Постанова № 28944320, 22.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 2а-3191/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Хоминця Б.М.

представника відповідача: Федьківа В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш" № 0005571592 від 02.10.2012 року; про зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2012 року Приватне акціонерне товариство "Зелене господарство" (надалі - ПАТ) звернулося в суд адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року та про зобов'язання ДПІ у м. Івано-Франківську виключити з обліку в картках особових рахунків ПАТ "Зелене господарство" у зв'язку з судовим оскарженням суми штрафних санкцій в розмірі 31555,61 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), застосованих рішенням Державної податкової інспекції України у м.Івано-Франківську від 02.10.2012 року № 0005571592.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган безпідставно нарахував штрафні санкції за порушення строків сплати грошових зобов'язань, оскільки позивачем частково виконано вказані зобов'язання в 2008-2009 роках, однак відповідач не врахував вказаних проплат, факт яких встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, та в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про державну податкову службу», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, норми яких були чинними на момент здійснення проплат, та провів зарахування поточних платежів в рахунок заборгованості за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року. Також посилається, виходячи з норми ст. 58 Конституції України, розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, на відсутність у податкової інспекції повноважень на зарахування поточних платежів здійснених в 2011-2012 роках в рахунок погашення податкового боргу, що виник до набрання чинності Податковим кодексом України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та доповненні до неї. Просив позов задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську адміністративний позов заперечила з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 13.12.2012 року. Зокрема, відповідач посилається на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведеної перевірки, якою встановлено факт порушення позивачем строків сплати сум податкових зобов'язань за період за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року. При цьому, відповідач посилається на те, що податковий орган у відповідності до норм п. 1.2 ст. 1, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зарахував сплачені позивачем в 2008-2009 році платежі по поточних зобов'язаннях з податку на додану вартість в рахунок погашення заборгованості за попередні податкові періоди. Також відповідач посилається на те, що право податкового органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного даним платником податків, передбачено нормою п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на адміністративний позов. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представником відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі за закінчення апеляційного перегляду постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року у справі № 2а-3203-12/0970, якою задоволено позов ПАТ "Зелене господарство" до ДПІ в м.Івано-Франківську про зобов'язання вказаної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків ПАТ "Зелене господарство" шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку сум податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 133225,94 грн., штрафних санкцій на суму 53957,86 грн. та пені в сумі 93295 грн. Представник позивача заперечив проти даного клопотання. Суд розглянувши вказане клопотання відповідача, дійшов висновку про його відхилення, оскільки відсутні передбачені п. 3 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС) підстави для зупинення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, встановлено наступне.

20.09.2012 року Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківськe провела камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період: вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 8067/15-2/05479378 від 20.09.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених ст. 57 Податкового кодексу України, за звітний податковий період: вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року. Зокрема, зазначено, що позивачем сплачено до бюджету 157778 грн. податкового боргу за вищевказаний період з 31.05.2011 року по 14.09.2012 року, тобто зі затримкою більше тридцяти календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного ст. 57 Податкового кодексу України, на підставі ст. 126 цього ж Кодексу, застосовано штрафні санкції в розмірі 31555,61 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем згідно поданих суду копій декларацій з податку на додану вартість за періоди: вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року самостійно задекларовано до сплати в бюджет суми податку на додану вартість, а саме: вересень 2008 року - 38360 грн., листопад 2008року - 2337 грн., грудень 2008 року - 8067 грн., січень 2009 року - 1898 грн., лютий 2009 року - 5481 грн., березень 2009 року - 25217 грн., квітень 2009 року - 19727 грн., травень 2009 року - 2440 грн., червень 2009року - 23439 грн., липень 2009 року - 23286 грн., серпень 2009 року - 26142 грн., всього на суму 157778 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, поданих позивачем копій платіжних доручень за 2008-2009 роки (а.с. 17-30), позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість, а саме: вересень 2008 року - 3500 грн., листопад 2008 року - 2337 грн., грудень 2008 року - 4150 грн., березень 2009 року - 9001,94 грн., квітень 2009 року - 4000 грн., травень 2009 року - 1000 грн., червень 2009 року - 13000 грн., липень 2009 року - 1500 грн., серпень 2009 року - 2000 грн., всього на суму 40488,94 грн.

Вказані факти встановлені постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-321/10/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 року № 30544/10/9104), яка в силу норм ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 254 КАС України є обов'язковою для виконання на території України, а факти, встановлені нею, мають преюдиційне значення при розгляді цієї адміністративної справи, і, виходячи з передбаченого Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод та закріпленого практикою даного суду - CASE OF BRUMARESCU v. ROMANIA, no. 28342/95, 28 October 1999, para 61, 62, принципу правої визначеності, викладені в даному судовому рішенні висновки не можуть ставитися під сумнів, зокрема, при розгляді судом іншої справи.

В той же час, як встановлено адміністративним судом, з оцінки змісту акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 20.09.2012 року (рядок 3 таблиці - дата сплати), поданих позивачем копій платіжних доручень про сплату коштів в 2011-2012 роках з податку на додану вартість, заперечень на позовну заяву, ДПІ в м.Івано-Франківську керуючись нормами п. 5.1, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, здійснило зарахування здійснених позивачем проплат по поточних грошових зобов'язаннях з податку на додану вартість в 2011-2012 роках в рахунок податкового боргу позивача за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року, без врахування факту часткового погашення боргу, що встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року у справі № 2а-321/10/0970.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011 року, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76 (надалі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу, належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку - позивачу в даній адміністративній справі.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час проведення позивачем проплати в рахунок погашення зобов'язань з податку на додану вартість в спірний період, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Вищенаведені висновки також знайшли своє відображення у листі Вищого адміністративного суду України № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

В той же час, як встановлено судом в платіжних дорученнях в рядках „призначення платежу" позивачем чітко визначалось призначення платежу, проте відповідачем суми сплаченого позивачем податку на додану вартість зараховувалася самостійно всупереч вказаних позивачем призначень платежу, а відтак, на думку суду, відповідач діяв у порядку, який не передбачений чинним на час їх вчинення податковим законодавством.

Оскільки стаття 126 Податкового кодексу України диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання та погашеної суми податкового боргу, суд приходить до висновку, що штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу.

Як встановлено судом, відповідач визначив позивачу штрафні санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість за затримку на понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за вересень, листопад-грудень 2008 року, січень-серпень 2009 року без врахування факту часткової проплати позивачем в 2008-2009 роках податкового боргу за вказані податкові періоди в сумі 40488,94 грн., а відтак, у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України за несплату ним сум самостійно визначених грошових зобов'язань, у розмірі 20 відсотків від вищевказаної погашеної суми податкового боргу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішенням № 0005571592 від 02.10.2012 року в цій частині підлягає скасуванню.

В той же час, слід зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

З комплексного аналізу норм п.п. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.157, ст. 20, п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 58.1 ст. 58, п. 87.9 ст. 87, ст. 126 Податкового кодексу України вбачається, що до виключної компетенції органів державної податкової служби віднесено повноваження щодо зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу, та визначення платнику податків обов'язку по сплаті грошових зобов'язань у вигляді штрафу, нарахованого в конкретній суми коштів у відсотковому відношенні від погашеної суми податкового боргу, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з відповідного податку протягом строків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, суд не може підміняти орган державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення якого оскаржується, зокрема, приймати замість нього рішення, яке б відповідало вимогам закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено неможливість визначення розміру штрафу за кожну затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, оскільки відповідачем нараховувався штраф на підставі граничних строків такої затримки, без врахування фактів часткового погашення боргу позивачем в спірних звітних періодах, та враховуючи, що відповідачем самостійно здійснювалось зарахування поточних платежів позивача з податку на додану вартість в рахунок податкового боргу за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року повністю.

Дана обставина надасть можливість ДПІ у м.Івано-Франківську, виходячи з її компетенції, встановленої податковим законодавством, прийняти нове податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за податком на додану вартість в частині порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, з врахування всіх фактів проплат позивачем коштів в рахунок сум грошових зобов'язань за спірний період.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.12.2006 року та від 27.10.2009 року, та постановою Вищого адміністративного суду України від 17.02. 2011 року № К-17781/07.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку, ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, за відсутності правових підстав, не обґрунтовано, недобросовісно та нерозсудливо, а тому, виходячи з вищевикладеного, позов ПАТ "Зелене господарство" в частині його скасування підлягає задоволенню.

Також суд, враховуючи скасування податкового повідомлення-рішення № 0005571592 від 02.10.2012 року про застосування 31555,61 грн. штрафу, враховуючи також положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну службу», п. 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, приходить до висновку й про задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання ДПІ у м. Івано-Франківську виключити з обліку в картках особових рахунків ПАТ "Зелене господарство" суми штрафних санкцій в розмірі 31555,61 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосованих вищевказаним податковим повідомленням-рішенням.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Зелене господарство" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 331,56 грн. Також враховуючи неповну сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову за кожну з позовних вимог в розмірі, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з норм ст. 94, 98, 162, 163 КАС України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» дійшов висновку про те, що слід достягнути з позивача в дохід Державного бюджету України 16,19 грн. судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 0005571592 від 02.10.2012 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську виключити з обліку в картках особових рахунків Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" суми штрафних санкцій в розмірі 31555 (тридцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 61 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахованого податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 0005571592 від 02.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (ідентифікаційний код 05479378, місцезнаходження: 76014, місто Івано-Франківськ, вулиця Є.Коновальця, будинок, 411-а) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 331 (триста тридцять одна) гривня 56 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зелене господарство" (ідентифікаційний код 05479378, місцезнаходження: 76014, місто Івано-Франківськ, вулиця Є.Коновальця, будинок, 411-а) в дохід Державного бюджету України 16 (шістнадцять) гривень 19 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 28.01.2013 року.