Постанова № 28932890, 24.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.01.2013 р. Справа № 2а-6169/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ополинський О.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенський шкірсировинний завод", (вул. Жовтневої революції, 287/3, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

проскасування податкового повідомлення - рішення № 0000412301 від 12.11.2012року, ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод" (далі по тексту - ТОВ, позивач, підприємство) звернувся до відповідача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.12 за №0000412301 (далі по тексту - рішення) про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 199784,00грн. за вересень 2011 року, зазначивши про необґрунтованість підстав (відсутність у позивача достатніх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит) постановлення оспорюваного рішення. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в зв'язку з відсутністю у позивача достатніх дійсних первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій та надавали право формувати податковий кредит по операціям з ПП «ВІВА-АКТИВ»).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобов'язання з податку на додану вартість були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований суб'єктом господарювання виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області з 08.10.07.

ТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод" перебуває на податковому обліку в Вознесенській ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ).

В період з 15.10.12 по 19.10.12 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка підприємства, за підсумками якої 26.10.12 контролюючим органом складено акт за №1930/22/35433681 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності формування сум податкового кредиту, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2011 року при здійснені розрахунків з ПП «ВІВА-АКТИВ» (далі по тексту - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України (далі - ПК), ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, що потягло безпідставне формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість.

12.11.12 за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000412301 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 199784,00грн. за вересень 2011 року.

Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є відсутність у позивача достатніх дійсних первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій саме з ПП «ВІВА-АКТИВ» та надавали право формувати податковий кредит, та, відповідно, фіктивність господарських операцій (придбання шкірсировини на суму 601079,02грн.), оформлених на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.11 №32/11-К. з ПП «ВІВА-АКТИВ (продавець) - підприємством, яке не має виробничих потужностей для здійснення заявленої господарської діяльності.

Відповідно до підпункту «б» пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 298 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльність платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК визначено, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума згідно з пунктом 200.3 статті 200 ПК враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформовано податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення саме з контрагентом зазначеним в договорі. Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків, інформація в яких стосовно господарської операції викладено конкретно, повно, зрозуміло та правдиво.

Аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідношення, вказує на слушність доводів відповідача про те, що для підтвердження товарності господарських операцій при їх здійсненні по поставці (придбанні) шкур ВРХ учасники угоди повинні дотримуватись вимог чинного законодавства щодо транспортування вказаної сировини та наявності супроводжувальних документів, в тому числі документів про якість, ветеринарних свідоцтв, як на підтвердження факту здійснення конкретної господарської операції.

Так, згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документ (сертифікат якості, технічний паспорт, тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або активів цивільного законодавства.

Відповідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568: договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, прав, обов'язків та відповідальність сторін щодо їх додержання; дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспорту засобу; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу, та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху ї переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунку за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.3 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 №32 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.06.2005 за №659/10939), продукти тваринного походження повинні супроводжуватись ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) установленого зразка, що видаються відповідними державними установами ветеринарної медицини суб'єктам господарювання, громадянами, які перебувають у зоні їх діяльності.

Згідно п.15 Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 №32 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 15.06.2005 за №659/10939) при відправлені тварин, продуктів та сировини тваринного походження автомобільним транспортом чи при переміщені тварин дублікат свідоцтва не заповнюється, а ветеринарне свідоцтво видають відправнику (провіднику, водієві) для пред'явлення на вимогу в дорозі та для передачі одержувач в пункті призначення. Особа, яка одержала ветеринарне свідоцтво і дублікат форми №2, розписується про її отримання на корінці свідоцтва.

За твердженням позивача між ПП «ВІВА-АКТИВ (продавець) та ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод» (покупець) укладено договір про купівлю шкірсировини, відповідно до якого постачання сировини здійснюється на підставі ЗУ «Про ветеринарну медицину», сировина супроводжується ветеринарними свідоцтвами форма №2, шкірсировина поставляється автотранспортом, оплата за перевезення проводиться покупцем, приймання шкірсировини проводиться за участю представника продавця на складі покупця.

Отже, з врахуванням особливості товару (мокро-солоні шкури ВРХ), підтвердженням реальності господарських операцій може бути тільки сукупність, визначених законодавцем первинних документів.

При цьому, позивачем не надано до суду документів на підтвердження транспортування товарів від ПП «ВІВА-АКТИВ, зокрема ветеринарних свідоцтв на підтвердження супроводження транспортування сировини з м. Дніпропетровська (місцезнаходження ПП «ВІВА-АКТИВ) до м. Вознесенськ Миколаївської області. Надані позивачем ветеринарні свідоцтва на підтвердження правочинів стосуються транспортування сировини з с. Дослідне Дніпропетровської області (населений пункт, що знаходиться за межами м. Дніпропетровськ) до м. Вознесенськ, а тому не можуть прийматися в якості доказу на підтвердження товарності господарських операцій, оскільки суперечать даним, що містяться в товарно-транспортних накладних, де пунктом навантаження шкур ВРХ зазначено м. Дніпропетровськ (точна адреса не зазначена).

Факт вчинення певних господарських операцій необхідно досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції викладена конкретно та правдиво.

В зв'язку з чим, посилання позивача на наявність товарно-транспортних накладних не може вважатися достатнім доказом товарності господарських операцій оспорюваних контролюючим органом господарських операцій.

Вищенаведені фактичні дані в їх сукупності вказують на те, що формально оформлені позивачем господарські операції з контрагентом, який не мав необхідних умов для ведення господарської діяльності, є безтоварними та не потягли за собою зміни в активах позивача в виді придбання товару саме у вказаного контрагента.

Посилання позивача на договір купівлі-продажу, видаткові накладні та податкові накладні, ветеринарні свідоцтва, товарно-транспортні накладні, як на підтвердження товарності оспорюваних господарських операцій, суд вважає безпідставними, оскільки в даних документах містяться розбіжності, які свідчать про невідповідність заявленого та реального змісту господарських операцій. Так, в товарно-транспортних накладних місцем навантаження товару вказано м. Дніпропетровськ (без зазначення конкретної адреси здійснення операції та часу прибуття автомобіля на завантаження), а в ветеринарних свідоцтвах місцем навантаження зазначено с. Дослідне.

Вищенаведене вказує на те, що документи на підтвердження господарських операцій виписані формально (не по реально-здійсненим господарським операціям), а тому є дефектними, що в свою чергу в сукупності з іншими обставинами (ПП «ВІВА-АКТИВ (продавець) - підприємством, яке не має виробничих потужностей для здійснення заявленої господарської діяльності) є правомірною підставою для визначення контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість.

Доводи позивача, який відповідно до ст.42 ГК України здійснює господарську діяльність на власний ризик, про підтвердження права на формування податкового кредиту податковими накладними, в даному конкретному випадку (при встановлені безтоварності операцій) не може бути неспростовним доказом правомірності дій позивача, оскільки фактичні дані, що містяться в податкових накладних, на які послався позивач, є обов'язковими, але не вичерпними. А тому, суд вважає, що при встановлені факту фіктивності господарських операцій (безтоварності) формування суб'єктом господарювання податкового кредиту є незаконним.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене вказує на безпідставність заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний