Постанова № 28943314, 22.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року, 12:10, м. Львів № 2а-5607/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Степанюка Т.В.,

представника позивача Святецької І.В.,

представника відповідача Рождественської Л.П.

розглянувши справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мієр» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0000552321, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 року Приватне підприємство «Мієр» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000552321 від 28.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним зобов'язанням 151 603 грн. та штрафними санкціями 37 901 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із проведенням господарських операцій з ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор Ко», не відповідають дійсності. Реальність операцій з придбання товару від ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор Ко» підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, доказами, які свідчать про використання отриманого товару у власній господарській діяльності. Крім того, вважає що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними, висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках щодо контрагентів позивача про нікчемність всіх укладених угод.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що податковим органом встановлено, що ТзОВ «Іртас» та ТзОВ «Віктор Ко» фактично не здійснювали господарської діяльності, не мали у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не володіли та не користувались транспортними засобами, не проводили нарахування та виплату до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Також, встановлено, що у них відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Таким чином, ПП «Мієр» відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу кінцевим замовникам, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Діяльність ТзОВ «Іртас» та діяльність ТзОВ "Віктор Ко" здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правової дієздатності, що є підставою стверджувати про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Мієр» та контрагентом ТзОВ «Іртас» та з контрагентом ТзОВ "Віктор Ко" є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались такими (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Вищезазначене підтверджує відсутність отримання ТМЦ ПП «Мієр» від ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко", а отже правочини укладені між ними є нікчемними.

Недоплачений позивачем ПДВ, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Таким чином, підприємцем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Ухвалою суду від 21.10.2011 р. провадження у справі зупинялося у зв'язку із розглядом Сихівським районним судом м. Львова кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 266 Кримінального кодексу України до набрання законної сили вироком у кримінальній справі № 179-0467.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова у кримінальній справі № 1-104/11 від 29.12.2011 р. про обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8. ОСОБА_5, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.205, 212, 366 Кримінального кодексу України, яка набрала законної сили, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст.1 , ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році", у зв'язку із тим, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.04.1992 р. ПП «Мієр» зареєстроване як юридична особа, основними видами діяльності якого є виробництвом гофрованого картону, паперової маси, паперу та картону, оптовою торгівлею іншими проміжними продуктами тощо.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС було проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Мієр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 04.04.2009 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт від 14.04.2011 р. № 1217/23-209/13823275.

В ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 151 603,00 грн., в т.ч. за червень 2010 року - 77 899,00 грн., липень 2010 року - 30 902,00 грн., серпень 2010 року - 42 802,00 грн., що є порушенням ст. 7 Закону України «Про ПДВ». В акті перевірки зроблено висновок про неможливість підтвердити фактичність поставки товару від ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко" з підстав відсутності у вказаних суб'єктів будь-яких фінансово-матеріальних чи інших можливостей для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко" (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, службового підроблення.

Ці обставини встановлені перевіркою ДПІ у Залізничному районі м. Львова (акт від 30.12.2010 року №3282/23-2/20799703) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ "Віктор Ко" за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року. Крім того, згідно з протоколом від 04.11.2010 р. допиту підозрюваної ОСОБА_6, вона себе службовою особою чи засновником ТзОВ "Віктор Ко" не визнає, не визнає, що вчиняла від його імені будь-які дії. Також ОСОБА_6 являється згідно з документами засновником, директором та бухгалтером ТзОВ «Іртас», яка надала аналогічні пояснення відносно ТзОВ «Іртас», зафіксовані протоколом допиту від 04.11.2010 р.

Податковий орган покликається на те, що в ході досудового слідства в кримінальній справі, порушеній відносно посадових осіб ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко", встановлено, що група осіб (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) за попередньою змовою із невстановленими особами створили конвертаційний центр, в який входили ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко".

Вищезазначене, на думку ДПІ, підтверджує відсутність фактичного отримання послуг ПП «Мієр» від ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко", а правочини, що виконувались за червень, липень та серпень 2010 року між вказаними суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000552321 від 28.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним зобов'язанням 151 603 грн. та штрафними санкціями 37 901 грн.

Підставою винесення встановлених актом від 14.04.2011 р. порушень та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були господарські операції між ПП «Мієр» та ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор Ко»:

01.06.2010 р. між ПП «Мієр» (Покупець) в особі директора Шеремети В.М. та ТзОВ «Віктор Ко» (Постачальник) було укладено договір поставки товару № 01/06/10 за умовами якого ТзОВ «Віктор Ко» в особі директора ОСОБА_4 зобов'язувалось здійснити поставку і передачу товару у власність ТзОВ «Мієр», а останнє - прийняти та оплатити товар. Додатковою угодою №1 до договору №01/06/10 від 01.06.2010 року сторони передбачили, що покупець у розрахунок по заборгованості згідно договору №01/06/10 передає продавцю прості векселі в кількості однієї штуки. По даній операції складений Акт прийому - передачі від 04.10.2010 року на суму 519 493,00 грн.

Купівля-продаж товару були оформлені податковими та видатковими накладними від 01.06.2010 р. на суму 32343,00 грн., в т.ч. ПДВ -5390,50 грн.; від 04.06.2010 р. на суму 36322,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6053,75 грн.; від 07.06.2010 р. на суму 24815,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5802,50 грн.; від 09.06.2010 р. на суму 34281,00 грн, в т.ч. ПДВ - 5713,50 грн.; від 11.06.2010 р. на суму 35782,50 грн., в т.ч. ПДВ - 5963,75 грн.; від 14.06.2010 р. на суму 36300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6050,00 грн.; від 15.06.2010 р. на суму 31236,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5206,00 грн.; від 17.06.2010 р. на загальну суму 28434,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4739,00 грн., від 18.06.2010 р. на суму 29025,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4837,50 грн.; від 22.06.2010 р. на суму 38527,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6421,25 грн.; від 23.06.2010 р. на суму 34440,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5740,00 грн.; від 24.06.2010 р. на суму 37927,50 грн., в т.ч. ПДВ - 6321,25 грн.; від 25.06.2010 р. на суму 34980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5830,00 грн.; від 29.06.2010 р. на суму 22980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3830,00 грн.; від 10.07.2010 р. на суму 27375,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4562,50 грн.; від 15.07.2010 р. на суму 23722,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3953,75 грн.; від 17.07.2010 р. на суму 20010,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3335,00 грн.; від 21.07.2010 р. на суму 26760 грн., в т.ч. ПДВ - 4460,00 грн.; від 23.07.2010 р. на суму 32572,50 грн., в т.ч. ПДВ - 5428,75 грн.; від 27.07.2010 р. на суму 25860,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4310,00 грн.; від 31.07.2010 р. на суму 29115,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4852,50 грн.; від 27.08.2010 р. на суму 66684,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11114,00 грн

З представлених накладних вбачається, що предметом купівлі-продажу між ПП «Мієр» та ТзОВ «Віктор Ко» були обрізки картону та насоси подачі маси.

В оплату за отримані від ТзОВ «Віктор Ко» товари ПП «Мієр» перерахувало 200 00 грн. За ТМЦ в сумі 519 493,00 грн. ПП «Мієр» передано ТзОВ «Віктор Ко» простий вексель від 04.10.10 р., дата погашення якого 04.10.2013 р. Кредиторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Віктор Ко» по рах. 621 станом на 31.12.10 р. складає 519 493,00 грн., по рах. 631 - 0 грн.

ПП «Мієр» відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції щодо оприбуткування товару в ТзОВ «Віктор Ко» на загальну суму 719 493,00 грн., ПДВ 119 915,50 грн. В податковому обліку вартість товару в сумі 599 577,50 грн. в складі валових витрат не відображались, суму ПДВ 119 915,50 грн. включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень, липень, серпень.

