Ухвала суду № 28945525, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1391/12/2770

21.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медтехника"- Радченко Анатолій Євгенович, довіреність № б/н від 16.06.12

представник відповідача, Севастопольської митниці- Агабабян Сергій Суренович - посвідчення № 071132 від 25.11.2010,

прокурор, міста Севастополя- Місюра Олексій Миколайович - посвідчення № 005793 від 25.09.2012,

представник відповідача, Севастопольської митниці- Пальнов Анатолій Володимирович - посвідчення № 073687 від 22.06.2011,

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 10.10.12 у справі № 2а-1391/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медтехника" (вул. Пирогова, 1, місто Севастополь, 99003)

до Севастопольської митниці (пл. Нахімова, 5 А, місто Севастополь, 99011)

за участю Прокуратури міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медтехника» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення Севастопольської митниці від 12.08.2010: №16 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника» мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 15371,10грн., у тому числі за основним платежем - 14639,14грн., за штрафними санкціями -731,96грн.; №17 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 211720,47грн., у тому числі за основним платежем -201638,54грн., за штрафними санкціями -10081,93грн.; від 13.12.2010 №21 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»штрафних санкцій у розмірі 7685,55грн.; від 13.12.2010 №22 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 105860,24грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Севастопольської митниці надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що у червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника» (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Севастопольської митниці (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових рішень від 12 серпня 2010 року: № 16 про донарахування податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 1 537,10грн., від 12 серпня 2010 року: № 17 про донарахування податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться та територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 211 720,47грн., від 13 грудня 2010 року: № 21 про застосування штрафних санкцій у розмірі 7 685,55грн., №22 про застосування штрафних санкцій у сумі 105 860,24грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, а також застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийняті податкові повідомлення від 12 серпня 2010 року: №16 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у загальному розмірі 15 371,10грн., у тому числі за основним платежем - 14 639,14грн., за штрафними санкціями -731,96грн.; № 17 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 211 720,47грн., у тому числі за основним платежем -201 638,54грн., за штрафними санкціями -10081,93грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень став акт від 16.07.2010 № К/0007/123000000/30661393 камеральної перевірки стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи під час ввезення в період з 2007 по 2010 роки на митну територію України ємностей-контейнерів полімерних для дезінфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів.

Перевіркою зафіксовані факти: невірної класифікації позивачем згідно УКТЗЕД товарів «ємності-контейнери полімерні для дезінфекції та передстерилізаційної обробки медичних виробів, торгівельної марки «Еламед», типів ЕДПО 1-01, ЕДПО 3-01, ЕДПО 5-01, ЕДПО 10-01», виробник ТОВ «Елатомский приборний завод», Російська Федерація, під кодом 9018908590 УКТЗЕД (ставка мита 0%) замість коду 3923100000 УКТЗЕД (ставка мита 6,5%), що є порушенням вимог Закону України «Про митний тариф України», статтей 7, 8, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф України», а також порядку заповнення граф ВМД, передбачених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року №307; відсутність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1. та пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» операцій з ввезення на митну територію України вищевказаних товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання у загальному розмірі 216 277,68грн., зокрема: за ввізним митом -14639,14грн., за податком на додану вартість -201638,54грн.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення, що повністю відповідає приписам пункту 3.3 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затвердженому наказом Державної митної службі України від 11 травня 2006 року № 370.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 716417 позивач є юридичною особою, місцезнаходження: 99003 місто Севастополь, вул. Пирогова, 1. Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням позивача з моменту державної реєстрації є: 99003, місто Севастополь, вул. Пирогова, 1. Змін щодо місцезнаходження позивача з моменту державної реєстрації не здійснювало, у Єдиному державному реєстрі не міститься відомостей щодо відсутності позивача за його місцезнаходженням.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що податкові повідомлення від 12.08.2010 №№ 16, 17 були надіслані поштовою кореспонденцією позивачу 13.08.2010 на адресу: 99011, місто Севастополь, вул.Леніна, буд.10, кв.24,після чого повернути поштовим відділенням зв'язку з відміткою у картках поштового повідомлення «за зазначеною адресою відсутній».

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повідомлення №№ 16, 17 не були надіслані на адресу за місцезнаходженням підприємства, а саме: 99003, місто Севастополь, вул. Пирогова, 1, що є порушенням правил, встановлених підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим податкові повідомлення від 12.08.2010 №№ 16, 17 вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2010 комісією відповідача було складено акт №6 про порушення платником податків- позивачем строків сплати податкового зобов'язання, в якому зазначено, що позивачем сплату податкового зобов'язання за податковими повідомленнями форми «Р» від 12.08.2010 №№ 16, 17 по строку сплати 06.09.2010 не здійснено, що є порушенням пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% від суми податкового боргу.

На підставі акту від 13.12.2010 № 6 відповідачем 13.12.2010 прийняти податкові повідомлення форми «Ш»: № 21 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати на 98 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 7865,55грн. та № 22 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати на 98 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105860,24грн.

Вказані податкові повідомлення 14.12.2010 надіслані на адресу позивача та повернуто поштовим відділенням зв'язку з відміткою у картках поштового повідомлення «за зазначеною адресою відсутній».

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України та Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1863 митному органу надано право приймати рішення щодо класифікації товарів для митних цілей, але він не має права змінювати шляхом доповнення чи поширювального тлумачення обсяг, тобто зміст розділів, груп, товарних позицій та субпозицій за межами національного рівня.

Як вбачається з матеріалів справи згідно контрактів від 24.01.2005 № 1270.55, від 14.11.2007 № 1596.55, укладених між позивачем та ВАТ «Елатомский приборний завод»(РФ, місто Елатьма), позивач упродовж 2007-2009 років здійснював ввезення на митну територію України товарів: ємностей-контейнерів полімерних для дезінфекції та предстерилізаційної обробки медичних виробів (далі -ЄДПО) торгівельної марки «Еламед»різних типів, а саме: ЄДПО-1-01; ЄДПО-3-01; ЄДПО-5-01; ЄДПО-10-01.

Митне оформлення товару здійснювалося у митному режимі «імпорт» за відповідними ВМД типу ІМ-40.

Судова колегія зауважує, що рішення щодо класифікації товару-ємностей-контейнерів ЄДПО для митних цілей у порядку, передбаченому статтею 313 Митного кодексу України, відповідачем не приймалося. Відбір проб (зразків) товару, переогляд товару, експертиза товару відповідачем не здійснювалися.

Отже, для визначення та віднесення товару до товарної категорії 9018908590 УКТЗЕД суттєвими є назва товару, його призначення для використання товару у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, що підтверджується документами, які містять характеристики товару, необхідні для його класифікації.Такі ознаки встановлюються документами, що містять характеристики товару, необхідні для його класифікації.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до технічних умов ТУ 9451-001-24320270-99, керівництва по експлуатації ємності-контейнери ЄДПО призначені для дезінфекції та предстеріалізаціонной обробки виробів медичного призначення в лікувально-профілактичних установах. Виробництво ємностей-контейнерів здійснюється на підставі розробленої та затвердженої в установленому порядку конструкторської документації.

Слід зазначити, що згідно зі сертифікатом відповідності № РОСС RU.ИМ04.В07451, Ємності-контейнери полімерні для дезінфекції та предстерілізаційної обробки медичних виробів ЄДПО, серійно виготовлені за ТУ 9451-001-24320270-99, відносяться до коду ТН ВЕД Росії 9018908500. Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 20.07.2009 № ФСР 2009/05373, ємності-контейнери ЄДПО є виробом медичного призначення.

Згідно з висновками ДП «Севастопольський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»від 23.06.2010 № В-63 ємності-контейнери ЄДПО класифікується за кодом 9018908590 УКТЗЕД.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ємкості-контейнери полімерні для дезінфекції і передстерилізаційної обробки медичних виробів, виробник ВАТ «Елатомський приборний завод», як в країні виробника, так і в Україні, визначені як вироби медичного призначення, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України за кодом 9018908590 УКТЗЕД і дозволено для застосування в медичній практиці, отже дозволено для ввезення на митну територію України як вироби медичного призначення.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що ємності-контейнери ЄДПО є пристосуваннями, які призначені для використання в медицині, включені до відповідного реєстру та операції щодо яких, відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при митному оформленні товару- ємностей-контейнерів ЄДПО, які імпортувалися ТОВ «Юг-Медтехника», будь-які методологічні помилки позивачем не допускались. Позивач у вантажних митних деклараціях правильно зазначив код товару 9018 90 85 90, оскільки саме такий товар був поставлений на адресу позивача за контрактами від 24.01.2005 № 1270.55 та від 14.11.2007 № 1596.55.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що при проведенні митного оформлення товару -ємностей-контейнерів ЄДПО у 2007-2009 роках митний орган погоджувався з віднесенням товару -ємностей-контейнерів ЄДПО до коду 9018908590 УКТЗЕД, у зв'язку з чим мито та податок на додану вартість митним органом не нараховувалися. Цей факт не заперечувався відповідачем.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, оскільки відповідач, приймаючи від позивача ВМД та пропускаючи товар - ємності-контейнери ЄДПО на митну територію України, погоджувався з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податків та з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань навіть у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки, проведеної відповідно до частини «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-64а10.

Неспроможними також визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірного винесення податкових повідомлень від 13.12.2010: №№ 21, 22 про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань через наступне.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк погашення податкового зобов'язання, що нараховане контролюючим органом, відраховується з дня отримання податкового повідомлення, та штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовуються лише за фактом несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що податкові повідомлення від 12.08.2010 №№ 16, 17 позивачем у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», отримано не були. Оскільки сплати податкових зобов'язань за зазначеними податковими повідомленнями позивачем також здійснено не було, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відсутні.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.02.2012, що набрала законної сили, згідно якої позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Медтехника»до Севастопольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду, та з посиланням на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 02.06.2011 у справі № 2а-1437/11/2770, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 про стягнення з ТОВ «Юг-Медтехника» заборгованості з податку на додану вартість та з мита на товари, що ввозяться на територію України, оскільки Окружним адміністративним судом міста Севастополя постановою у справі № 2а-1437/11/2770 не було вирішено того самого спору між тими самими сторонами, що і у даній справі: сторонами у справі № 2а-1437/11/2770 є Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя -позивач, та ТОВ «Юг-Медтехника»- відповідач. Предметом розгляду вказаної справи - є заборгованість з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України.

Не приймаються до уваги судовою колегією посилання в апеляційній скарги щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів. Як свідчать матеріали справи позивач оскаржує податкові повідомлення, що прийняти відповідачем у січні та грудні 2010 року, про які позивач дізнався у січні 2012 року з листа Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.01.2012. До суду позивач звернувся 22.06.2012, тобто у межах строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та мита на товари, що ввозяться на територію України, а також застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати податкових зобов'язань, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Севастопольської митниці задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської митниці залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.10.2012 у справі № 2а-1391/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко