Постанова № 28934583, 25.01.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2013 р. Справа № 2а-3119/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Хоптія М.В.,

представників відповідача - Романової М.Ф., Яцківа В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж-буд-6"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Верховинському районі

про визнання нечиними податкових повідомлень-рішень за №00000082305 та №0000072300 від 05.09.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Буд-6» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Верховинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000072300, №0000082305 від 05.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Податкового кодексу України, оскаржуваними рішеннями визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141 679 гривень, податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 131 823 гривень. На думку позивача, висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що висновок податкового органу базується виключно на даних отриманих від Васильківської ДПІ щодо відсутності контрагента позивача ТОВ «Євростройтех» за податковою адресою, та як наслідок, зроблено висновок щодо нікчемності угоди укладеної між ТзОВ «Монтаж-Буд-6» та ТОВ «Євростойтех». Позивач вказує, що операції за даним договором підтверджені усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а отже підстав для формування висновків податкового органу щодо заниження сум податку на прибуток та завищення сум податкового кредиту з ПДВ, не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними. Вказав, що факт реального виконання правочину підтверджується також тією обставиною, що придбана установка по осушці водню, в подальшому була реалізована ТОВ «ПК «Уральські заводи» згідно договору від 06.07.2011 року. Крім того, зазначив, що факт правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підтверджується аудиторським висновком аудиторсько-консалтингової фірми «Гал-Аудит» від 08.10.2012 року, згідно з яким, з урахуванням наявної у ТзОВ «Монтаж-Буд-6» первинної бухгалтерської документації, позивачем правомірно включено до складу валових витрат за 3 квартал 2012 року установку придбану у ТОВ «Євростройтех», а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми сплачені ним за податковими накладними виписаними ТОВ «Євростройтех». Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів викладених в письмовому запереченні. Зазначили, що як на час перевірки, так і в судовому засіданні позивачем не подано товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування та отримання позивачем установки від контрагента. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

З 06.08.2012 року по 14.08.2012 року ДПІ у Верховинському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Буд-6» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт за №650/22-4/34240542 від 21.08.2012 року (а.с.10-38).

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення статей 135, 137, 138, 139, 149, п.138.1, 139.1, 140.2 Податкового кодексу України в результаті чого, не сплачено до бюджету 105 458 грн., податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року; п.198.1, 198.2, 198.3,198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено до бюджету 113 343 грн., податку на додану вартість за липень 2011 року.

За результатами перевірки, ДПІ у Верховинському районі винесено податкові повідомлення-рішення №0000072300, №0000082305 від 05.09.2012 року.

Вищевказані висновки податкового органу ґрунтуються на даних отриманих під час перевірки, а саме по взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Євростройтех», а саме:

ДПІ у Верховинському районі отримано акт перевірки Васильківської ДПІ за №371/22-00/36844712 від 16.05.2012 року, під час якої встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Євростройтех» (код ЄДРПОУ 36844712 ) посадовими особами до ДПІ у Васильківському районі не надані, оскільки посадові особи за податковою адресою не знаходяться, місцезнаходження посадових осіб не відомо.

Суд погоджується з висновками податкового органу та приходить до висновку щодо безпідставності позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно договору за № 08/07/11 від 08.07.2011 року ТзОВ «Монтаж-буд-6» придбало у ТОВ «Євростройтех» установку для осушки водню по видатковій накладній № РН-0000095 від 22 липня 2011 року, сума без ПДВ 566 713,0 грн. (а.с. 92-101).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Перевіркою встановлено допущення ТзОВ «Монтаж-Буд-6» вимог ПК України щодо формування витрат підприємства, в зв'язку з чим не сплачено до бюджету суми податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в розмірі 105 458 грн.

Так, відповідно до пп.139.1.9 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до рекомендацій Вищого адміністративного суду України викладених в листі за №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, вказано, що при розгляді адміністративними судами справ щодо оскарження рішень податкових органів, якими донараховано зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Тому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язано вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п.2 ст.3 вказаного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до яких, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено перевіркою, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували транспортування, передачу та зберігання товарно-матеріальних цінностей отриманих від його контрагента відповідно до укладеного правочину, тобто товаро супроводжуючих, складських та інших документів. Крім того, представником позивача вказані документи суду не надано. Реальність проведення таких операції сторонами договору, судом не встановлено, що дає підстави для формування висновку про правомірність визначення відповідачем зобов'язань по сплаті податку на прибуток ТзОВ «Монтаж-Буд-6».

Крім того, перевіркою встановлено допущення ТзОВ «Монтаж-Буд-6» порушення вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого до бюджету не сплачено 113 343 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з статтею 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність у позивача податкової накладної, виданої ТОВ «Євростройтех» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за липень 2011 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що податковий кредит та валові витрати сформовано за облікованою позивачем господарською операцією з ТОВ «Євростройтех».

Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ТОВ «Євростройтех» вказаного в податковій накладній товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна, згідно звіту форми 1-ДФ за 3 квартал 2011 року, на підприємстві працює одна особа, тобто відсутні будь-які трудові ресурси.

Слід зазначити, що відповідно до договору №08/07/11 від 08.07.2011 року укладеного між ТзОВ «Монтаж-Буд-6» (покупець) та ТОВ «Євростройтех» (постачальник), Постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність Покупця - установку для осушки водню методом виморожування в кількості 1 шт. Для виготовлення продукції Покупець зобов'язаний надати Постачальнику технічну документацію, конструкторські креслення, які являються власністю Покупця.

Відповідно до п.3.3 Договору при передачі продукції Постачальник зобов'язаний надати Покупцю рахунок-фактуру, податкову декларацію, відповідну товарно-транспортну документацію, технічний та/або гарантійний паспорт, сертифікат якості або аналогічні документи на продукцію (а.с.93).

Однак, слід зазначити, що позивачем не подано суду доказів транспортування такої продукції, документів, які б підтвердили прийняття такої продукції позивачем на склад, її зберігання. Не надано й відповідного сертифікату, хоча вказана документація згідно вищенаведених умов договору повинна була надаватись позивачу його контрагентом.

Посилання представника позивача на ту обставину, що установка для осушки водню придбана ТзОВ «Монтаж-Буд-6» у ТОВ «Євростройтех», в подальшому була продана ТОВ «ПК «Уральські заводи», також не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки жодних доказів відвантаження із місця зберігання та транспортування позивачем такої установки ТОВ «ПК «Уральські заводи» суду не надано.

Та обставина, що установка по осушці водню транспортувалась до ТОВ «ПК «Уральські заводи» безпосередньо ТОВ «Євростройтех», також, не знайшла підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не подано суду доказів надання повноважень від ТзОВ «Монтаж-Буд-6» до ТОВ «Євростройтех» на таке транспортування (договорів на вантажне перевезення, доручення, комісії тощо).

Більше того, викликає сумнів сам факт придбання позивачем установки по осушці водню методом виморожування (договір укладено з ТОВ «Євростройтех» 08.07.2011 року) з метою її подальшої реалізації ТОВ «ПК «Уральські заводи» (договір укладено 06.07.2011 року), оскільки згідно офіційної інформації, яка міститься на веб-сторінці ТОВ «ПК «Уральські заводи» (http://www.uralzavod.com.ua/products/osushiteli-vodoroda), підприємство є виробником таких установок, які виготовляє та реалізовує самостійно.

Вказані обставини в своїй сукупності, дають підстави суду для формування висновку про відсутність фактичного виконання договорів купівлі-продажу за участю ТзОВ «Монтаж-Буд-6», ТОВ «Євростройтех» та ТОВ «ПК «Уральські заводи» та фактичного транспортування і поставки такої продукції.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій з купівлі позивачем установки по осушці водню в ТОВ «Євростройтех» на загальну суму 600 055 гривень, в тому числі податок на додану вартість 113 342,50 гривень за період липня 2011 року.

Виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкової накладної у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Що стосується аудиторського висновку від 08.10.2012 року, то слід зазначити, що вказаним висновком встановлено наявність необхідної первинної документації пов'язаної з виконанням правочину, однак не спростовується факт відсутності реального виконання такого правочину (а.с.39-41).

Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податку на додану вартість в розмірі 113 343 гривень, а також нарахованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 28 336 гривень, та податку на прибуток підприємств у розмірі 105 458 гривень, а також нарахованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 26 365 гривень, податкові повідомлення-рішення за №0000072300, №0000082305 від 05.09.2012 року - правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2013 року.