки акту перевірки щодо подальшої реалізації придбаних товарів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на податковий кредит у позивача виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", як підстава для донарахування йому податкових зобов'язань є необґрунтованим.

Крім того, апеляційний суд вважає правильним висновок окружного суду стосовно правомірності віднесення до валових витрат за ІІІ квартал 2010 року коштів у розмірі 86048,60 грн. за договором купівлі-продажу регуляторів росту рослин з ТОВ "Трімком".

Так, відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який був чинним на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції -залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 24 жовтня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов