Ухвала суду № 28945943, 29.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/5367/2012 Провадження № 22-ц/795/277/2013 Головуючий у I інстанції -Супрун О.П. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Горобець Т.В., Хромець Н.С., при секретарі:Лучик Н.В. за участю:представника ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Носовця В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_9,-

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2012 року і про постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що предметом іпотеки є майнові права на квартиру АДРЕСА_2, а не квартира АДРЕСА_1, однак суд не звернув на це уваги; що суд помилково вважав, що відсутність нотаріально посвідченої додаткової угоди до договору іпотеки від 26.08.2008 року про заміну предмету обтяження з „майнових прав на квартиру № НОМЕР_1" на „квартиру № НОМЕР_2" для вирішення спору має лише формальне значення та не вказав яким законом передбачена така заміна предмету іпотеки; що суд безпідставно виходив з того, що Банк не пропустив шестимісячний строк на право вимоги до поручителя, оскільки таке право виникло у Банку з 08.11.2010 року. Також апелянт вказав, що суд не спростував факт підвищення процентної ставки за кредитним договором без згоди ОСОБА_7, як майнового поручителя та що розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 335 162,39 грн. суперечить розміру фактичної заборгованості, наданого позичальником.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2012 року позов задоволено і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26.08.2008 року в сумі 335 162 грн. 39 коп., укладеним між ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" і ОСОБА_10 було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.08.2008 року, укладеним між ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_7, а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 кв.м (житлова площа 19,6 кв.м), яка належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.06.2010 року, виданого на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 19.04.2010 року за № 71, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 264 628 грн. 80 коп.. Також вирішено питання про судові витрати і стягнуто з ОСОБА_7 в користь Банку судовий збір в розмірі 3 219 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_7, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.12.2012 року залишити без змін, вважаючи, що останнє постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" Носовця В.А., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Постановивши оскаржуване рішення, місцевий суд виходив з того, що 26 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, за яким Банк надав останній кредит в сумі 42 787 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим строком повернення кредиту 26.08.2033 року для проведення розрахунків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду „А" „Кленовий лист" № 56/86-08 від 29.07.2008 року, укладеному між Банком і ОСОБА_7. Що у грудні 2008 року сторони кредитного договору уклали додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 17 % річних і в забезпечення виконання кредитного договору 26.08.2008 року між Банком і відповідачем ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, яке являє собою майнові права на об"єкт інвестування АДРЕСА_2, загальною площею 62,56 кв.м, будівництво якого не завершено. Що 10 лютого 2010 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 29.07.2008 року про корегування площі закріпленого об"єкта інвестування, відповідно до якої об"єктом інвестування стала квартира АДРЕСА_1 та що зміна номера об"єкта інвестування - квартири АДРЕСА_2 на № НОМЕР_2 підтверджується листом ТОВ „Інтершляхбуд" від 25 січня 2010 року № 208-КЛ.

Суд взяв до уваги те, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 жовтня 2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в користь Банку 419 338 грн. 52 коп., а згідно з правилами ст.33 Закону „Про іпотеку" та умовами іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого визначено в розмірі 264 628 грн. 80 коп.. Суд відхилив доводи відповідача про те, що позивач пропустив шестимісячний строк для пред"явлення вимоги за основним зобов"язанням та що позивач збільшив плату за користування кредитом без згоди майнового поручителя в силу п.23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" про те, що іпотека і порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов"язання винятково в межах вартості предмета іпотеки, через що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена. Суд також вважав, що зміна номера квартири № НОМЕР_2 на вирішення спору не спливає, оскільки предмет іпотеки у вигляді майнових прав на об"єкт інвестування за умовами іпотечного договору від 26.08.2008 року (а.с.68-75) і квартира АДРЕСА_1 є одним і тим же нерухомим майном. Тому, оцінивши наведене в сукупності, місцевий суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи, яким він дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд також враховує, що згідно з правилами ст.5 Закону України „Про іпотеку" предметом іпотеки може бути об"єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього і яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому та що з матеріалів справи незаперечно слідує, що іпотекодавець ОСОБА_7, передавши в 26.08.2008 року в іпотеку майнові права на нерухоме майно, після укладення цього договору став власником цього майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с.53-62, 63-75).

Доводи апеляційної скарги про те, що предметом іпотеки є майнові права відповідача на квартиру АДРЕСА_2, а не квартира АДРЕСА_1; що суд помилково вважав, що відсутність нотаріально посвідченої додаткової угоди до договору іпотеки від 26.08.2008 року про заміну предмету обтяження з „майнових прав на квартиру № НОМЕР_1" на „квартиру № НОМЕР_2" для вирішення спору має лише формальне значення; що суд помилково вважав, що Банк не пропустив шестимісячний строк на право вимоги до поручителя, оскільки таке право виникло у Банку з 08.11.2010 року та що суд не спростував факт підвищення процентної ставки за кредитним договором без згоди ОСОБА_7 і розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 335 162, 39 грн. суперечить розміру фактичної заборгованості, наданого позичальником - не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.

За таких обставин апедяційний суд вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: