Постанова № 28944319, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року № 2а-18025/12/2670

О 17 годині 40 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр» звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо не прийняття за результатами акту перевірки від 15 листопада 2012 року № 5242/22-521/33884422 передбаченого Податковим кодексом України податкового повідомлення-рішення та про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за результатами акту перевірки від 15 листопада 2012 року № 5242/22-521/33884422 прийняти передбачене Податковим кодексом України податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України та зазначає, що неприйняття Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення за результатами акту перевірки від 15 листопада 2012 року № 5242/22-521/33884422 порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр» у сфері публічно-правових відносин.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначила, що податкове повідомлення-рішення за актом перевірки № 5242/22-521/33884422 від 15 листопада 2012 року не приймалось, оскільки відсутні підстави, передбачені пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України. Також представник відповідача вказала на те, що право прийняття за наслідками акту перевірки органом державної податкової служби відповідних правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень-рішень належить до його дискреційних (виключних) повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 2 листопада 2012 року по 8 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 15 листопада 2012 року № 5242/22-521/33884422, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр»:

- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр».

В акті зазначено, що зазначені порушення призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму 110693 грн., та до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 146213,34 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр» подало свої заперечення до акту від 15 листопада 2012 року № 5242/22-521/33884422.

Листом від 28 листопада 2012 року № 15414/10/22-511 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр», що висновки акту залишаються без змін.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли відносно того, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі акту перевірки не винесене податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.156 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Враховуючи наведене, суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби повинна була після надсилання позивачу письмової відповіді за результатами розгляду його заперечень на акт перевірки прийняти податкове повідомлення-рішення протягом трьох днів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що прийняття податкових повідомлень-рішень належить до дискреційних (виключних) повноважень податкового органу та зазначає про наступне.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також "Рекомендація R (80)2"), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Проте, Податковим кодексом України встановлений обов'язок податкового органу прийняти податкове повідомлення-рішення за наявності на те підстав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Позивач під час розгляду даної адміністративної справи зазначив, що на підставі акту проведеної відповідачем перевірки товариство має право на бюджетне відшкодування коштів в розмірі 35520,34 грн., проте суд не досліджує зазначені обставини, оскільки це не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 затверджений Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Державного казначейства України, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ, реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), адреси та номера контактного телефону, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів або готівкою шляхом оформлення чека чи поштовим переказом на адресу, визначену в цій заяві.

Тобто, у разі, якщо позивач виявить факт помилково або надміру сплачених ним коштів до бюджету, він має право звернутися із відповідним поданням до органу Державного казначейства України.

Разом з тим, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Проте, той факт, що відповідачем не прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі акту проведеної перевірки не є порушенням права позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіСі Сервіс-Центр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 28 січня 2013 року.