Рішення № 28932047, 29.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.2013Справа №5002-33/ 4368-2012

за позовом приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»

(вул. Смоленська, буд. 31-33, м. Київ, 03005)

до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

(пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 1 441 458,97 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, ПАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»;

Від відповідача: Тітов Олександр Сергійович, представник, довіреність № 11/61 від 02.01.13, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

Суть спору: приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та просить суд стягнути суму у розмірі 1 441 458.97 грн., а саме - заборгованість у розмірі 1 298 590.40 грн., пеню у розмірі 106 480.12 грн. та 3 % річних у розмірі 36 388.45 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором № ССф 0972/943 від 19 серпня 2011 року в частині повної та своєчасної оплати вартості роялті та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 526, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 193, 229, 230, 232 Господарського кодексу України.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання, яким просив суд у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні, розглядати справу за наявними в ній матеріалами без його участі.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, які склались між сторонами у справі та є достатніми для вирішення спору по суті, суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, визнав за можливе клопотання позивача задовольнити та розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача проти позову заперечував, вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 11 грудня 2012 року та від 17 січня 2013 року, не виконав, відзив на позов не надав, підстав своїх заперечень суду не навів.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

19 серпня 2011 року між приватним акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (субліцензіар) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (ліцензіат) укладений ліцензійний договір № ССф 0972/943 (а.с. 9 -15).

Відповідно до пункту 2.1 договору сублізензіар зобов'язався в рамках ліцензійної угоди передати ліцензіату ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмним продуктами Microsoft.

Відповідно до пункту 2.2 договору список базових програмних продуктів зазначено у розділі 4 реєстраційної форми «Enterprise Enrollment», повний перелік програмних продуктів вказується в додатку № 1 до даного договору.

Всі ліцензії, надані на підставі ліцензійної угоди, є тимчасовими до моменту набрання придбаними ліцензіатом ліценціями статусу постійних (безстрокових) на умовах, встановлених пунктом 4.2 цього договору з урахуванням положень пункту d) параграфа 4 договору «Enterprise Agreement». Термін дії тимчасових ліцензій встановлюється згідно додатку № 2 до даного договору та зазначається в акті приймання - передачі , що оформлюється згідно з пунктом 4.4 даного договору (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору ліцензії (тимчасові і постійні), що отримує ліцензіат, надають останньому лише право користування програмними продуктами Microsoft для його власних виробничих, внутрішньгосподарських, адміністративних й інших потреб. Всі інші права відносно програмних продуктів ліценціату не передаються.

Передача ліцензій на користування програмними продуктами Microsoft на підставі даного договору здійснюється в межах і за правилами Програми ліцензування. Підписання даного договору ліцензіатом свідчить про те, що останньому роз'яснені субліцензіаром умови Програми ліцензування ліцензіата і абсолютно йому зрозумілі, підписанням даного договору ліцензіат підтверджує обов'язковість для себе умов Програми ліцензування (пункт 2.7 договору).

Відповідно до пункту 2.10 договору ліцензіат зобов'язується прийняти право користування програмними продуктами, що зазначені в додатку № 1, й оплатити їх в строки й на умовах, встановлених у розділі 3 даного договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору сума винагороди за перший період користування на дату укладання даного договору, виходячи з розміру винагороди за кожну ліцензію, що встановлений в додатку № 2, та кількості ліцензій для кожного програмного продукту, зазначеного в додатку № 1 до даного договору складає : 1 398 590.40 грн..

Відповідно до пункту 3.4 договору винагорода за тимчасові ліцензії сплачується ліцензіатом згідно з додатком № 2 в наступному порядку: загальна сума винагороди за перший період користування зазначена в таблиці № 1 та дорівнює 1 398 590.40 грн. та сплачується через 120 календарних днів з моменту постачання, але не пізніше 30 грудня 2011 року.

Ліцензії (право користування програмних продуктів) надаються ліцензіату в порядку й на умовах, встановлених ліцензійною угодою й даним договором в день набуття чинності ліцензійною угодою по акту приймання - передачі, що складений за формою, затвердженою в додатку № 6 до даного договору. Субліцензіар зобов'язується передати ліцензіату оформлені та підписані у встановленому порядку форми ліцензійної угоди не пізніше 5 календарних днів від дня отримання заявки ліцензіата та від набуття чинності ліцензійною угодою, шляхом доставки всіх форм за місцем перебування ліцензіата своїми силами або кур'єрським зв'язком (пункт договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору ліцензіат в разі порушення термінів оплати роялті, що встановлені даним договором, сплачує субліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 7.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2013 року.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом № ССф 0972/943 від 19 серпня 2011 року на суму 1 398 590.40 грн. (а.с. 22).

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату роялті, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в розмірі 1 298 590.40 грн..

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 139 від 31 жовтня 2012 року про сплату заборгованості (а.с. 41- 42), у відповідь на яку відповідач листом від 05 грудня 2012 року № 31-4748 повідомив, що заборгованість буде погашена рівним платежами по 324 648.00 грн. з грудня 2012 року по березень 2013 року (а.с. 43).

Непогодження з графіком оплати заборгованості, запропонованим відповідачем, та тим, що оплата роялті не була проведена належним чином, з'явилося підставою для звернення приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за ліцензійним договором, вони регулюються положеннями глави 75 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Як вже було зазначено, 19 серпня 2011 року між приватним акціонерним товариством «Інформаційні комп'ютерні системи» (субліцензіар) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (ліцензіат) укладений ліцензійний договір № ССф 0972/943 (а.с. 9 -15).

Відповідно до пункту 2.1 договору сублізензіар зобов'язався в рамках ліцензійної угоди передати ліцензіату ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмним продуктами Microsoft.

Відповідно до пункту 2.10 договору ліцензіат зобов'язується прийняти право користування програмними продуктами, що зазначені в додатку № 1, й оплатити їх в строки й на умовах, встановлених у розділі 3 даного договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом № ССф-19140-Опл від 28 вересня 2011 року на суму 1 398 590.40 грн. (а.с. 22).

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату роялті, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в розмірі 1 298 590.40 грн..

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку здійснювати виплати за договором.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, під час розгляду справи відповідачем надано суду докази часткової сплати заборгованості в розмірі 600 000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 13437 від 28 грудня 2012 року та № 12416 від 04 грудня 2012 року (а.с. 46-47).

Таким чином, враховуючи, що платіжним дорученням № 12416 від 04 грудня 2012 року відповідачем сплачено 300 000.00 грн. заборгованості до дати звернення позивача з позовом до суду (10 грудня 2012 року), то суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Одночасно, оскільки відповідачем в процесі розгляду даної справи платіжним дорученням № 13437 від 28 грудня 2012 року було сплачено 300 000.00 грн., суд вбачає правові підстави для припинення провадження у справі в цій частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» суми заборгованості за ліцензійним договором № ССф 0972/943 від 19 серпня 2011 року в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані дії, зокрема, на думку суду свідчать про визнання відповідачем вимог, заявлених до нього позивачем у даному позові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість роялті в розмірі 698 590.40 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим таки вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача, крім суми заборгованості, пеню в сумі 106 480.12 грн. та 3% річних в сумі 36 388.45 грн..

Суд вважає вимоги позивача про стягнення 3 % річних такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, судом було встановлено, що обов'язок оплатити вартість роялті відповідачем повинен був бути виконаний не пізніше 30 грудня 2011 року, як це було обумовлено пунктом 3.4 договору № ССф 0972/943.

Судом був перевірений розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що останнім за період з 31 грудня 2011 року по 21 листопада 2012 року розмір 3 % річних розраховано вірно та складає 36 388.45 грн. (а.с. 4), у зв'язку з чим вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму заборгованості за період з 31 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року в сумі 106 480.12 грн..

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3 договору ліцензіат в разі порушення термінів оплати роялті, що встановлені даним договором, сплачує субліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, розмір якої за період з 31 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року складає 106 480.12 грн. (а.с. 4).

Отже, перевіривши рахунок позивача, суд встановив, що сума пені розрахована правильно з урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України, складає 106 480.12 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Під час розподілу судових витрат судом враховано, що частина суми заборгованості в розмірі 300 000.00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача із даним позовом до суду, у зв'язку з чим судовий збір за цю частину позовних вимог покладається на позивача. Одночасно, судовий збір за звернення до суду з рештою вимог, у зв'язку з їх обґрунтованістю, покладений на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 30 січня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 5002-33/4368-2012 в частині позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» боргу на користь приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» за ліцензійним договором № ССф 0972/943 від 19 серпня 2011 року в розмірі 300 000.00 грн..

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/ пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р № 260020014162 в філії ПАТ «Укрексімбанк», МФО 324786, ідентифікаційний код 00153117 ) на користь приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (вул. Смоленська, буд. 31-33, м. Київ, 03005, р/р № 260083010178 в ПАТ «Банк «національні інвестиції», МФО 300498, ідентифікаційний код 21670779) 698 590.40 грн. боргу, 3% річних в сумі 36 388.45 грн., 106 480.12 грн. пені та 22 829.18 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 300 000.00 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська