Ухвала суду № 28934508, 17.01.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/12934/2012 Провадження № 22-ц/772/115/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кашпрук Г.М.Категорія: 48Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів : Сороки Л.А., Стеблюк Л.П.

При секретарі : Пєтуховій Н.О.

за участю : позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 27 листопада 2012 року, -

В с т а н о в и л а :

В вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 17.05.2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.08.2011 року до досягнення сином повноліття та аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.08.2011 року до досягнення сином трьох років. Однак, відповідач аліменти, стягненні за рішенням суду, протягом трьох місяців не сплачує, у зв'язку з чим допустив заборгованість в сумі 27759,42 грн. і добровільно її погашати не збирається. Тому, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованості по сплаті аліментів за період з 01.08.2011 року по 01.09.2012 року в розмірі 27759,42 грн. та неустойку за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.06.2012 року по 01.09.2012 року в сумі 27874,87 грн.

В ході розгляду справи, позивачка збільшила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 27040,40 грн. та неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 38557,08 грн.

Рішенням Вінницького міського суду від 27.11.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1705,00 грн. в якості неустойки (пені) по несплаті аліментів. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 214,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати через порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, а по справі ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Зазначила, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.196 СК України, в якій передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів та ст.14 ЦПК України, де встановлено обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для громадян і вони підлягають виконанню на всій території України. Суд не врахував, що відповідач добровільно не виконує рішення суду та ухиляється від сплати аліментів, тому повинен нести відповідальність у вигляді стягненні неустойки. Крім того, вважає, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.06.2012 року становить 22214,21 грн., а в рішенні суд помилково вказав, що станом на 01.09.2012 року -9253,12 грн.

Заперечуючи проти скарги, ОСОБА_4 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ч.ч.1, 2 ст.14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд встановив, що рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 17.05.2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01.08.2011 року до досягнення сином повноліття та аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.08.2011 року до досягнення сином трьох років. Вказане рішення суду набрало законної сили 28.05.2012 року, а виконавчий лист видано судом 06.06.2012 року. Відповідно до довідки з місця роботи відповідача, стягнення аліментів і заборгованості за аліментами з останнього розпочалось з вересня 2012 року.

Ухвалюючи рішення про часткове стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції вірно виходив з того, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача з червня 2012 року і період нарахування пені становить три місяці -червень, липень та серпень. Вірно здійснив розрахунок неустойки (пені), з урахуванням встановленого рішенням суду розміру аліментів, кількості днів, розміру доходу відповідача та підставно стягнув 1705,00 грн.

Відмовляючи в стягненні заборгованості за аліментами, суд першої інстанції вірно виходив з того, що її розмір визначено державним виконавцем, вона не оспорюється боржником та її стягнення уже проводиться, шляхом відрахувань із заробітної плати ОСОБА_4, крім того, подвійне стягнення коштів з боржника не допускається.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи про часткове стягнення з відповідача неустойки (пені), правильно здійснив розрахунок її розміру, вірно з'ясував обставини щодо неможливості подвійного стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за аліментами, а тому дійшов підставного висновку про відмову у стягненні заборгованості за аліментами та про стягнення неустойки (пені) в сумі 1705,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування ст.14 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 не навела в чому саме полягає неправильне застосування вказаної статті.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.196 СК України, в частині невірного визначення розміру неустойки (пені), є необґрунтованими.

Згідно норм СК України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст.196 СК України, нарахування неустойки (пені) проводиться не на всю суму заборгованості, а лише на суму несплачених аліментів за той місяць, в якому стягнення аліментів не відбулося. Отже, до суми заборгованості за аліментами, що виникла в певному місяці і на яку нараховується пеня, не додається заборгованість за попередні місяці.

Суд першої інстанції вірно здійснив нарахування неустойки (пені) обмежившись лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в даному випадку червень-серпень 2012 року, в якому стягнення аліментів не відбулось, тому вірно застосував норму матеріального права, а саме ст.196 СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного встановлення в рішенні суду розміру заборгованості за аліментами на утримання малолітнього сина та позивачки в розмірі 9253,12 грн. станом на 01.09.2012 року не заслуговують на увагу, оскільки з постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 10.09.2012 року (а.с.40) вбачається, що вказана сума заборгованості стосується лише аліментів на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу).

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: