Рішення № 28931929, 24.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2013 Справа № 18/3484/11

м. Полтава

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ФосАгро-Череповец", вул. Сєвєрноє шосе, 75, м. Череповець, Вологодська обл., Росія, 162600

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 343 186 руб. 34 коп.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за контрактом № 76/06/121/1186 від 02.10.2006 року на виготовлення та поставку залізничних вагонів для перевезення цементу у сумі 343186,34 руб., у вигляді витрат по усуненню недоліків залізничних вагонів.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2012 року були скасовані рішення господарського суду Полтавської області від 06.02.2012 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року у справі № 18/3484/11, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою від 25.12.2012р. судом була здійснена заміна позивача на правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "ФосАгро-Череповец".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ВАТ "Череповецький "Азот" (Покупець), правонаступником якого є позивач та ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по тексту - ПАТ "КВБЗ", Продавець) було укладено міжнародний контракт на виготовлення і поставку 350-ти залізничних вагонів для перевезення цементу моделі 19-758 № 76/06/121/1186 від 02.10.2006 в редакції протоколу розбіжностей від 02.10.2006р. (по реєстрації ВАТ "Череповецький "Азот" № 41/945 від 16.10.2006, далі - Контракт).

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог п.п.2.7., 2.9. Контракту, ст.526 ЦК України не виконав прийняте на себе за Контрактом зобов'язання з відшкодування Покупцеві всіх витрат і втрат, які виникли у зв'язку з усуненням дефектів Продукції, виявлених в межах гарантійного строку.

В обґрунтування понесення відповідних витрат позивач посилається на:

- звіт № АЗ/04 від 30.04.2007р.(том 5, а.с.60; том 11,а.с.1) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 4-х вагонів №№ 58972365, 58975368, 58972746, 58972274;

- звіт № АЗ/05 від 31.05.2007 року (том. 3, а.с. 1; том 8, а.с. 53) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією про ведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 20-ти вагонів №№ 58975517, 58976200, 58975459, 58975871, 58975616, 58972266, 58975731, 58972654, 58971334, 58972621, 58976119, 58972019, 58975913, 58988437, 58976192, 58976143, 58971706, 58975749, 58975475, 58972134;

- звіт № A3/06/01 від 30.06.2007 року (том 5, а.с. 20; том 12, а.с. 85) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 3-х вагонів: №№58975921, 58972175, 58972241;

- звіт № АЗ/07 від 31.07.2007 року (том 6, а.с. 53; том 12, а.с. 1) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 5-ти вагонів: №№ 58988304, 58972399, 58988197, 58971797, 58972167;

- звіт № АЗ/08 від 31.08.2007 року (том 2, а.с. 14; том 13, а.с. 1) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 5-ти вагонів №№ 58975392, 58987561, 58971771, 58976242, 58775418;

- звіт № АЗ/08/01 від 31.08.2007 року (том 13, а.с. 90; том. 5, а.с. 1) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 1-го вагону: № 58975475;

- звіт № АЗ/10/01 від 31.10.2007 року (том 2, а.с.80; том 14, а.с. 1) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 2-х вагонів: №№ 58972746,58971466;

- звіт № АЗ/01/1/07 від 31.01.2008 року (том 5, а.с. 34; том 11, а.с. 122) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 1-го вагону: № 58976093;

- звіт № АЗ/02/1/07 29.02.2007р. (том 8, а.с 18; том 11, а.с. 99.) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 5-ти вагонів: №№ 58988304, 58972399, 58988197, 58971797, 58972167;

- звіт № АЗ/03/1/07 від 31.03.2008 року (том 5, а.с. 1; том 11, а.с. 75) про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів для перевезення цементу з додатками до нього, стосовно ремонту 1-го вагону №№ 58975426.

В підтвердження виявлення дефектів вагонів, виготовлених позивачем, позивач посилається на засвідчені копії дефектних відомостей (форма ВУ-22), складених експлуатаційною дільницею вагонного депо ст. Апатити та ст. Кошта (том 7,а.с.13-88).

Позивач в позові зазначає, що вартість виконаних силами підрядних організацій робіт з усунення дефектів, про що складені відповідні звіти, була сплачена ним в повному обсязі, про що свідчать копії платіжних доручень № № 3898, 3899 від 18.06.2007р., № 4671 від 23.07.2007р., № 4777 від 27.07.2007р., № 5035 від 06.08.2007р., № 5257 від 14.08.2007р., № 226. від 16.01.2008р., № 6553 від 07.10.2008р. (том 2,а.с.5-13; том 14,а.с.37-43).

Відповідач у відзиві (том 15 а.с.21-26), поданому під час нового розгляду справи, проти позову заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності, обчисленого відповідно до п.2 ст.10, п.1. ст.20 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів 1974р.

Стосовно компенсації витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №58976093, №58975665, №58975426, зазначених у звітах №АЗ/01/1/07 від 31.01.08р., №АЗ/02/1/07 від 29.02.08р. та №АЗ/1/07 від 31.03.08р. посилається на те, що позивачем проведено ремонт перерахованих вагонів по завищеним цінам, за межами розміру, погодженого з відповідачем. Крім того, посилається на те, що матеріалами справи не підтверджено проведення ремонту вагонів №58976093, №58975665, №58975426 на суму 12 853,05 російських рублів, оскільки відсутній акт про надання послуг депо Апатити для ТОВ "ФосАгро-Транс на перераховані вагони.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Ухвала про відкладення слухання справи направлялась позивачу поштою рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том 15, а.с. 18-19). Позивач в засідання не з'явився, відомості про отримання ним ухвали суду від 25.12.2012 року поштовим зв'язком в матеріалах справи відсутні, однак зазначена ухвала була отримана позивачем електронною поштою 25.12.2012 року на електронну адресу позивача (том 15, а.с. 10), з якої від позивача надходило клопотання від 25.12.2012 року про відкладення розгляду справи на електронну адресу господарського суду Полтавської області. Беручи до уваги те, що ГПК не забороняє повідомляти учасників судового процесу про час і місце судового засідання в інший спосіб, ніж поштовим відправленням (п. 16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права"), зокрема, і за допомогою електронної пошти, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Як свідчить клопотання Позивача (том 15, а.с. 38) від 22.01.2013 року, яке надійшло до суду 28.01.2013 року, Позивач був обізнаний про дату та час судового засідання.

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи в судовому засіданні 25.12.2012 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.12.2012 року (том. 15, а.с. 7). Відповідач направив клопотання про перенесення слухання справи в зв'язку з введенням Державтоінспекцією тимчасового обмеження в русі автомобільного транспорту з 23.01.2013 року по 24.01.2013 року (том. 15, а.с. 34). Зазначене клопотання відхиляється судом, оскільки строк вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України закінчився, при цьому жодна із сторін не заявляла клопотання про його продовження відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 24.01.2013р. була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.01.2013р.

28.01.2013 року судом отримані від позивача заперечення на відзив (вх. № 1275д, том 15, а.с. 39-41) в яких він одночасно заявляє про зменшення позовних вимог до відповідача і просить суд стягнути 291 788,41 руб. заборгованості. Оскільки на момент подання заяви судове засідання від 24.01.2013 року вже було закінчено, розгляд справи по суті завершений і ухвалено вступну та резолютивну частини рішення, подане позивачем клопотання не може бути розглянуте судом, а позов розглядається в межах первісно заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі було укладено контракт №76/06/121/1186 від 02.10.2006 року на виготовлення та поставку 350 залізничних вагонів для перевезення цементу моделі 19-758 виробництва ВАТ "КВБЗ", які виготовлені згідно ТУ У 3.06-05763814-211-2000 (том 1, а.с.57-63, далі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту, відповідач (продавець) виготовив і поставив, а позивач (покупець) оплатив і прийняв продукцію виробничо-технічного призначення - нові залізничні вагони для перевезення цементу моделі 19-758 виробництва ВАТ "КВБЗ" згідно специфікації №1 до Контракту, яка є невід'ємною його частиною.

Зазначені обставини підтверджуються залізничними накладними та актами прийому-передачі, складеними в період з листопада 2006 року по січень 2007 року, копії яких додані відповідачем до відзиву на позов, поданому під час першого розгляду справи (том 7, а.с.99-142).

П. 2.2 Контракту передбачено, що продукція, яка поставляється, повинна відповідати чинній нормативно-технічній документації заводу-виробника, технічним умовам ТУ У 3.06-05763814-211-2000 та підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника.

Гарантійний термін експлуатації вагонів моделі 19-758 згідно п. 6.1 ТУ У 3.06-05763814-211-2000 складає 2 роки з моменту введення їх в експлуатацію, що визнається відповідачем у відзиві на позов (том 7,а.с.95).

Отримані позивачем відповідно до умов контракту вагони були передані ним в оренду ТОВ "ФосАгро-Транс" на підставі договору оренди від 06.12.2006р. № 41/1104 (том 1, а.с.64-70), що підтверджується відповідними актами прийому-передачі (том 1,а.с.71-84).

Згідно з п.2.1.4 зазначеного договору оренди, обов'язок здійснювати за власний рахунок поточний ремонт вагонів внаслідок технічних недоліків, на які розповсюджується гарантійний строк, покладено на орендодавця (позивача).

П 2.3 договору оренди передбачено, що орендар за погодженням з орендодавцем може організувати проведення поточного відчіпного ремонту вагонів, у випадках, коли виникає необхідність заміни вузлів і деталей вагона (колісних пар, надресорних балок і бокових рам візків). При цьому орендодавець відшкодовує орендарю всі витрати по ремонту вагону, передислокації вагону до місця проведення ремонту і назад, придбанню вузлів та деталей, а також виплачує орендарю винагороду.

Як зазначено в п. 2.7 Контракту, за узгодженням сторін усунення дефектів, некомплектності продукції може бути здійснено одним з таких способів або їх поєднанням за рахунок продавця:

- шляхом проведення ремонтних робіт за місцем знаходження невідповідної продукції силами продавця чи із залученням підрядних організацій;

- шляхом заміни дефектної продукції або окремих її вузлів (деталей) на якісну продукцію (вузли, деталі) або доукомплектуванням продукції;

- шляхом компенсації покупцю витрат, які він фактично поніс та/або які він повинен понести у зв'язку з усуненням дефектів (у випадках, коли ремонтні роботи проводяться силами покупця або за рахунок його коштів силами підрядних організацій).

Згідно з п. 2.9 Контракту, продавець відшкодовує покупцю всі витрати та/або втрати, які виникли у зв'язку з усуненням дефектів або доукомплектуванням або уцінкою товару, проти рахунків, виставлених на підставі узгоджених сторонами калькуляцій, що підтверджують такі витрати (втрати) або уцінку продукції.

Із наданих позивачем звітів про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів: звіт № АЗ/04 від 30.04.2007р. (том 5, а.с.60; том 11,а.с.1); звіт № АЗ/05 від 31.05.2007 року (том. 3, а.с. 1; том 8, а.с. 53); звіт № A3/06/01 від 30.06.2007 року (том 5, а.с. 20; том 12, а.с. 85); звіт № АЗ/07 від 31.07.2007 року (том 6, а.с. 53; том 12, а.с. 1); звіт № АЗ/08 від 31.08.2007 року (том 2, а.с. 14; том 13, а.с. 1); звіт № АЗ/08/01 від 31.08.2007 року (том 13, а.с. 90; том. 5, а.с. 1); звіт № АЗ/10/01 від 31.10.2007 року (том 2, а.с.80; том 14, а.с. 1); звіт № АЗ/01/1/07 від 31.01.2008 року (том 5, а.с. 34; том 11, а.с. 122); звіт № АЗ/02/1/07 29.02.2007р. (том 8, а.с 18; том 11, а.с. 99.); звіт № АЗ/03/1/07 від 31.03.2008 року (том 5, а.с. 1; том 11, а.с. 75) та додатків до них, серед яких дефектні відомості (форма ВУ-22) (том 7,а.с.13-88), та акти-рекламації (форма ВУ-41-М), вбачається, що в період дії гарантійного строку, визначеного умовами контракту шляхом посилання в ньому на ТУ У 3.06-05763814-211-2000, були виявлені дефекти вагонів, переданих позивачу за умовами Контракту. Характер виявлених дефектів визначений в актах-рекламаціях як "Претензії до якості виготовлення вагону", на підставі чого зроблено комісійний висновок про наявність вини його виготовлювача (відповідача по справі) у виникненні дефектів.

Зазначені звіти складались позивачем та ТОВ "Фос Агро-Транс" відповідно до умов укладеного між ними договору оренди залізничних вагонів № 41/1104 від 06.12.2006 року.

Акти-рекламації складалися з викликом представника виготовлювача (відповідача по справі) телеграмою, реквізити якої зазначені в цих актах.

Відповідач не заперечує факт виявлення дефектів та їх характер, встановлений актами-рекламаціями, а також не заперечує факт здійснення позивачем виклику представника відповідача для участі у фіксації таких дефектів.

Посилання позивача у позовній заяві стосовно того, що згідно звіту №АЗ/02/1/07 від 29.02.08р. підрядною організацією виконано роботи по усуненню недоліків на 5 вагонах є необґрунтованим, оскільки, як свідчить наданий позивачем оригінал цього звіту (том 11, а.с.99), в ньому йдеться про один вагон №58975665. Додані до звіту дефектна відомість та акт-рекламація (том 11,а.с.101-102) також стосуються лише зазначеного вагону.

Таким чином, фактично позивач, шляхом посилання на 10 звітів про виконання зобов'язань, пов'язаних з організацією проведення поточного ремонту вагонів, висуває вимоги щодо відшкодування понесених витрат на ремонт 43 вагонів, зазначених в цих звітах.

Протоколом від 21.03.2007р. огляду відчеплених вагонів моделі 19-758, що реалізовані на підставі Контракту, складеним за участю представника відповідача (том 7,а.с.149-150), було встановлено виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період стосовно 19 вагонів.

Протоколом від 03.05.2007р. огляду відчеплених вагонів моделі 19-758, що реалізовані на підставі Контракту, складеним за участю представника відповідача (том 7,а.с.147-148), встановлено виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період стосовно 18 вагонів.

Протоколом від 07.05.2007р. огляду відчеплених вагонів моделі 19-758, що реалізовані на підставі Контракту, складеним за участю представника відповідача (том 7,а.с.151-153), встановлено виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період стосовно 3 вагонів.

В п.3 протоколу від 07.05.2007р. визначено, що усунення дефектів гальмівного обладнання повинно здійснюватися шляхом залучення підрядних організацій ВАТ "РЖД" за рахунок відповідача згідно з п.2 Контракту, на підставі виставленого рахунку ТОВ "ФосАгро-Транс" за погодженою калькуляцією.

В п.6 згаданого протоколу від 07.05.2007р. сторонами було встановлено, що в разі виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період на інших вагонах, виробництва Відповідача, роботи з відновлення гальмівної системи повинні виконуватися силами ВЧДЕ Лост по калькуляції, що додається, сума якої складає 4284,35 рублів РФ без урахування ПДВ за один вагон.

Копія зазначеного протоколу та погодженої сторонами калькуляції робіт з відновлення гальмівної системи на суму 4284,35 рублів РФ додавалась позивачем до позовної заяви (том 5, а.с.109-111).

Таким чином, сторони погодили на майбутнє калькуляцію витрат по усуненню дефекту - тріщини штуцера днища запасного резервуара, визначивши вартість таких витрат в твердій сумі. Наявність такої калькуляції передбачена п.2.9 Контракту як умова відшкодування Продавцем (відповідачем) Покупцю (позивачу) витрат, пов'язаних з усуненням дефектів.

Право сторін господарського зобов'язання заздалегідь визначити за взаємною згодою погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі, передбачено ч.5 ст.225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Докази наявності між сторонами домовленості щодо погодження іншого розміру (калькуляції) відшкодування понесених витрат по усуненню дефектів суду не надані.

В підтвердження фактичного понесення витрат на ремонт вагонів позивачем надані копії платіжних доручень № № 3898, 3899 від 18.06.2007р., № 4671 від 23.07.2007р., № 4777 від 27.07.2007р., № 5035 від 06.08.2007р., № 5257 від 14.08.2007р., № 226. від 16.01.2008р., № 6553 від 07.10.2008р.(том 2,а.с.5-13; том 14,а.с.37-43), які свідчать про сплату 343 186 руб.34 коп. на рахунок ТОВ "ФосАгро-Транс" на підставі виставлених останнім рахунків-фактур. Платіжні доручення, якими б підтверджувався факт сплати грошових коштів безпосередньому виконавцю робіт (вагонному депо) надані позивачем не були.

При розгляді спору по суті господарським судом приймається до уваги наступне.

У п. 10.2 Контракту сторони узгодили, що при вирішенні спорів в судовому порядку до прав і обов'язків сторін застосовується законодавство країни відповідача.

Самостійний вибір права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом самими учасниками цих відносин передбачений ч.1 ст.4,ч.1 ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з ч.1 ст.43 цього ж Закону, сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Таким чином, при вирішенні даного спору суд керується законодавством України, частиною якого відповідно до ст.9 Конституції України є чинні міжнародні угоди, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч.6 цієї ж статті ГК України передбачає, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч.2 ст.268 ГК України визначає, що номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України, Продавець повинен передати Покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

П. 2.2 Контракту передбачено, що продукція, яка поставляється, повинна відповідати чинній нормативно-технічній документації заводу-виробника, технічним умовам ТУ У 3.06-05763814-211-2000, якими, в свою чергу, передбачено гарантійний термін експлуатації вагонів моделі 19-758 - 2 роки з моменту введення їх в експлуатацію.

Ч. 3 ст. 680 ЦК України визначено, якщо на товар встановлений гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Факт виявлення в період дії гарантійного строку дефектів 43 вагонів, переданих позивачу за Контрактом, та наявність вини виготовлювача вагонів (відповідача по справі) у виникненні цих дефектів встановлений матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з ч.1 статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від Продавця за своїм вибором або пропорційного зменшення ціни, або безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Стосовно застосування до спірних правовідносин строку позовної давності судом приймається до уваги наступне.

14.07.1993 року Україна ратифікувала Конвенцію ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року (далі -Конвенція), яка вступила в силу для України 01.05.1994 року.

У відповідності до ст. 9 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України.

До Протоколу про зміну Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року Україна не приєднувалась, тому такий Протокол не є чинним для України, а Конвенція діє для України в редакції 1974 року.

Російська Федерація, під юрисдикцією якої знаходиться позивач, також є учасником Конвенції, оскільки з 24.12.1991 року Російська Федерація продовжує членство бувшого Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) в Організації Об'єднаних Націй і починаючи з цієї дати несе у повному обсязі відповідальність за всіма правами та зобов'язаннями СРСР згідно Статуту ООН і багатосторонніх угод, депозитарієм яких виступає Генеральний Секретар.

Згідно з ч.1 ст.3 Конвенції, її положення застосовуються в тих випадках, якщо на момент укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів сторони контракту здійснюють свою комерційну діяльність у Договірних державах.

Ч.2 ст.6 Конвенції визначає, що договори на поставку товарів, що підлягають виготовленню або виробництву, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, яка замовляє товари, не зобов'язується поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів.

Оскільки умовами Контракту, укладеного між сторонами по справі , не передбачено зобов'язання покупця (позивача) щодо поставки матеріалів, необхідних для виготовлення продавцем (відповідачем) вагонів, які є предметом Контракту, цей Контракт визнається договором купівлі-продажу, а отже підпадає під визначення договору міжнародної купівлі-продажу товарів, яке дається в п. а) ст.2 Конвенції.

Згідно з ч.3 ст. 3 Конвенції, її положення не застосовуються, якщо сторони договору домовились про це у ясно вираженій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції, оскільки ця Конвенція не передбачає інше, вона застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню на підставі норм міжнародного приватного права.

Отже, оскільки сторони Контракту, які на момент його укладення здійснювали свою комерційну діяльність у Договірних державах, не виключили її застосування у ясній формі, питання щодо наявності чи відсутності пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду підлягає вирішенню з урахуванням положень Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, а не Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 1 ст. 1 Конвенції, вона визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу іменується "строком позовної давності".

Ст. 8 Конвенції встановлює строк позовної давності в чотири роки.

Відповідно до ст. 24 Конвенції, закінчення строку позовної давності береться до уваги судом лише за заявою сторони у спорі. Відповідна заява про застосування позовної давності здійснювалася відповідачем як при першому, так і при новому розгляді спору, при цьому у відзиві на позов, поданому при новому розгляді спору (том 15, а.с. 21-26), відповідач посилається на пропуск строку позовної давності, визначеного Конвенцією.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, викладене у відзиві, щодо початку перебігу строку позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції, яка передбачає, що право на позов, який випливає з дефекту або іншої невідповідності товару умовам договору, виникає від дня фактичної передачі товару покупцеві або його відмови прийняти товар.

Суд вважає, що до спірних правовідносин в частині визначення початку перебігу строку позовної давності слід застосовувати ст.11 Конвенції, оскільки умовами Контракту шляхом посилання на умови ТУ У 3.06-05763814-211-2000 визначено гарантійний строк експлуатації вагонів моделі 19-758, який передбачений вказаними умовами ТУ та складає 2 роки з моменту введення вагонів в експлуатацію.

Ст. 11 Конвенції передбачає, якщо продавець дав щодо товару пряму гарантію, строк дії якої обмежений певним періодом часу або в іншій спосіб, перебіг позовної давності по вимогам, що випливають з такої гарантії, починається від дня, коли покупець сповіщає продавця про факт, який став підставою для такої вимоги, але не пізніше закінчення строку дії гарантії.

Позивач у письмових поясненнях (том 8,а.с.8-9) посилається на положення ч.1 ст.20 Конвенції, відповідно до якої, якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності. На думку позивача, письмове визнання відповідачем свого зобов'язання щодо відшкодування вартості понесених витрат на ремонт вагонів, спонукання до виконання якого є предметом позову по даній справі, було здійснене відповідачем листом № 24-160/3205 від 26.11.2007р. (том 1,а.с.85).

Відповідач у відзиві на позов факт надіслання такого листа позивачу не заперечує, але посилається на те, що у цьому листі не йдеться про визнання ним своїх зобов'язань щодо сплати позивачу понесених витрат.

За змістом вказаного листа, в ньому йдеться про визнання відповідачем факту виявлення в період з лютого по жовтень 2007р. у вагонах, поставлених позивачу за умовами Контракту та переданих в оренду ТОВ "ФосАгро-Транс", 58 невідповідностей запасних резервуарів - тріщини штуцера запасного резервуара, а також факту проведення ремонтних робіт з метою відновлення їх працездатності. При цьому, конкретні номери вагонів в листі не зазначені.

Далі в листі відповідач зазначає, що для компенсації фактично понесених витрат він просить надати оригінали певних документів, перелік яких наводиться.

Таким чином, в зазначеному листі йдеться не про визнання зобов'язання, а про умови, за наявності яких відповідач може розглянути питання щодо можливості визнання такого зобов'язання та щодо його фактичного виконання шляхом відшкодування понесених позивачем витрат.

Позивачем помилково ототожнюється визнання відповідачем факту виявлення дефектів вагонів, поставлених за Контрактом, та факту проведення робіт по їх усуненню, яке дійсно міститься в листі № 24-160/3205 від 26.11.2007р., з визнанням зобов'язання щодо відшкодування вартості понесених витрат на ремонт.

Такі факти є лише юридичною підставою для виникнення відповідного зобов'язання, і не можуть підміняти собою його зміст.

Визначення змісту поняття "господарське зобов'язання", яке дається в ч.1 ст.173 ГК України, та поняття "зобов'язання", яке міститься в ч.1 ст.509 ЦК України, серед його ознак визначає зобов'язання вчинити певну дію, зокрема, сплатити гроші.

Таким чином, обов'язковою ознакою зобов'язання є певний, а не абстрактний характер дії, яку має вчинити боржник. Стосовно зобов'язання сплатити грошову суму така певність означає, щонайменше, визначення конкретного розміру грошової суми, яка підлягає сплаті, або конкретного способу (алгоритму), відповідно до якого така сума може бути обчислена.

В листі не йдеться про визнання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу понесених витрат у певній сумі, як і не вказано про визнання зобов'язань щодо відшкодування витрат, які понесені стосовно відновлення працездатності певних вагонів з зазначенням їх номерів.

В листі відсутнє також посилання на певний спосіб обчислення розміру таких витрат або калькуляцію, відповідно до якої відповідач погоджується відшкодувати понесені позивачем витрати. Оскільки судом встановлено, що калькуляція витрат по усуненню дефекту-тріщини штуцера днища запасного резервуара в розмірі 4284,35 рублів РФ за один вагон була погоджена сторонами в п.6 протоколу від 07.05.2007р., можливим варіантом встановлення факту визнання відповідачем своїх зобов'язань, окрім зазначення конкретної суми таких зобов'язань, могло б бути посилання відповідача на згоду відшкодувати витрати, обчислені на підставі погодженої зазначеним протоколом калькуляції.

Разом з тим, лист відповідача № 24-160/3205 від 26.11.2007р. не містить посилання ні на протокол від 07.05.2007р., ні на калькуляцію, погоджену цим протоколом.

Більш того, в зазначеному листі взагалі відсутні вислови "погоджується", "зобов'язується", "визнає" або тотожні ним вислови, які б могли стати підставою для висновку про визнання відповідачем в цьому листі своїх зобов'язань.

За таких обставин, посилання позивача на здійснення відповідачем листом № 24-160/3205 від 26.11.2007р. письмового визнання свого зобов'язання щодо відшкодування вартості понесених витрат на ремонт вагонів, стягнення яких є предметом позову по даній справі, визнається судом необґрунтованим.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності відповідно до ч.1 ст.20 Конвенції шляхом визнання зобов'язання листом № 24-160/3205 від 26.11.2007р.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини щодо початку та закінчення перебігу чотирирічного строку позовної давності стосовно заявлених позовних вимог.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №№ 58972746, 58975368, 58972274, зазначених у звіті №АЗ/04 від 30.04.07р. (том 5, а.с. 60, том 11, а.с. 1) Відповідач був повідомлений не пізніше дати складання протоколу від 07.05.07р. (том 7,а.с.151-153), в п.4 якого Відповідач фактично визнав своє зобов'язання, щодо компенсації у погодженій сумі - 6863,91 руб. РФ без ПДВ за один вагон.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагону №58972365 (звіт №АЗ/04 від 30.04.07р.), Відповідач був повідомлений не пізніше дати складання протоколу від 03.05.07р. (том 7,а.с.147-148), в якому Відповідач фактично погодився здійснити компенсацію погодженої суми витрат на ремонт вагону.

Таким чином, чотирирічний термін позовної давності, відповідно до п.1 ст. 20 Конвенції, для спірних правовідносин, пов'язаних з компенсацією витрат на ремонт вагонів №№ 58972746, 58975368, 58972274, 58972365 розпочався з 03.05.07р. та з 07.05.07 р., та сплинув для Позивача 03.05.11 р. і 07.05.11 р. відповідно, тобто до подання позову, який був датований 09.11.2011р., поданий 18.11.2011 року та надійшов до суду 23.11.2011р.

Заперечення відповідача у відзиві на позов стосовно того, що матеріалами справи не підтверджено проведення ремонту вагонів №№ 58972274, 58972746, 58975368, оскільки відсутній акт про надання послуг депо Апатити для ТОВ "ФосАгро-Транс" на перераховані вагони, визнається судом обґрунтованим лише в частині витрат, які перевищують погоджений сторонами розмір відшкодування. Саме в цій частині вимог позивач відповідно до ч.2 ст.622 ЦК України повинен був довести фактичне понесення таких витрат шляхом надання актів про надання послуг безпосереднім виконавцем робіт (вагонним депо) та платіжних доручень на сплату грошових коштів такому виконавцю.

В частині відшкодування витрат в межах погодженої сторонами калькуляції, позивачу достатньо довести факт виявлення належним чином дефекту, що було ним здійснено. Наявність такого факту відповідачем не заперечується.

В той же час, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України відносить до реальних збитків не тільки витрати, які зробила особа для відновлення свого порушеного права, але й витрати, які вона мусить зробити, що відповідає також п. 2.7 Контракту, яким передбачено компенсацію покупцю витрат, які він фактично поніс та/або які він повинен понести у зв'язку з усуненням дефектів, але в межах погодженої калькуляції (п.2.9 Контракту).

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів, зазначених у звіті №АЗ/05 від 31.05.07р. (том 3 а.с. 1, том 8, а.с. 53) позивач був повідомлений не пізніше дати оформлення Актів технічного стану продукції №24-88Т від 21.03.07р. (додаток 1 до відзиву на позов, том 15, а.с27), №24-154Т від 03.05.07р. (додаток 2 до відзиву на позов, том 15, а.с. 30), та №24-375Т від 21.08.07 р. (том 4, а.с.18) з додатками, підписаних представником відповідача.

Таким чином, чотирирічний термін позовної давності щодо спірних правовідносин для Позивача сплинув до подання позову, а саме:

- 21.03.11р. стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт вагону №58975749 (акт №24-88Т від 21.03.07р.);

- 03.05.11р. стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт 17 вагонів №№58971706, 58975731, 58976200, 58971334, 58972019, 58972621, 589722654, 558975616, 58976143, 58975517, 59872266, 58975871, 58988437, 58975913, 58976192, 58976119, 58975459 (акт №24-154Т від 03.05.07 р.);

- 21.08.11р. стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт вагонів №№ 58975475, 58972134 (акт №24-375Т від 21.08.07р.).

