Ухвала суду № 28945363, 28.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"28" січня 2013 р. Справа № 0670/9247/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Втормет - Житомир" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 11.04.2011 року №000522301 про донарахування податку на прибуток в сумі 4 766 811,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 3821449,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 955362 грн.) та №000532301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2 882 914,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 2306331,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 576583,00 грн.), а також податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0001172301, яке прийнято відповідачем за наслідками адміністративного узгодження, про донарахування податку на прибуток в сумі 4 723 863,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 3779091,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 944772 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що ДПІ у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Втормет-Житомир" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., про що був складений акт від 01.04.2011 року №803/23-0/35343944/0110. В акті перевірки стосовно питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток в сумі 3821449,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 2410755,00 грн., за І півріччя 2010 р. на суму 3196443,00 грн., за 2010 р. на суму 3821449,00 грн., а також пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 2306331,00 грн., в тому числі: лютий 2010 р. на 783206,00 грн., березень 2010 р. на 706531,00 грн., червень 2010 р. на 562637,00 грн., листопад 2010 р. на 253957,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Житомирському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №000522301 про донарахування податку на прибуток в сумі 4766811,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 3821449,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 955362 грн.) та податкове повідомлення-рішення №000532301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2882914,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 2306331,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 576583,00 грн.).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Втормет-Житомир"21.04.2011 року направило до ДПА у Житомирській області скаргу за вих. № 394. Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 17.06.2011 р. скарга була частково задоволена, а саме: залишено без змін податкове повідомлення-рішення №000532301 про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2882914,00 грн. ( в т.ч. основний платіж - 2306331,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 576583,00 грн.), а податкове повідомлення-рішення від 11.04.2011 року №000522301 скасоване в частині 42358,00 грн. основного платежу по податку на прибуток та 10590,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині 3779091,00 грн. - основного платежу, 944772,00 грн. - штрафної фінансової санкції залишено без змін (а.с. 66-74 т.1). Прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року №0001172301 (а.с. 123 т.1).

Крім того 29.06.2011р. позивач направив скаргу до Державної податкової адміністрації України за вих. №562. Своїм рішенням про результати розгляду скарги № 15587/6/25-0115 від 29.08.2011 р., ДПА України залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом першої інстанції було визначено, що висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було зроблено податковою інспекцією по операціям позивача з ТОВ ПП "Севвтормет", КО "Крещатик" та ТОВ "Загіп" по договорам постачання металопродукції, які податкова інспекція вважає нікчемними. Нікчемність вказаних договорів обумовлюється, на думку податкової інспекції, їх безтоварністю. Ііз таким висновком податкового органу суд першої інстанції не погодився. Судова колегія вважає, що така позиція суду першої інстанції є правильною виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Втормет-Житомир" в періоді, що перевірявся, була оптова торгівля відходами та брухтом. Протягом 2010 року позивач придбав у ТОВ ПП "Севвтормет", КО "Крещатик" та ТОВ "Загіп" брухт та відходи чорних металів на підставі відповідних письмових договорів поставки, згідно яких доставка товару здійснювалася транспортом постачальника.

Факт отримання ТОВ "Вторме-Житомир" металопродукції за вказаний період підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи і є підставою для формування позивачем валового доходу, валових витрат, податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними договорами.

Крім того, на кожну поставку брухту та відходів чорних металів, придбаних у вищезазначених постачальників, позивачем надані відповідні акти приймання металів чорних (вторинних) та посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, що передбачено умовами договорів поставки та спеціальним Законом України "Про металобрухт", що регулює відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В акті перевірки, в якості обґрунтування безтоварності угод з постачання металобрухту, відповідачем наводиться відсутність документів, а саме товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставки товару. Однак дане твердження відповідача є помилковим.

Суд зазначає, що посилання в акті перевірки на порушення наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми №1-ТН, яка, на думку відповідача, є документом, що підтверджує факт поставки товару, є неправомірним, оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади від 03.10.92р. №493/92 не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, щодо необхідності надання належним чином оформленої товарно-транспортної накладної, як доказу реальності операції з придбання металопродукції, відповідач посилається на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі - Правила перевезення вантажів), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту- перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів-замовників. Тобто сферою правового регулювання даного нормативного акту є саме правовідносини в сфері автомобільних перевезень вантажним транспортом, а не сфера податкових правовідносин. Крім того, відповідно до цих же правил, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, оскільки наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. N 493 було виключено пункт 11.2. Правил, який передбачав, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Таким чином дані обставини, виключають можливість посилання на відсутність належно оформленої товарно-транспортної накладної як підставу для висновків про безтоварність операцій з поставки металопродукції, що не перевозилася позивачем.

Із змісту п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних) та посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, виписані позивачу ТОВ ПП "Севвтормет", КО "Крещатик" та ТОВ "Загіп" на кожну поставку металобрухту, є тими документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операції. Витрати, понесені в межах цих господарських операцій, включені до складу валових витрат у період, що перевірявся І товарно - транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат - витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства, а також правил податкового обліку.

Для перевірки відповідачу було надано документи: договори, видаткові, податкові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних) та посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів, які оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому з врахуванням викладеного, у податкового органу були відсутні підстави стверджувати про безтоварність договорів вчинених між ТОВ "Втормет-Житомир" та ТОВ ПП "Севвтормет", КО "Крещатик", ТОВ "Загіп". Як наслідок, зі сторони позивача не було порушено приписи пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що ж стосується формування податкового кредиту, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання металобрухту, на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, доведені у ході судового розгляду справи.

Неподання контрагентом позивача ТОВ "Загіп" звітності не може свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у позивача на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання, їх безтоварності.

Таким чином, враховуючи вище встановлене, судова колегія вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаної металопродукції, а відтак законно та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні такого товару до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином, а отже податкові повідомлення - рішення відповідача від 11.04.2011 року №000522301, №000532301 та від 19.07.2011 року №0001172301 є протиправними і підлягали скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Втормет-Житомир" вул.Дружби народів,19-а кв.45,смт.Новогуйвинське,Житомирський район, Житомирська область,12441

3- відповідачу Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги, 2,м.Житомир,10014