Постанова № 28935133, 18.01.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/877/12

Рядок статзвітності № 8.2.1

Код 2

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Євчинець Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000191742 від 14.03.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000201742 від 14.03.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 14 березня 2012 року він отримав податкове-повідомлення рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14 березня 2012 року № 0000191742 про сплату 41458,33 гривень податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), застосованих за порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - з них за основним платежем 33166,66 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 8291,67 грн.

В той же день 14 березня 2012 року позивач одержав податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2012 року № 0000201742 про сплату 43385,70 гривень податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, застосованих за порушення ст. З Закону України від 22.05.03 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами і доповненнями, ст. 13 Декрету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92 р., п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст. 177 розділу IV, п. 138.2 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - з них за основним платежем 37577,34 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 5808,36 грн.

Вищезазначені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки № 68/1742/НОМЕР_3 від 17.02.2012 року.

Із зазначеними в акті перевірки порушеннями та посиланнями на них в податкових повідомленнях - рішеннях позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено порушення підприємцем: статті 3 Закону України від 22.05.03 р. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб. пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР " Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями, статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92 р., в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 р. в сумі - 14343,90 грн., та п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, п. 138.2 ст.138 розділу III ПКУ, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 р. в мі - 23233,44 грн., а також пп.7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України та п.4.6 ст.4 розділу V Порядку наповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67грн., а саме за листопад 2010 року у сумі 12583,34 грн., за січень 2011р в сумі 7083,33грн та за березень 2011 року в сумі 13500,00 грн.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що Хустською ОДПІ отримано лист від Дубенської ОДПІ від 06.01.2012р. №181/23-217, якими на адресу відповідача направлено акт від 05.01.2012р. № 08/23/21090355, щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун» 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010р. по 31.08.2011 р. та визначення «нікчемних» правочинів по ТОВ «Перун».

Згідно листа ВПМ Дубенської ОДПІ від 04.01.2012р. № 1/26 працівниками ВПМ здійснено виїзд за податковою та фактичною адресою ТзОВ «Перун» м. Дубно: вул. Заводська 19/14, в результаті чого місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні.

Згаданим актом перевірки також встановлено, що на ТОВ "Перун" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ "Перун", відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що угоди позивача мають ознаки нікчемності.

Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, наказом «Про проведення перевірки» від 02.02.2012 року №47 відповідачем було проведено перевірку у позивача, що підтверджується вказаним наказом, копія якого наявна в матеріалах справи.

Так, в період з 02 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року у позивача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проводилася документальна позапланова перевірка з питань податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Перун» код ЄДРПОУ 21090355 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За висновками документальної позапланової виїзної перевірки, викладеними в акті № 68/НОМЕР_3 від 17.02.2012 р., відповідачем у позивача виявлені порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 ПКУ та п. 4.6 ст. 4 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67 грн., а саме за листопад 2010 року у сумі 12583,34 грн., за січень 2011 р. в сумі 7083,33 грн. та за березень 2011 р в сумі 13500,00 грн. Як вбачається із згаданого акту, позивачем завищено податковий кредит на суму 33166,67 грн. за рахунок включення до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Перун» за договором від 01.11.2010 р. № 68 та договору № 26 від 10.03.2011 р., а також податковими накладними № 1190 від 03.11.2010 (сума ПДВ по податковій накладній - 6166,67 грн.), № 1191 від 15.11.2010 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 6416,67 грн.), № 20 від 19.01.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 7083,33 грн.), № 35 від 10.03.2011 р. (сума ПДВ по податковій накладній - 13500,00 грн.). Також у акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем порушено ст. 3 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі - 14343,90 грн., та п. 177.2 ст. 177, 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, п. 138.2 ст. 138 розділу III ПКУ, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі - 23233,44 грн.

Підставою для висновку Хустської ОДПІ про порушення ПП ОСОБА_1 став Акт перевірки Дубенської ОДПІ та встановлені у ньому висновки про нікчемність операцій вчинених з ТОВ «Перун». Зокрема згідно листа Дубенської ОДПІ від 06.01.2012 р. № 181/23-217, в якому зазначено, що Дубенська ОДПІ не може підтвердити факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Перун» 21090355 з платниками податків за період з 01.11.2010 р по 31.08.2011 р. та визначення «нікчемних правочинів» по ТзОВ «Перун», так як в результаті виїзду працівників ВПМ за податковою та фактичною адресою ТОВ «Перун» м. Дубно, вул. Заводська, 19/14, місцезнаходження підприємства не встановлено, посадові особи підприємства за даною адресою відсутні. Також цим актом перевірки встановлено, що на ТОВ «Перун» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Як вбачається із матеріалів справи, правомірність висновків Дубенської ОДПІ щодо нікчемності всіх правочинів укладених ТОВ «Перун» оцінювалися адміністративним судом, зокрема Постановою Рівенського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року та Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012 року у справі 2а/1770/1466/2012. Зокрема вказаними у судовому розгляді встановлено, що ТОВ «Перун» фактично здійснювалася господарська діяльність, яка зумовила настання податкових наслідків. Також вказаними судами спростовано висновки Дубенської ОДПІ про нікчемність всіх правочинів укладених ТОВ «Перун» з контрагентами протягом 2010-2011 років.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Реальність поставок, переміщення поставлено товару від ТОВ «Перун» до ПП ОСОБА_1 підтверджено договорами поставки, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості та походження продукції (цукор - пісок). Так, в ході судового розгляду, позивачем суду були надані оригінали товаро - транспортних накладних №198 від 15.11.2010 року, №221 від 15.12.2010 року, №34 від 22.02.2011 року, №190 від 03.11.2010 року, №10 від 19.01.2011 року та №131 від 10.03.2011 року, а також копії податкових накладних №1190 від 03.11.2010 року, №1191 від 15.11.2010 року, №1586 від 15.12.2010 року , №20 від 19.01.2011 року, №84 від 22.02.2011 року, №35 від 10.03.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи, та що у свою чергу є первинними документами при здійсненні обліку господарських операцій.

За викладених обставин висновки Хустської ОДПІ про нікчемність правочинів поставки цукру укладені ТОП «Перун» та ПП ОСОБА_1 безпідставні та спростовані матеріалами справи.

Також суд зазначає, що під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Визначення господарської діяльності закріплено пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств». За даним визначенням - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із наведених норм можна зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Сума податку на додану вартість в розмірі 33166,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Перун».

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 33166,67 грн., віднесена позивачем до податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.99 р., із змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Водночас при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час судового розгляду Відповідачем не надано жодного доказу, що правочини поставки укладені ТОВ «Перун» з ПП ОСОБА_1 є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, суд приходить до переконання, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Перун" є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів суду юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 14.03.2012 року № 0000191742 та №0000201742, були прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

З врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у ході судового розгляду справи не доказано правомірність прийнятих ним оспорюваних рішень, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення повністю, а оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись статтями 11,70,71,86,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області № 0000191742 від 14.03.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000201742 від 14.03.2012 року.

Стягнути з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 848,44грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №1057 від 23.03.2012 року на суму - 848,44 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Гебеш С.А.