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №№58972175, 58972241, 58975921 зазначених у звіті №АЗ/06/01 від 30.06.07р (том 5, а.с. 20; том 12, а.с. 85), Відповідач був повідомлений не пізніше дати складання ним листів №24-16б/1111 від 08.06.07 р. щодо вагону №58972241 (т.5 стор.36 справи) та №24-16б/1142 від 14.06.07 р. щодо вагонів №№ 58972175, 58975921 (т.5 стор.56 справ), в яких Відповідач фактично визнав своє зобов'язання, щодо компенсації витрат на ремонт перерахованих вагонів відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007 р.

Заперечення відповідача у відзиві на позов стосовно того, що матеріалами справи не підтверджено проведення ремонту вагону №58975921, оскільки в матеріалах справи відсутній акт про надання послуг депо Апатити для ТОВ "ФосАгро-Транс" стосовно ремонту даного вагона, визнається судом обґрунтованим лише в частині витрат, які перевищують погоджений сторонами розмір відшкодування, з підстав, які були зазначені судом вище відносно відшкодування витрат на ремонт вагонів №№ 58972274, 58972746, 58975368.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №№58972399, 58988304, 58988197, 58971797, 58972167, зазначених у звіті №АЗ/07 від 31.07.07р. (том 6, а.с. 53; том 12, а.с. 1), Відповідач був повідомлений не пізніше оформлення Акта технічного стану продукції №24-375Т від 21.08.07 р. з додатком (том 4,а.с.18-19), підписаного представником відповідача.

Таким чином, чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначених вагонів сплинув 21.08.2011р., тобто до подання позову.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №№ 58975392, 58971771, 58987561, 58775418, 58976242, зазначених у звіті №АЗ/08 від 31.08.07 р. (том 2, а.с. 14; том 13, а.с. 1) Відповідач був повідомлений не пізніше:

- направлення відповідачу телеграми від 17.07.2007р. № 1129 про виявлення дефекту вагона №58987561, що відображено в акті-рекламації від 18.07.2007р. за формою ВУ-41М (том 13,а.с.28), таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 17.07.2011р., тобто до подання позову;

- дати складання листа Відповідача №24-16б/2142 від 20.07.07 р. (т.2, а.с.35) про згоду компенсувати витрати на ремонт вагона №58975392 відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007р., таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 20.07.2011р.,тобто до подання позову;

- дати складання листа Відповідача №24-16б/2231 від 07.08.07 р. (т.2, а.с.70) про згоду компенсувати витрати на ремонт вагона №58971771 відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007р., таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 07.08.11 р., тобто до подання позову;

- дати складання листа Відповідача №24-16б/2461 від 10.09.07 р. (т.2, а.с.62) про згоду компенсувати витрати на ремонт вагона №58975418 відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007р., таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 10.09.11р.,тобто до подання позову.

- дати складання листа Відповідача №24-16б/2474 від 11.09.07 р. (т.2, а.с.51), в якому міститься посилання на протокол огляду і обміру колісної пари №109156 вагона №58976242 від 27-28.08.07 р. (т.2, а.с.52). Цим протоколом зафіксовано усунення дефекту - тріщини обода колеса шляхом обточення, таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 11.09.2011р.,тобто до подання позову.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагону №58975475, зазначеного у звіті №АЗ/08/01 від 31.08.07р. (т.5,а.с.1,том 13,а.с.90), Відповідач був повідомлений не пізніше оформлення Акта технічного стану продукції №24-375Т від 21.08.07 р. з додатком (том 5,а.с.14-15), підписаного представником відповідача.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, стосовно того, що всупереч домовленості сторін, зафіксованій у вищевказаному Акті №24-375Т від 21.08.07 р., про необхідність відновлення працездатності вагону шляхом проведення відповідних робіт по затвердженій сторонами схемі та калькуляції, Позивачем без згоди Відповідача фактично був замінений поглинаючий апарат, що підтверджується довідкою вагонного депо (том 5,а.с.8). При цьому будь-які докази неможливості проведення ремонту способом, визначеним сторонами, без здійснення такої заміни, Позивачем не надані.

Зазначені дії позивача є порушенням умов п. 2.7 Контракту, відповідно до якого спосіб усунення дефектів визначається за узгодженням сторін, таким чином позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими.

Стосовно дефектів, наявність яких стала підставою вимог про відшкодування Позивачеві понесених витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №№ 58971466, 58972746 зазначених у звіті №АЗ/10/01 від 31.10.2007р. (том 2, а.с.80; том 14, а.с. 1) Відповідач був повідомлений не пізніше:

- дати складання листа Відповідача № 24-16б/2746 від 15.10.07р. (т.2, а.с.96) про згоду компенсувати витрати на ремонт вагона №58972746 відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007р., таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 15.10.2011 р.;

- дати складання листа Відповідача №24-16/2760 від 17.10.07р., копія якого була додана відповідачем до відзиву на позов (том 15,а.с 33), в якому йдеться про згоду компенсувати витрати на ремонт вагона №58971466 відповідно до погодженої калькуляції, з посиланням на домовленість, досягнуту протоколом від 03.05.2007р., таким чином чотирирічний термін позовної давності стосовно вимог щодо компенсації витрат на ремонт зазначеного вагону сплинув 17.10.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Конвенції, за наявності заяви про застосування позовної давності, право на вимогу не підлягає визнанню та примусовому здійсненню під час розгляду спору, таким чином, позовні вимоги, подані з пропуском позовної давності, відхиляються судом.

Чотирирічний строк позовної давності за вимогами стосовно компенсації витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №58976093, №58975665, №58975426, зазначених у звітах №АЗ/01/1/07 від 31.01.08 р. (том 5, а.с. 34; том 11, а.с. 122), №АЗ/03/1/07 від 31.03.2008 року (том 5, а.с. 1; том 11, а.с. 75) не є пропущеним, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов, поданому під час нового розгляду справи.

Заперечуючи проти позову в цій частині вимог, відповідач посилається на те, що вартість ремонту зазначених у цих звітах вагонів перевищує погоджену сторонами суму, а саме, відповідно до звіту АЗ/01/1/07 від 31.01.08р. вартість ремонту вагона №58976093 склала 5 614 руб. РФ без ПДВ.; вартість ремонту вагона №58975665 відповідно до звіту №АЗ/03/1/07 - 5 614 руб. РФ без ПДВ; вартість ремонту вагона №58975426 відповідно до звіту №АЗ/03/1/07 від 31.03.08 р. - 6 593 руб. РФ без ПДВ.

Зазначені доводи відповідача визнаються судом обґрунтованими, оскільки п.6 протоколу від 07.05.2007р. сторонами було встановлено, що в разі виникнення тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара в гарантійний період на інших вагонах, виробництва Відповідача, роботи з відновлення гальмівної системи повинні виконуватися силами ВЧДЕ Лост по калькуляції, що додається, сума якої складає 4284,35 рублів РФ без урахування ПДВ за один вагон.

Виявлення у вагонах №58976093, №58975665, №58975426 дефекту у вигляді саме тріщин в районі штуцера днища запасного резервуара підтверджується відповідними актами-рекламаціями за формою ВУ-41М від 25.01.2008р. на вагон №58976093 (том 11,а.с.124), від 04.02.2008р. на вагон№58975665 (том 11,а.с.101), від 05.03.2008р. на вагон №58975426 (том 11,а.с.77).

Оскільки сторони погодили на майбутнє калькуляцію витрат по усуненню дефекту - тріщини штуцера днища запасного резервуара, визначивши вартість таких витрат в твердій сумі, що відповідає ч.5 ст.225 Господарського кодексу України та передбачено п.2.9 Контракту як умова відшкодування Продавцем (відповідачем) Покупцю (позивачу) витрат, пов'язаних з усуненням дефектів, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими в частині відшкодування витрат, пов'язаних з ремонтом вагонів №58976093, №58975665, №58975426 на суму 12 853,05 російських рублів (із розрахунку 4284,35 рублів РФ без урахування ПДВ за один вагон).

Заперечення відповідача у відзиві на позов стосовно того, що матеріалами справи не підтверджено проведення ремонту зазначених вагонів, оскільки відсутній акт про надання послуг депо Апатити для ТОВ "ФосАгро-Транс на перераховані вагони, визнаються судом обґрунтованим лише в частині витрат, які перевищують погоджений сторонами розмір відшкодування. Судом приймається до уваги також те, що в цій частині вимог позивачем, окрім актів про надання послуг безпосереднім виконавцем робіт (вагонним депо), також не надано платіжних доручень на сплату грошових коштів такому виконавцю.

Разом з тим, суд вважає, що неподання таких доказів не позбавляє позивача права на стягнення витрат по усуненню дефектів в межах погодженої сторонами суми відшкодування на один вагон, оскільки п.1 ч.2 ст.22 ЦК України відносить до реальних збитків не тільки витрати, які зробила особа для відновлення свого порушеного права, але й витрати, які вона мусить зробити, що відповідає також п. 2.7 Контракту, яким передбачено компенсацію покупцю витрат, які він фактично поніс та/або які він повинен понести у зв'язку з усуненням дефектів, але в межах погодженої калькуляції (п.2.9 Контракту).

Відповідно до частини першої ст.49 ГПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином з відповідача підлягає стягненню частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, в розмірі 68 гривень 03 копійок.

Клопотання позивача (том 8,а.с.8-13) про стягнення в порядку розподілу судових витрат добових, виплачених його представнику в період відрядження, транспортних витрат та витрат з оплати вартості проживання представника в готелі відхиляється судом, оскільки такі витрати не віднесені ст.44 ГПК України до судових витрат.

До "інших витрат", про які йдеться в цій статті, відносяться суми, які підлягають виплаті посадовим особам, які викликані до суду для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України (ч.2 п.1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами), а не суми, виплачені представникам або представниками сторін.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05763814 на користь: Відкритого акціонерного товариства "ФосАгро-Череповец", вул. Сєвєрноє шосе, 75, м. Череповець, Вологодська обл., Росія, 162600, код 1123528007173 - 12 853,05- російських рублів основного боргу; 68 гривень 03 копійок - відшкодування витрат по оплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог - у позові відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Пушко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 січня 2013 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.