Постанова № 28930789, 15.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17089/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Мащенко А.М.,

представників відповідача Гриненко М.А., Тіщенко В.В., Іванченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм - продукт», звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000782330 від 23.11.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1831730,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 915865,00 грн. та №0000792330 від 23.11.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2078094,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 316739,25 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки від 30.10.2012 року № 6091/22-4/30795199 були винесені податкові повідомлення - рішення №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року. Позивач вважає неправомірними висновки акту перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп», та зазначає про відсутність з боку позивача порушень встановленого порядку сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що позивач мав систематичні фінансово - господарські стосунки з ланцюгом підприємств, які не мають достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності. Перевіркою встановлений факт проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Прийняття позивачем до податкового та бухгалтерського обліку фінансово - господарських документів, складених на підставі нікчемних правочинів по взаємовідносинам з ТОВ «Укрзерногруп» свідчать про порушення вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2747595,00 грн. та з податку на прибуток на загальну суму 2394833,25 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 05 квітня 2000 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 30795199 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 296901 серія А00, перебуває на обліку у Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 12.04.2000 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 3/10/29-014-8 від 20.01.2010 року.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що у період з 19 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №6091/22-4/30795199 від 30.10.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - Продукт» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрзерногруп» за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем ч.1,3,5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Прайм - Продукт» при придбанні товарів (послуг); п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у розмірі 1831729,61 грн., у тому числі у жовтні 2011 року на суму 125951,47 грн., у листопаді 2011 року на суму 292380,72 грн., у грудні 2011 року на суму 206771,18 грн., у лютому 2012 року на суму 293230,08 грн., у березні 2012 року на суму 334257,94 грн., у квітні 2012 року на суму 579138,19 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до заниженя суми податку на прибуток у сумі 2078094,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року 92268,00 грн., за 4 квартал 2011 року 718869,00 грн., за 1 квартал 2012 року 658862,00 грн., за 2 квартал 2012 року 608095,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0000792330 від 23.11.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2394833,25 грн., з якої за основним платежем - 2078094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 316739,25 грн. та № 0000782330 від 23.11.2012 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2747595,00 грн., з якої за основним платежем - 1831730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 915865,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 09 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп», яке є постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм -Продукт», яке є покупцем укладено договір поставки № 0909РД від 09.09.2011 року, відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану відповідно ДСТУ 4492-2005, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4 вказаного договору, ціна та кількість кожної партії товару обговорюється окремо та фіксуються у видаткових накладних. Загальна сума договору складається з сум всіх видаткових накладних за цим договором.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надані наступні документи: видаткові накладні (т.1 а.с. 57-84), податкові накладні (т.1 а.с. 85-112), товарно - транспортні накладні (т.1 а.с. 113-140), рахунки - фактура (т.1 а.с. 169-199).

Факт сплати товару позивачем, отриманого за вищезазначеним договором, підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 200-282).

В судовому засіданні встановлено, що отриманий за вищезазначеними договорами товар був використаний позивачем у власній господарський діяльності для виготовлення майонезу, що підтверджується наданими позивачем наступними документами: калькуляції (рецептури) на виробництво майонезу (т.2 а.с.73-76), журналом - ордером та відомістю по рахунку 6311 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2. а.с. 77-90), картки рахунку 201 «місце зберігання сировини олії рослинної» за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2 а.с. 91-185), лімітно - заборні картки за вересень - грудень 2011 року, лютий - квітень 2012 року (т.2 а.с. 186-199), статистичні звіти (т.2 а.с. 200-220), договір оренди від 03.01.2010 року (т.2 а.с. 221), акт приймання - передання від 03.01.2010 року (т.2 а.с. 222).

Як вбачається зі змісту акту перевірки висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України зроблений у зв'язку з прийняттям позивачем до податкового та бухгалтерського обліку фінансово - господарських документів, складених на підставі нікчемного правочину по взаємовідносинам з ТОВ «Укрзерногруп», який мав фінансово - господарські стосунки з ланцюгом підприємств, які не мають достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь - якого виду діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 3, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача у скоєнні правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, не надано доказів на вчинення належних дій, з метою підтвердження відомостей отриманих від осіб, які мали правові відносини позивачем.

Суд не приймає посилання відповідача на матеріали кримінальної справи №169002/12, яка знаходиться в провадженні ОВС СУ ДПС у Житомирській області стосовно директора ТОВ «Украгро-Трейд» Вовка Г.М., у зв'язку з тим, що з зазначеним підприємством позивач не мав ніяких правовідносин, а отже це не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування таких витрат та кредиту.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до спірних рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - продукт» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000782330 від 23.11.2012 року та №0000792330 від 23.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм - продукт» судовий збір у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15.01.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 21.01.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.