Постанова № 2893527, 16.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.2009

Справа №2-27/960.1-2008

За позовом - ЗАТ «Кримвтормет», м. Сімферополь, вул. Суворовськийспуск, 5.

До відповідачів – 1. ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, 1/9.

2. Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 19.

Про стягнення 127262,00 грн.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача – Журавлева, дор. у справі.

Від відповідачів – 1. Долгих, дор. у справі.

2. Угневой, дор. у справі.

Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про стягнення з державного бюджету України заборгованості по експортному відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 127262,00 грн. по декларації за жовтень 2003 р.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем №1 по справі не було виконано норми, встановлені п.п. 7.7.5 та п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997 р. Позивач вважає цю бездіяльність незаконною, оскільки вона порушує норми законодавства та права позивача на отримання бюджетного відшкодування, передбаченого п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням ГС АРК по справі № 2-23/13464 – 2004 від 09.11.2004 р. позов було задоволено і було стягнено з Державного бюджету України заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 127262,00 грн. по декларації за жовтень 2003 р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.04 р. апеляційна скарга ДПІ в м. Сімферополь була залишена без задоволення, рішенням ГС АРК по справі № 2-23/13464 – 2004 від 09.11.2004 р. залишена без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2005 р. касаційну скаргу було повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Верховного суду України від 19.05.2005 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 14.04.2005 р. по справі № 2-23/13464 – 2004.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2006 р. було відмовлено в прийнятті касаційного подання заступника прокурора АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.04 р. по справі № 2-23/13464 – 2004.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2007 р. касаційну скаргу прокурора АР Крим задоволено. Рішення ГС АРК по справі № 2-23/13464 – 2004 від 09.11.2004 р. і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.04 р. скасовано. Справу направлено до ГС АР Крим на новий розгляд.

Справу було передано на новий розгляд судді ГС АР Крим Воронцової Н. В., з привласненням їй №2-27/960.1 – 2008.

Ухвалою від 22.02.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

Також ухвалою від 22.02.2008 р. розгляд справи було розпочато у відповідності до норм КАСУ, оскільки відповідачами по справі є суб’єкти владних повноважень і даний спір є публічно – правовим.

Позивач клопотанням від 25.03.2008 р. просив суд зупинити провадження по справі до розгляду пов’язаної з нею справи №2-16/11193.1 – 2007А, що знаходиться у провадженні судді ГС АР Крим Омельченко В. А.

Судом було встановлено, що ЗАТ «Кримвтормет» зверталася до ГС АР Крим з позовом до ДПІ в м. Сімферополь АР Крим і Управління Держказначейства України в АР Крим про стягнення з державного бюджету України заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 357273 грн. по декларації за березень 2004 р. Вказаний позов було прийнято до розгляду і порушено провадження по справі №2-23/13465-2004 ( суддя ГС АР Крим Іщенко Г. М. ).

Рішенням ГС АР Крим від 09.11.2004 р. по справі №2-23/13465-2004 позов було задоволено та стягнено з державного бюджету України заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 357273 грн. по декларації за березень 2004 р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. рішення ГС АР Крим від 09.11.2004 р. по справі №2-23/13465-2004 було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2007р. було скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. та рішення ГС АР Крим від 09.11.2004 р. по справі №2-23/13465-2004, а справу направлено до ГС АР Крим на новий розгляд.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.09.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Омельченко В. А. та справі було привласнено №2-16/11193.1-2007А.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що результат розгляду справи №2-16/11193.1-2007А має суттєве значення для розгляду дійсної справи, суд ухвалою від 25.03.2008 р. зупинив провадження по справі №2-27/960.1 – 2008А до закінчення розгляду справи №2-16/11193.1-2007А.

Від відповідача №1 надійшло клопотання від 23.09.2008 р. про поновлення провадження по справі. Вказане обґрунтовує тим, що постановою ГС АР Крим від 10.06.2008 р. по справі №2-16/11193.1-2007А позов ЗАТ «Кримвтормет» задоволено. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2008 р. було прийнято відмову ДПІ в м. Сімферополь від апеляційної скарги на постанову ГС АР Крим від 10.06.2008 р. по справі №2-16/11193.1-2007А.

При таких обставинах, суд ухвалою від 25.09.2008 р. поновив провадження по справі.

Позивач заявою від 10.12.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати за ним право на відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2003 р. в сумі 127262 грн. Вказане обґрунтовує тим, що сума, що підлягає відшкодуванню позивачу підтверджена не тільки податковими накладними, випискою банку про рух коштів по рахунку позивача, а і актом ДПІ в м. Сімферополь №32/23-4 від 20.01.2004 р. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача №1 у частині затримання відшкодування суми ПДВ є неправомірними.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

У судовому засіданні від 16.01.2009р. відповідач № 2 надав клопотання, та просить суд здійснити заміну Управління Державного казначейства України в АР Крим на його правонаступника - Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим, вказане обгрунтовує тим, що у зв’язку з проведеною реорганізацією відповідно до наказу Державного казначейства України від 12.07.06р. № 343-к «Про реорганізацію територіальних органів Державного казначейства України» зі змінами, внесеними наказом Державного казначейства України від 01.08.06р. № 191 «Про внесення змін та доповненнь до наказу Державного казначейства від 01.08.06р. №с 343-к», управління Державного казначейства в АР Крим втратило статус юридичної особи та перетворено на Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, яке не сьогоднішній день є його правонаступником.

Суд ухвалою від 16.01.2009 р. замінив відповідача №2 по справі – Управління держказначейства України в АР Крим на його правонаступника - Головне Управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 19.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Також клопотанням від 16.01.2009 р. просить суд провести повернення з бюджету переплати суми судового збору у розмірі 1269,22 грн. на розрахунковий рахунок 26005300002558 в СФ АКБ «Форум», м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00190638.

Відповідач №1 у запереченнях на уточнені позовні вимоги повідомив про те, що бюджетне відшкодування вищевказаної заборгованості було здійснено 24.02.2005 р., в зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні вказаного позову.

Відповідач №2 проти задоволення позовних заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на уточнені позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

В наслідок проведення операцій по експорту металолому за межі митної території України у позивача виникла сума податку на додану вартість у розмірі 127262,00 грн.

Відповідно до Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість 20.11.2003 р. позивачем було подано до відповідача№2 декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2003 р. з додатком, в якої вказано, що сума експертного відшкодування складає 126046,00 грн. ( гр. 23 декларації ).

18.05.2004 р. позивачем по декларації за вказаний період було подано уточнюючий розрахунок. При цьому сума, що підлягала відшкодуванню з бюджету України, була збільшена до 127262,00 грн.

В період з 19.12.2003 р. по 20.01.2004 р. посадовими особами відповідача №1 було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питания правильності віднесення сум податку на додану вартість у податкове забовязання і у податковий кредит відповідно до декларацій за серпень, жовтень 2003 р.

По результатам перевірки було складено акт від 20.01.2004 р. №32/23-4.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки від’ємне значення суми ПДВ в серпні і жовтні 2003 р. виникло в результаті здійснення операцій по експортному брухту і лому чорних металів, які оподатковуються податком на додану вартість по ставці 0%.

Для перерахування достовірності суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету будуть проведені зустрічні перевірки, що підтверджують нарахування податкових забовязань у постачальників, що відправили товар позивачу.

Однак при цьому порушень чинного законодавства України вказаним актом не виявлено. Вказаний факт відповідачем №1 по справі не заперечується.

Судом встановлено, що у виконання вказаного, відповідачем №1 було направлено дев’ять запитів на проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача на загальну суму ПДВ – 605029,00 грн.

Відповідно до довідки ДПІ в м. Сімферополь від 26.10.2004 р. №29163/19-01 про розмір залишку невідшкодованих сум ПДВ, яка вважається бюджетною заборгованістю за звітний період станом на 25.10.2004 р. склала дає 127262,00 грн. основної заборгованості. ( а. с. 58 том 1 ).

При таких обставинах справи, уточнені позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон визначае платників податку на додану вартість, об'екти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операції, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесения податку до бюджету.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”(із змінами і доповненнями, внесеним згідно із Законами України від 03.06.2005 р. № 2642-IV та від 07.07.2005 р. № 2771-IV)) встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані п.7.7 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, на які посилаються обидві сторони спору, а саме:

п.п 7.7.1. вказаного закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п.п. 7.7.2. ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Позивачем дотримано процедуру подання податкової звітності, встановлену підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 7.7.5.пункту 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Як вже було вказано вище, за наслідками проведеної позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем №1 не виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій позивачем у податковій декларації за жовтень 2003 року.

Позивач не є особою, що не має права на бюджетне відшкодування, визначеною за ознаками, встановленими підпунктом 7.7.11. пункту 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Жодних передбачених законом підстав для позбавлення права відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ не існує.

При цьому судом встановлено, що сума, що підлягає відшкодуванню позивачу за жовтень 2003 р. підтверджена не тільки податковими накладними, випискою банку про рух коштів по рахунку позивача, а і актом ДПІ в м. Сімферополь №32/23-4 від 20.01.2004 р.

При цьому судом встановлено, що 24.02.2005 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2004 р. по справі №2-23/13464-2004 у частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2004 р. в сумі 127262 грн. було примусово виконано за рішенням суду органом державного казначейства України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідачами вказане належним чином зроблено не було.

У відношенні Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки у відношенні відповідача №2 позовні вимоги позивачем не заявлені.

За таких обставин суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,70 грн. з Державного бюджету України на підставі ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 1269,22 грн. підлягає поверненню з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 16.01.2009 р.

Постанову у повному обсязі складено 21.01.2009 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за закритим акціонерним товариством “Кримвтормет”, м. Сімферополь, вул. Суворовський спуск 5, ЗКПО 00190638 право на відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2003 р. в сумі 127262 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь закритого акціонерного товариства “Кримвтормет”, м. Сімферополь, вул. Суворовський спуск 5, ( р/р 26005300002558 в СФ АКБ «Форум», м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00190638 ) 1,70 грн. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь закритого акціонерного товариства “Кримвтормет”, м. Сімферополь, вул. Суворовський спуск 5, ( р/р 26005300002558 в СФ АКБ «Форум», м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00190638 ) 1269,22 грн. судового збору, сплаченого по платіжньому дорученню № 4239 від 14.09.2004р.

5. У позові до Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.