Постанова № 28929953, 22.01.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/7159/12

категорія 8.2.1

22 січня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2012 року № 0000632200,-

встановив:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 09 липня 2012 року за № 0000632200, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 80 006, 00 грн. (за основним платежем - 53 337, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 669, 00 грн.).

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 06.06.2012 року по 13.06.2012 року на товаристві було здійснено документальну виїзну позапланову перевірку з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Пан Буд" за лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт від 20.06.2012 року № 1059/22/00217426. У Акті перевірки податковим органом було зафіксовано порушення з боку товариства вимог п. 198.1 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 53 337, 00 грн. Позивач зазначив, що Бердичівська ОДПІ прийшла до помилкового висновку про відсутність підстав для формування спірної суми податкового кредиту. Зокрема, як вказав позивач, доводи податкового органу в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на неможливості проведення ДПІ зустрічної звірки контрагента та начебто фіктивності/нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод. Проте, спірні операції з контрагентом (ПП "Пан Буд") фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами та супроводжується податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має. Відтак, позивач вважає спірну суму податкового кредиту такою, що сформована відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з цим просить його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві. При цьому пояснили, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ПП "Пан Буд", оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагента, яке було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені ним в Акті документальної виїзної позапланової перевірки з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Пан Буд" за лютий 2012 року, про недійсність договору, укладеного з останнім, позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсним даного правочину не ухвалювалося, підстави вважати зазначений правочин нікчемним відповідно до закону також відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Бердичівської міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку в Бердичівській ОДПІ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09248215 від 20.01.2003 року являється платником податку на додану вартість.

У період з 06 червня 2012 року по 20 червня 2012 року на підставі направлень від 06.06.2012 року №№ 111, 112 та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України податковими інспекторами Бердичівської ОДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Пан Буд" за лютий 2012 року.

Направлення та копія наказу органу ДПС вручені 06.06.2012 року під розписку головному бухгалтеру ПАТ БМЗ "Прогрес" Степанцю В.С.

Перевірку проведено з відома генерального директора товариства Щесняка І.В. та в присутності головного бухгалтера Степанця В.С. з 06.06.2012 року по 08.06.2012 року та в присутності заступника головного бухгалтера Розвадовської Н.О. з 11.06.2012 року по 13.06.2012 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення товариством вимог п. 198.1 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 53 337, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки Бердичівською ОДПІ було складено Акт від 20.06.2012 року за № 1059/22/00217426.

На підставі вказаного Акту перевірки Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2012 року № 0000632200, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 80 006, 00 грн. (за основним платежем - 53 337, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 669, 00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2012 року № 0000632200 ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося зі скаргою до ДПА України. Рішенням про результати розгляду скарги від 08.10.2012 року № 3232/0/61-12/30-2116 ДПС України скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 03 лютого 2012 року між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПП "Пан Буд" укладено Договір підряду № 005868, відповідно до якого Підрядник (ПП "Пан Буд") зобов'язується вибрати абразівостойкості поліуретанове покриття, згідно з умовами експлуатації, і виконати роботи по його нанесенню, а Замовник прийняти і оплатити їх.

Обсяг, характер і вартість робіт визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Підрядник виконує роботу з своїх матеріалів, з використанням своїх машин, механізмів, своїми інструментами і оснащенням.

Підпунктом 6.3 п. 6 Договору встановлено, що днем приймання виконаних робіт є день підписання актів приймання-здачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору ПП "Пан Буд" було надано ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" послуги та виписано податкові накладні від 28.02.2012 року № 208 на загальну суму з ПДВ 13 830, 00 грн. та № 209 на загальну суму з ПДВ 306 194, 00 грн., які містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг також підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийому робіт № 1 від 23.02.2012 року, № 2 від 22.02.2012 року, № 3 від 24.02.2012 року, № 4 від 27.02.2012 року, № 5 від 29.02.2012 року, № 6 від 28.02.2012 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПП "Пан Буд" підтверджується Договором підряду № 005868 від 03.02.2012 року, податковими накладними, актами здачі-прийому робіт та платіжними дорученнями.

Всі наведені документи видані за підписом директора контрагента Першикова Р.С.

Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг у ПП "Пан Буд", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ПП "Пан Буд" було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100308943 НБ № 385434 від 17.06.2010 року).

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на пояснення директора контрагента (ПП "Пан Буд") та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по даному контрагенту, які по суті є основою доказової бази Бердичівської ОДПІ, слід зазначити, що наведений акт про неможливість зустрічної звірки не наданий під час розгляду справи, як і докази відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій.

У контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Також слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст. 50 Закону України "Про нотаріат".

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є достовірними. До матеріалів справи залучено витяг з ЄДР із відомостями про юридичну особу, де, крім іншого, містяться відомості про керівника ПП "Пан Буд" - Першикова Р.С., який, відповідно до витягу, має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного підприємства.

Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Таким чином, зазначені обставини в Акті перевірки не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасування.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на нікчемність укладеного договору між позивачем і ПП "Пан Буд", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договору між ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" та ПП "Пан Буд" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Бердичівською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2146 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню на користь ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.158-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити позовні вимоги.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.07.2012 року № 0000632200.

Відшкодувати на користь Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 2146 гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 28 січня 2013 р.