Рішення № 28929847, 23.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/113/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.13 Справа № 5009/4459/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2)

про стягнення 3 741,38 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Букоємський Р.В., довіреність № 14-325 від 16.03.2012 р., паспорт серії СМ № 281440 від 14.10.2000 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 26.11.2012 року звернувся позивач: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою до відповідача: публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" про стягнення 3 741,38 грн. на підставі договору № 321-11 на купівлю-продаж природного газу від 29.09.2011 р.

Ухвалою суду від 27.11.2012 року порушено провадження у справі № 5009/4459/12, присвоєно справі номер провадження 18/113/12, судове засідання призначене на 12 грудня 2012 р. Ухвалами суду від 12.12.2012 р. та від 16.01.2013 р. розгляд справи відкладався спочатку до 16.01.2013 р., потім до 23.01.2013 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням позивачем вимог суду, необхідністю встановлення фактичних обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, на вимоги суду надав наступні документи: докази надсилання на адресу відповідача листа від 18.01.2013 р. з розширеним актом звірки взаємних розрахунків (оригінал фіскального чеку № 6066 від 18.01.2013 р. та опис вкладення від 18.01.2013 р.), акт приймання-передачі природного газу за грудень 2011 р. від 31.12.2011 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з поштовим повідомленням, відправленим 28.11.2012 р., примірник ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання був отриманий уповноваженим представником ПАТ «Азовські мастила і оливи» - 03 грудня 2012 р. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи» (покупець, відповідач у справі) 29.09.2011 р. уклали договір № 321-11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві у ІV кварталі 2011 року та 2012 році імпортований природний газ для власних потреб, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (надалі договір).

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивач у період з грудня 2011 р. по січень 2012 р. поставив відповідачу природний газ обсягом 381,230 тис. куб. метрів природного газу на загальну суму 1 476 218,68 грн., про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками акти приймання-передачі за грудень 2011 р. від 31.12.2012 р. про поставку газу в обсязі 210,313 тис. куб. метрів на загальну суму 801 797,28 грн. та за січень 2012 р. від 31.01.2012 р. про поставку газу обсягом 170,917 тис. куб. метрів на загальну суму 674 421,40 грн.

Пунктом 6.1 договору (додаткова угода № 3 від 14.11.2011 р.) встановлено, що оплата за природний газ із врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний період) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу в узгоджений сторонами строк не здійснив, чим порушив умови договору.

У зв'язку із порушенням покупцем зобов'язань за договором в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за природний газ, спожитий у грудні 2011 р. та січні 2012 р., на його адресу була надіслана вимога № 26/2-155-12 від 06.11.2012р. з проханням протягом 3 днів з моменту отримання даної вимоги сплатити нараховані штрафні санкції.

Вимога залишена без відповіді, штрафні санкції покупцем у добровільному порядку не сплачені.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення постачальника газу з позовом до суду про стягнення з покупця пені за період прострочення оплати отриманого природного газу за період з 15.01.2012 р. по 21.02.2012 р. у розмірі 1 946,17 грн. та 376,83 грн. 3% річних, а також інфляційних втрат у розмірі 1 418,38 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1 946,17 грн. пені за період з 15.01.2012 р. по 21.02.2012 р. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права суд вважає, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1 946,17 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 1 946,17 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 15.01.2012 р. по 21.02.2012 р. у розмірі 376,83 грн. та інфляційні втрати за цей період у розмірі 1 418,38 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 376,83 грн. є невірним. По-перше: при складенні сум 3% річних за зобов'язаннями грудня 2011 р. (72,06 грн.) та січня 2012 р. (304,76) позивачем допущена арифметична помилка: 72,06+304,76=376,82 грн., а не 376,83 грн., як зазначено у розрахунку. По-друге: при перерахунку судом 3% річних, за вказаний позивачем період, встановлено, що до стягнення належить 376,68 грн., оскільки позивачем не враховано, що кількість днів у 2012 році дорівнює 366, а не 365, як зазначено у розрахунку. Отже, в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення 0,15 грн. 3% річних суд відмовляє в позові.

Щодо стягнення інфляційних втрат за період прострочення з січня 2012 р. по березень 2012 р. (включно) у розмірі 1 418,38 грн. слід зазначити наступне:

При розрахунку інфляційних втрат суди повинні використовувати позицію викладену у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до якої інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосування індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивач недотримався Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», оскільки розрахунок інфляційних втрат здійснив не за місяць, а за кожну дату місяця окремо, на підставі чого в частині стягнення 1 418,38 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00152365, р/р 2600108299 у АБ «Кліринговий Дім» м. Київ, код банку 300647; р/р 26007900178893 у відділенні № 1 в м. Бердянськ Філії ПАТ «ПУМБ» в м. Маріуполь, код банку 335742; р/р 26005301176723 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Запоріжжя, код банку 313355) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) 1 946,17 грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок шість грн. 17 коп.) пені, 376,68 грн. (триста сімдесят шість грн. 68 коп.) 3% річних, 1 076,98 грн. (одну тисячу сімдесят шість грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 січня 2013 р.