Постанова № 28933086, 28.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" січня 2013 р. Справа №5004/1440/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А.;

від відповідача: Петрук І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012р.

у справі №5004/1440/12 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України"

до відповідача Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 123046, 14 грн. пені та 199138, 70 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.12.2012р. у справі №5004/1440/12 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Державного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення 123046, 14 грн. пені та 199138, 70 грн. штрафу задоволено частково. Вказаним рішенням зменшено розмір пені та штрафу до 50%, а саме з 123046, 14 грн. пені до 61523, 07 грн. та з 199138, 70 грн. штрафу до 99569, 35 грн. Стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" 161092, 42 грн., з них 61523, 07 грн. пені, 99569, 35 грн. штрафу. В частині позову про стягнення 61523, 07 грн. пені та 99569, 35 грн. штрафу відмовлено.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий суд виходив з того, що 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2555/11 (надалі - Договір) для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (т.1, а.с.8 - 13).

Разом з тим, 30.09.2011р. сторони уклали додаткові угоди №1 та №2, якими узгодили ціну газу (т.1, а.с.14- 15).

Пунктом 6.1. Договору, сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав своє зобов`язання по поставці газу перед відповідачем, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 року (т.1, а.с.16 - 17).

23.02.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №26-1194/1.6-12 з проханням сплатити протягом 3 днів суму основного боргу та нараховану пеню, однак дана вимога щодо сплати пені відповідачем залишена без задоволення (т.1, а.с.20).

З рахунку №36-1-08-8-2 вбачається, що оплата за поставлений позивачем газ, відповідачем проведена 24.02.2012р. (а.с.19).

На підставі п.7.2. Договору позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій та нараховано відповідачу штраф у розмірі 199138,70 грн., і пеню - 123046,14 грн. Даний розрахунок перевірений судом та не оспорюється самим відповідачем.

З врахуванням наведеного, місцевий суд, взяв до уваги ступінь виконання відповідачем зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, ступінь вини відповідача, скрутне матеріальне становище останнього та застосуваши норми ст.83 ГПК України, зменшив розмір пені та штрафу до 50 %.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012р. у справі №5004/1440/12 скасувати частково, а саме в частині зменшення розміру пені та штрафу. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду прийняте за неповного з`ясування всіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального, процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що Вищий господарський суд України, щонайменше в 17 постановах (зазначених в апеляційній скарзі) дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Звертає увагу, що при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 ГК України. Разом з тим, зазначає, що в оскаржуваному рішенні жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин, а тому вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 19 грудня 2012 року у справі №5004/1440/12 є таким, що підлягає скасуванню в частинні зменшення пені та 7% штрафу.

В свою чергу, від відповідача по справі відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" не надійшов.

Згідно ч.2 ст.96 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

28 січня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника Гриньок О.А. підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просить суд рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року у справі №5004/1440/12 скасувати частково, в частині зменшення розміру пені та штрафу, а врешті рішення залишити без мін.

Представник відповідача Державного комунального підприємства "Луцьктепло" Петрук І.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області області від 19.12.2012р. у справі №5004/1440/12 є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2555/11 для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (т.1, а.с.8-13).

Судовою колегією встановлено, що 30.09.2011р. сторони уклали додаткові угоди №1 та №2, якими узгодили ціну газу (т.1, а.с.14-15).

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" свої зобов`язання по договору від 30.09.2011р. №14/2555/11 щодо поставки газу відповідачу виконало в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року (т.1, а.с.16-17).

Пунктом 6.1. Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2 Договору від 30.09.2011 року №14/2555/11, сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

23.02.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №26-1194/1.6-12 з проханням сплатити протягом 3 днів суму основного боргу та пеню у розмірі 118392, 04 грн., однак дана вимога щодо сплати пені відповідачем залишена без задоволення (т.1, а.с.20).

Судовою колегією встановлено, що 24.02.2012р. відповідачем була здійснена оплата за поставлений позивачем газ в повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку та зазначається самим позивачем у поданому позові (т.1, а.с.18, 19).

11.06.2012 р. господарським судом Волинської області було отримано позовну заяву ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якій просило стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 365952,68 грн., в т.ч. 123046,14 грн. пені, 199138,70 грн. - 7% штрафу, 19973,61 грн. - інфляційних, 23794,23 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.06.2012р. у справі №5004/718/12 позов задоволено повністю. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 р. вищезазначене рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу державного комунального підприємства "Луцьктепло" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012р. та рішення господарського суду Волинської області від 25.06.12р. у справі № 5004/718/12 скасовано в частині стягнення 123046,14 грн. пені та 199138,70 грн. штрафу. В скасованій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

З розрахунку поданого позивачем, колегією суддів встановлено, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, на підставі п.7.2. Договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 199138, 70 грн. та пеню у розмірі 123046, 14 грн..

Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 199138, 70 грн. та пеню у розмірі 123046, 14 грн..

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача сум пені та штрафу місцевий суд застосував приписи ст.233 ГК України про випадки зменшення розміру штрафних санкції та стягнув на користь позивача штраф у розмірі 99 569,35 грн. та пеню у розмірі 61 523,07 грн..

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст.233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 29.04.1994, №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом з тим, вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки, а саме частиною 3 ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.

Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що основна заборгованість Державного комунального підприємства "Луцьктепло" перед ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", на момент звернення останнього з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій по Договору, була погашена в повному обсязі, що свідчить про виконання зобов`язання по оплаті отриманого газу відповідачем в добровільному порядку.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судовою колегією встановлено, що поставка газу позивачем відповідачу була здійснена 31 жовтня 2011 року, що підтверджується актами приймання передачі від 31.10.2011р. (т.1, а.с.16-17).

Як зазначено вище, оплата за отриманий газ була здійснена відповідачем 24 лютого 2012 року (т.1, а.с.18, 19).

З врахуванням наведеного, судова колегія встановила, що прострочення виконання зобов`язання відповідачем по Договору становить три місяці та десять днів, що розцінюється судом апеляційної інстанції як не значне.

Матеріали справи містять довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість Державного комунального підприємства "Луцьктепло" за 2011 - 2012 роки, баланс підприємства, звіти про фінансові результати витяги з протоколу №1 від 18.01.2012р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Волинської області про узгодження обсягу заборгованості, що утворилася у 2011 році з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню відповідачем (т.1, а.с.84-89, 91-92).

З вказаних вище документів вбачається, що станом на 31.10.2012р підприємству заборгували 124 319,1 грн., крім того, заборгованість в різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за 2011 рік склала 42262 800 грн. в тому числі по населенню - 40956 500 грн. та за 2012 рік складає 74 433,6 грн.. Разом з тим, за результатами 2011 року відповідач зазнав збитків в розмірі 29 174,5 грн..

Враховуючи наведені вище аргументи, судова колегія апеляційної інстанції вбачає, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем зумовлене низькою платоспроможністю користувачів, які отримують фінансування з місцевих та державного бюджетів, а основна сума дебіторської заборгованості Державного комунального підприємства "Луцьктепло" спричинена низьким рівнем проведення розрахунків населенням за отриману теплову енергію, а отже, важкий матеріальний стан відповідача утворився внаслідок об`єктивних, незалежних від його волі обставин.

Крім того, рішенням господарського суду Волинської області у даній справі №5004/718/12 від 25.06.2012р. стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 19973, 61 грн. та 3% річних в сумі 23794, 23 грн. (т.1, а.с.71, 72), тим самим позивачу частково компенсовано його втрати в зв`язку з несвоєчасною оплатою газу відповідачем.

Посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України в аналогічних справах за 2009 - 2010 роки, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки зі змісту п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вбачається, що питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) вирішується господарським судом в кожному окремому випадку з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, що також підтверджується практикою Вищого господарського суду України за 2012 рік, зокрема постановою у даній спарві № 5004/718/12 від 31.10.2012р. та у справі №2/20/2012/5003 від 31.10.2012р.

Отже, враховуючи наведене вище Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 61523, 07 грн. - пені та штрафу до 99569, 35 грн. є належним чином обгрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи №5004/1440/12 фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 19.12.2012р. у справі №5004/1440/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Справу №5004/1440/12 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.