З контрагентом ТзОВ «Іртас», в особі директора ОСОБА_6, 09.08.2010 р. ПП «Мієр» в особі директора Шеремети В.М. було укладено угоду № 09/08/10. Розрахунок здійснювався на підставі додаткової угоди №1 від 08.10.10 р. до договору № 09/08/10 від 09.08.2010 року простим векселем. Про факт передачі векселя серії АА 0532426, строк погашення 08.10.2013 р. на суму 190 128,00 грн. підтверджено актом прийому-передачі векселів.

Згідно з податковою накладною № 8090000004 та видатковою накладною № РН-8-09004 від 09.08.2010 р. ПП «Мієр» придбало у ТзОВ «Іртас» розмелюючу гарнітуру до млина вартістю 190 128,00 грн., ПДВ 31 688,00 грн.

ПП «Мієр» відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції з ТзОВ «Іртас» на суму 190 128,00 грн. ., ПДВ 31 688,00 грн. В податковому обліку вартість товару в сумі 158 440, грн.. в складі валових витрат не відображалась, ПДВ 31 688,00 грн. включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ в серпні 2010 р. Кредиторська заборгованість по рах. 6341 станом на 01.12.2010 р. відсутня, а розрахунки проведені в безготівковій формі.

Ні під час перевірки, ні під час розгляду справи судом, ПП «Мієр» не надало документів, що свідчать про транспортування товару. В судовому засіданні представник ПП «Мієр» пояснив, що придбання розмелюючої гарнітури до млина зумовлено виробітком статорних та роторних ножів в розмелюючій гарнітурі у млині SP1. Гарнітурі МП-03, гарнітурі млина дискового ДСОО проведена заміна цих запчастин, внаслідок чого утворились запчастини непридатні для подальшого використання, металобрухт вагою 150 кг оприбутковано.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарської операцій між ПП «Мієр» з ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко" з приводу купівлі та поставки товару. Податковий орган вважає, що в контрагентів відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг). Це в свою чергу свідчить про безтоварність та нікчемність вчинених господарських операцій.

Вирішуючи спір, Суд керується Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., Законом України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р.

Оскаржуване рішення винесено у зв'язку із порушенням позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого завищено податковий кредит всього на 151 603,00 грн.

Витрати суб'єкта господарювання для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією цей Закон називає дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, зокрема, договір, накладні та довіреності, тощо. З наведених приписів чинного законодавства слідує, що платник податку має право включати до складу податкового кредиту суми, сплачені у зв'язку із здійсненням господарських операцій, які підтверджені первинними документами, зміст та форма яких відповідає вимогам Закону.

Відповідач заперечує реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Мієр" та ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко", що відбувалися в червні-серпні 2010 р з приводу поставки обрізків картону, насосів для подачі маси, розмелюючої гарнітури для млина. З урахуванням такого заперечення, обставини укладення та виконання цих Договорів є предметом доказування у справі.

Оцінюючи докази щодо реальності надання послуг на підставі укладених угод ПП "Мієр" та ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко", Суд звертає увагу, що зобов'язання, які вони мали б виконувати за договорами поставки для ПП "Мієр" об'єктивно потребували наявності відповідних ресурсів в постачальників: працівників, транспортних засобів та механізмів, обладнання, приміщень, тощо.

Зібраними у справі доказами встановлено, що підприємства ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко" фактично не володіли такими ресурсами. Письмовими доказами підтверджується, що ТзОВ "Віктор Ко" і ТзОВ «Іртас» не мають земельних ділянок, автотранспортних засобів, нерухомого майна, кількість працівників, які внесені до звітів, є недостатньою для виконання господарських операцій, зазначених у первинних документах.

Суд враховує, що директором, засновником та бухгалтером ТзОВ «Іртас» є ОСОБА_6 Згідно з Витягом з ЄДР станом на 30.06.11 р. ОСОБА_6 дійсно є засновником (учасником) цього підприємства.. Керівником ТзОВ "Віктор Ко" є ОСОБА_4, бухгалтером ОСОБА_12, а засновником - ОСОБА_6

Слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області було порушено та розслідувано кримінальну справу № 179-0467 відносно зазначених осіб та інших за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

В процесі досудового слідства встановлено, що в період 2009 - 2010р. ОСОБА_4, який був директором ТзОВ "Віктор Ко" та інших юридичних осіб, діючи у співучасті з іншими особами, зареєстрував, придбав та використовував низку підприємств з ознаками фіктивності з метою прикриття незаконної діяльності, що виразилось у внесенні службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, з подальшим наданням їх реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності для незаконного формування податкового кредиту, а також з метою незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові. ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27 ст. 366 Кримінального кодексу України. Під час судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_4 визнав повністю свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011р . звільнено ОСОБА_4, від кримінальної відповідальності на підставі п. "в"ст.1 , ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році", у зв'язку із тим, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти.

В ході проведення досудового слідства в межах зазначеної кримінальної справи від підозрюваної ОСОБА_6 відбирались пояснення. Протоколом допиту від 04.11.2010 р. встановлено, що про ТзОВ «Іртас» та ТзОВ "Віктор Ко" їй нічого не відомо, їх реєстрацію вона не здійснювала, документів не підписувала, рахунки не відкривала.

ОСОБА_6 також звільнена постановою від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію у 2011 році".

Таким чином існують обгрунтовані сумніви щодо спроможності ТзОВ "Віктор Ко" і ТзОВ «Іртас» виконати задокументовані послуги щодо купівлі-поставки товару і щодо фактичного їх виконання цими підприємствами. Цього сумніву в судовому засіданні не усунуто та не надано доказів, які б свідчили хто і за яких обставин виконав поставки товарів, постачальником яких зазначені вищезгадані підприємства. Суд враховує, що ПП «Мієр», як покупець, діючи добросовісно та розумно, мав би володіти достатньою інформацію про обставини виконання цих послуг. Проте, такої інформації він суду не надав. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що ТзОВ "Віктор Ко" і ТзОВ «Іртас» фактично не поставляли товарів, зазначених в первинних документах.

Суд враховує, що Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 звернув увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, укладення договорів, саме по собі не спричиняє змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а отже не свідчить про здійснення господарської діяльності і не впливає на визначення податкових зобов'язань. Зазначені наслідки пов'язані із виконанням зобов'язань, які зумовлені відповідними договорами.

Суд відхиляє покликання позивача на відсутність правових підстав для визнання договорів між ПП «Мієр» та ТзОВ "Віктор Ко" і ТзОВ «Іртас» недійсними (нікчемними). Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, що здійснює контрольні функції, має право давати оцінку документам, які ним досліджувалися, і може робити висновки щодо їх дійсності чи недійсності. Водночас, ці висновки не є обов'язкові для суду, що розглядає справу.

Суд звертає увагу, що висновки податкового органу про порушення ПП «Мієр» податкового законодавства ґрунтуються більшою мірою на переконанні про відсутність фактичного виконання послуг по поставці та продажу товару з боку ТзОВ "Віктор Ко" і ТзОВ «Іртас», ніж на недійсності договорів, якими оформлено ці правовідносини.

Визнання правочину недійсним або застосування наслідків нікчемності правочину є способами захисту цивільних прав. Між ПП «Мієр» та ДПІ у Галицькому районі м. Львова ДПС не існує цивільних правовідносин. Правовідносини між ними мають публічний характер і пов'язані з реалізацією компетенції ДПІ у податковій сфері. Положення ЦК України не поширюються на податкові відносини. Дійсність чи недійсність господарських договорів (правочинів) не є визначальним для визначення об'єктів оподаткування, оскільки ці наслідки пов'язані не з договорами, як такими, не з їх укладенням, а з господарськими операціями, що свідчать про їх фактичне виконання. Відтак, для застосування податкових наслідків не вимагається визнання правочину недійсним, неукладеним чи нікчемним.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що таке було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволення позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 28 січня 2013 р.

Суддя В.М.Кравчук