Постанова № 28938024, 27.12.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14084/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Данилова А.В., Марджані Я.Ю., відповідача - Жаворонкова СМ., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днепр»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днепр» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001322302 від 23.06.2011 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 53434 грн. 18 коп. та № 0001752302 від 31.08.2011 року, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, із посиланням на порушення позивачем приписів ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 198.6 ст. 198 ПК України. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення - рішення необгрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що ТОВ з іноземними інвестиціями «Яран -Днепр» дотримано всіх вимог законодавства щодо формування податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що за наслідком проведеної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днепр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торгпромплюс» за період лютий 2011 року, встановлено, що податковий кредит позивача формувався за рахунок ТОВ «Торгпромплюс» на підставі укладеного договору поставки товарів № 02/11 від 01.02.2011 року, у тому числі у лютому 2011 року на суму 320605 грн. 08 коп., у складі податкового кредиту на підставі отриманих накладних від постачальника податкових накладних, ТОВ з іноземними інвестиціями «Яран - Днепр» відобразило податковий кредит у декларації з ПДВ у лютому 2011 року суму 53434 грн. 18 коп. Згідно листа позивача за отриманий товар від ТОВ «Торгпромплюс» розрахувалось грошовими коштами протягом березня - квітня 2011 року в повному обсязі, проте, жодних документів які б підтвердили проведення розрахунків за отриманий товар товариством не надано. Крім того, в ході перевірки встановлено, що у ТОВ «Торгпромплюс» відсутні реальні можливості поставок товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників, а саме, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо -складський приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарський операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Також, в ході перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що ТОВ «Торгпромплюс» не знаходиться за юридичною адресою, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим, на думку представника відповідача, у акті перевірки зроблено законний висновок, що ТОВ з іноземними інвестиціями «Яран - Днєпр» завищено податковий кредит у лютому 2011 року на суму ПДВ 53434 грн. 18 коп., який сформовано по контрагенту ТОВ «Торгпромплюс», у порушення вимог п. 198. 6 ст. 198 ПК України. На підставі викладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днєпр» зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 01.11.1996 року. Позивач перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, зокрема, як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 04437139 від 20.01.2006 року.

Розділом V Податкового кодексу України регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

Відповідно до п. п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 196 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.6 -200.8 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2011 року на підставі наказу ДШ у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 528 від 14.06.2011 року, начальником відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб -Дем'яненко Т.Ю., проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ з іноземними інвестиціями «Яран - Днєпр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торгпромплюс» за період лютий 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт №1335/236/24435116 від 14.06.2011 року, у якому зазначено, що перевіркою встановлені порушення ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу приписів закону, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. В результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у сумі 53434 грн. 18 коп., згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська винесене податкове повідомлення-рішення № 0001322302 від 23.06.2011 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість на суму 53434 грн. 18 коп.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, оскаржив його до ДПА у Дніпропетровській області. За результатами розгляду скарги, податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Крім того, збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 грн. у податковому повідомленні - рішенні № 0001322302 від 23.06.2011 року. 05.09.2011 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, рішенням останньої податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днєпр» та ТОВ «Торгпромплюс» укладений договір поставки № 02/11, предметом якого було придбання товарів (кондитерської сировини), про що у лютому 2011 року були виписані, скріплені печатками, підписані уповноваженими особами та видані підприємству товарні накладні, товарно - транспортні накладні та податкові накладні на загальну суму 320605 грн. 08 коп., в тому числі ПДВ - 53434 грн. 18 коп., що і було підставою для включення ПДВ до складу податкового кредиту в лютому 2011 року. Розрахунки за поставлений товар здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Доводи викладені в акті перевірки, а саме, що згідно із частинами 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди позивача з контрагентами за січень 2011 року є нікчемними, суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний -правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що згідно із частинами 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин між позивачем та ТОВ «Торгпромплюс» є нікчемним, оскільки жодною нормою чинного законодавства України не передбачено права органів державної податкової служби України визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання, а відповідно до ч. З ст. 215, ч.З ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом. Однак, рішення суду про недійсність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом суду надано не було.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.І статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічені у зазначених частинах ст. 203 ЦК України загальні вимога.; додержання яких є необхідними для чинності правочину, потребують підтвердження порушень цих вимог саме судовим рішенням.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду підставність та обгрунтованість прийнятих ним рішень.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Яран - Днєпр» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001322302 від 23.06.2011 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 53434 грн. 18 коп.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001752302 від 31.08.2011 року, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 1 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 03.01.2012 року.

Суддя М.В. Дєєв