Постанова № 28929990, 06.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року , об 11-55 годині, Справа № 0870/9603/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ВАТ «Запоріжсталь»

до Запорізької митниці

про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши в заяві, що ним було отримано товар - вугілля кам'яне, коксівне марки СС, кількістю 1925,9 тон за ціною 139 доларів США за тонну на підставі контракту з товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Шолоховський».

Митне оформлення зазначеного товару здійснювалось на підставі поданої до Запорізької митниці вантажно-митної декларації № 112030000/2012/013536 від 17.05.2012.

Митна вартість товару була визначена позивачем, відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості №1) - ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі - МКУ), виходячи з ціни, встановленої сторонами у контракті на умовах поставки DAF.

ВАТ «Запоріжсталь» було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, проте митницею було витребувано додаткові документи у зв'язку із сумнівами щодо заявленої вартості товару та на підставі п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 (далі - Порядок № 1776).

Посилаючись на невиконання п. 14 Порядку № 1776 - неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів, митниця самостійно здійснила митну оцінку вартості товару, про що було видано відповідне рішення № 112030000/2012/000176/2 від 17.05.2012, в якому зазначено, що митну вартість товару визначено за методом № 2 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів).

Вважаючи, що незаконні дії Запорізької митниці призвели до завищення митної вартості товару, у зв'язку з чим надмірно сплачені митні платежі, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 112030000/2012/000176/2 від 17.05.2012.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві та нормативно-правовому обґрунтуванні позову (а.с. 108-113, 115-120).

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, зокрема, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості това-ру - вугілля для виготовлення пиловугільного палива і вдування у доменні печі - було перевірено документи, подані для підтвердження митної вартості товару, і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком № 1766. Також було проаналізовано рівень митної вартості товарів, оформлених у митному відношенні.

У зв'язку із невідповідністю митної вартості товару рівню митної вартості вже оформлених товарів, та у зв'язку із тим, що контракт, за яким поставлявся товар, не був прямим, митницею було витребувано додаткові документи. Враховуючи, що декларант не подав додаткові документи, митниця дійшла висновку про неможливість визначення митної вартості товару за методом №1, й було здійснено митну оцінку товару за методом № 2.

Представник відповідача у судовому засіданні просить відмовити у позові.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що 10.10.2011 між ВАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «ТД «Шолоховський» було укладено контракт № ВП.1323.37515.11.101И (далі - Контракт), відповідно до якого компанія взяла на себе зобов'язання поставити та продати ВАТ «Запоріжсталь» вугілля для виготовлення пиловугільного палива і вдування у доменні печі. З договору поставки вугілля №Р 10/10-ТД від 31.12.2010 вбачається, що ТОВ «ТД «Шолоховський» купив товар у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Шолоховська». Специфікацією № 10 до Контракту від 20.04.2012 встановлена ціна на вугілля - 139 долари США за тонну.

На виконання своїх зобов'язань у травні 2012 року продавець поставив вугілля кам'яне коксівне, марки СС, митне оформлення якого здійснювалось ВАТ «Запоріжсталь» на підставі поданої на Запорізьку митницю, митний пост «Запоріжсталь», ВМД №112030000/2012/013536 від 17.05.2012.

Митна вартість товару була визначена декларантом, на підставі ст.ст.266,267 МКУ (що був чинний на момент виникнення спірних відносин), відповідно до ціни угоди (метод №1), а саме: вугілля кам'яне коксівне, марки СС, класс 0-70 мм за ціною 139 доларів США за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF - кордон Росії/України, станція прикордонного переходу Червона Могила, згідно з «Інкотермс-2000».

Відповідно до ст. 267 МКУ, «митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну».

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766, «для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню».

Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку № 1766, а саме:

- контракт № ВП. 1323.37515.11.101И від 10.10.2011 із додатковою угодою №1 від 11.11.2011;

- специфікація №18 від 28.04.2012 до договору купівлі-продажу №Р 10/10-ТД від 31.12.2010;

- витяги з «Метал Експерт» № 14(142) від 02.04.2012, № 16 (144) від 16.04.12 № 18 (146) від 30.04.12;

- товарна накладна, форми «ТОРГ-12», №3 від 03.05.2012;

- специфікація №10 від 20.04.2012 до контракту №ВП.1323.37515.11.101И від 10.10.2011;

- лист СДПІ б/н від 20.04.2012;

- прайс-лист виробника №15/12 від 27.04.2012;

- договір постачання вугілля № 10/10-ТД від 31.12.2010;

- розрахунок собівартості виробника на 27.04.2012;

- звернення ВАТ «Запоріжсталь» №95/587 від 17.05.2012;

- протокол засідання тендерної комісії ВАТ «Запоріжсталь» від 12.04.2012;

- висновок ЗТПП №22.2/535 від 10.05.2012;

- рахунок №75/ЗС від 13.05.2012;

- декларація на товари №10313020/270412/0000558 від 27.04.2012.

Судом встановлено, що після перевірки відповідності заявленої позивачем митної вартості ціновій інформації ЄАIC ДМСУ, Запорізька митниця виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару, враховуючи й те, що Контракт був непрямим, і, на підставі п.11 Порядку, запросила ряд додаткових документів, про що вчинила відповідні записи на деклараціях з митної вартості, а саме: відповідну бухгалтерську документацію; копії первинних бухгалтерських документів, згідно з якими товар було знято з обліку/балансу, випущено зі складу, видаткові накладні виробника та покупця; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

Позивач витребувані митницею документи відмовився надавати, про що свідчить відповідна відмітка за підписом представника позивача на ВМД.

Відповідно до Наказу Державної митної служби України № 1242 від 19.10.2010 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», а саме абз. 2 Методичних рекомендацій, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів, митні органи не можуть вимагати від декларанта надання для утвердження заявленої митної вартості додаткові документи: договори та рахунки з третіми особами, тощо.

Операції між контрактоутримувачами - ТОВ «ТД «Шолоховський», Росія, та ВАТ «Запоріжсталь», Україна, а також виробником товару - ТОВ «ЦЗФ «Шолоховська», Росія, свідчать про непрямий характер Контракту та складність цих зовнішньоекономічних операцій.

Оскільки, відповідно до наданого позивачем Контракту, ТОВ «ТД «Шолоховський» не є виробником вугілля, тому у митниці були - на думку суду - підстави для витребування таких додаткових документів.

Окрім того, судом встановлено, що відповідно до сертифікату про походження, форми СТ-1 № RUUA 2106000863 від 04.06.2012, кількість товару зазначено в розмірі 34 983,5 тонн. Проте, згідно з п. 6.4 р. 6 Правил про визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009, сертифікат видається на одну конкретну партію товарів, тобто, на партію товару в розмірі 1925,9 тон. Таким чином, даний сертифікат розглядати як документ, наданий для підтвердження митної вартості, неможливо.

Під терміном «партія товару», відповідно до р.1 Правил, вважаються товари, які поставляються одночасно за одним або кількома товаротранспортними документами на адресу одного вантажоодержувача від одного вантажовідправника, а також товари, що пересилаються за однією поштовою накладною або переміщуються як багаж однією особою, що перетинає кордон.

Судом встановлено, що, відповідно до оборотної сальдової відомості ТОВ «ТД «Шолоховський», за рахунком 62.11 за травень 2012 року обліковується борг за контрактом ВП. 1323.37515.11.101И від 10.10.2011, проте не вказано специфікації, за якою поставкою надійшли кошти, не наведено докладної таблиці платежів.

Відповідно до платіжних доручень № 249 від 03.05.2012, №257 від 10.05.2012, №261 від 12.05.2012, №263 від 16.05.2012, №271 від 17.05.2012, №286 від 23.05.2012, платежі здійснювались за товар - вугільний концентрат, а не вугілля кам'яне коксівне марки СС, також не вказано, за якою специфікацією, до якої поставки належать дані платежі.

Судом також встановлено, що в рахунках-фактурах, що видані 02.05.2012 ТОВ «ЦЗФ «Шолоховська», № 00000431-00000435, які надавались відповідачем до митного контролю та митного оформлення, також не зазначено документів, на підставі яких вони виписані, контракт, специфікації, що унеможливлює віднесення їх до даної поставки.

Судом встановлено, що за результатами проведеного контролю виявлено той факт, що митна вартість товару (заявлена як 139 доларів США за тонну) не відповідала рівню митної вартості товарів, імпортованих на митну територію України, тобто, вже оформлених товарів (149 доларів США за тонну). Крім того, висновком ЗТПП підтверджено, що в березні 2012 року мінімальна ціна на вугілля складала 130 доларів США за тонну, а максимальна - 155. Таким чином, середня ціна вугілля складає саме таку ціну, яку визначила митниця за методом №2, тобто, 149 доларів за тонну.

Відповідно до ст. 259 МКУ, «митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.»

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 1 ст. 264 МКУ). Згідно із ст. 265 МКУ, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями цього Кодексу.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється, згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 266 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (№ 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (№ 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (№ 3); на основі віднімання вартості (№ 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (№ 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у ч.1 цієї статті методів.

У випадках, коли декларантом не подано додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів, а також коли у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості, митний орган, згідно з п.8 наказу Держмитслужби України № 602 від 24.06.2009, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей, згідно із законодавством з оформлення рішення про визначення митної вартості товарів, за формою та у порядку, встановленими наказом Державної митної служби України № 506 від 29.05.2009 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору».

Витребувавши додаткові документи та не отримавши їх, Запорізька митниця самостійно здійснила митну оцінку вартості товарів, які поставлялись за Контрактом, про що було видано відповідне рішення про визначення митної вартості № 112030000/2012/000176/2 від 17.05.2012, в якому зазначено, що митну вартість товару визначено за методом № 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів), відповідно до ст.268 МКУ (в редакції, яка діяла на той час).

Керуючись положеннями Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантiйнi зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008, у зв'язку з виникненням потреби в уточненні митної вартості товару, заявленої за ВМД №112030000/2012/013536 від 17.05.2012, ВАТ «Запоріжсталь» звернулось листом № 95/2039484 від 17.05.2012 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товару під гарантійне зобов'язання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

17.05.2012 митниця прийняла рішення №07-04-10-24/5670 щодо можливості випуску товарів, які імпортовані за контрактом № ВП.1323.37515.11.101И, під гарантійні зобов'язання - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням №112030000/2012/000176/2 від 17.05.2012.

24.07.2012 листом № 95/2058330 ВАТ «Запоріжсталь» звернулось з проханням до Запорізької митниці переглянути рішення про здійснення митної оцінки товару та застосувати митну вартість за методом №1 й у разі прийняття рішення про застосування митної вартості, визначеної декларантом, повернути надмірно сплачені податки та збори.

30.07.2012 митниця листом №07-04-10-24/7581 (про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом) повідомила, що ВАТ «Запоріжсталь» надано документи не в повному обсязі, тому митному органу не має змоги остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим застосування заявленої декларантом митної вартості не є можливим.

Суд вважає, що в даному випадку у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а тому нею правомірно було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, які позивач не надав.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-52а12, де зазначено, що «митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.»

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не виконано законні вимоги митниці щодо надання додаткових документів, необхідних для розгляду питання щодо встановлення дійсної митної вартості товару, подальші дії відповідача щодо визначення митної вартості товару за методом №2 є такими, що вчинені у межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ВАТ «Запоріжсталь», у зв'язку з цим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш