Постанова № 28929491, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 січня 2013 року 15 год. 08 хв. № 2а-14311/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 23 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 жовтня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12 липня 2012 року № 0006362208 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1263051,00 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні клопотання законного представника позивача про об'єднання в одне провадження адміністративних справ.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та додаткових письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судових засіданнях 24 грудня 2012 року та 23 січня 2013 року.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, які надійшли до суду 23 листопада 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 24 грудня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 08 по 14 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 21 червня 2012 року № 407/22-8/34047146 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління 26" (також далі за текстом - ТОВ "Будівельне управління 26") за період із 01 по 30 листопада 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 2973919,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року - 1010441,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Перевірку проведено у зв'язку з надходженням постанови від 06 квітня 2012 року про призначення позапланової документальної перевірки (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки), на підставі наказу від 07 червня 2012 року № 643 та направлення від 08 червня 2012 року № 698/22-8, копії яких вручено особисто під розписку представнику позивача 08 червня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 12 липня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ (код платежу 14010100) у розмірі 1010441,00 грн. за основним платежем та у розмірі 252610,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки та скарг на оскаржуване рішення в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наявної у матеріалах справи копії постанови про призначення перевірки вбачається, що Головним слідчим управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації України порушено кримінальну справу № 69-116 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (також далі за текстом - кримінальна справа), у ході розслідування якої виявлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Оптдевайс", відносно службових осіб якого порушено кримінальну справу, мало фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Будівельне управління 26", яке, у свою чергу, мало фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 05 березня 2012 року, директор та засновник ТОВ "Будівельне управління 26" зареєстрував вказане товариство на своє ім'я на прохання сторонніх осіб за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку. Фінансово-господарських документів та документів податкової звітності ТОВ "Будівельне управління 26" він не підписував, печатку не замовляв та не отримував.

Викладені покази директора та засновника ТОВ "Будівельне управління 26" стали підставою для висновку про те, що правочини, укладені між вказаним товариством та його контрагентами, зокрема позивачем, укладені без мети виконання господарських зобов'язань по них та з метою надання податкової вигоди.

У матеріалах справи міститься копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2012 року у справі № 2а-3922/12/2670 за позовом ТОВ "Будівельне управління 26" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з якої вбачається, що судом з'ясовано факт здійснення вказаним товариством своєї господарської діяльності поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином ТОВ "Будівельне управління 26" цивільної дієздатності, отже укладення правочинів між вказаним товариством та його контрагентами без мети створення правових наслідків.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що між позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" укладено договори будівельного підряду (виконання робіт) від 17 січня 2011 року № 17/01-11, від 24 січня 2011 року № 24/01-11, від 31 січня 2011 року № 31/01-11, від 07 лютого 2011 року № 07/02-11 та від 14 лютого 2011 року № 14/02-11 (також далі за текстом - договори будівельного підряду), за умовами яких ТОВ "Будівельне управління 26" за дорученням позивача зобов'язалось з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договорами строк виконати роботи на об'єкті позивача, а позивач - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Як пояснили у ході судового розгляду справи представники позивача, умови договорів будівельного підряду сторонами виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" підписано акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких містяться у матеріалах справи.

Однак, представниками позивача не надано суду доказів підписання позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" актів про відсутність претензій до виконаних робіт, які є підставою для остаточного розрахунку за договорами будівельного підряду, та обов'язок підписання яких передбачено п. 3.3 розділу 3 вказаних договорів і п. 3.3 розділу 3 додаткових угод до вказаних договорів.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження належності позивачу об'єкта, стосовно виконання робіт на якому укладено договори будівельного підряду, на праві власності (правах володіння, користування, розпорядження), про необхідність надання яких судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Щодо формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши викладені положення та враховуючи, що суми ПДВ у податкових накладних від 21 та 22 липня 2012 року, виписаних ТОВ "Будівельне управління 26", не перевищують 100000,00 грн., суд прийшов до висновку про відсутність необхідності реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, відсутність факту реального здійснення позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" господарських зобов'язань по укладених між ними договорах будівельного підряду, за переконанням суду, унеможливлюють формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних на підставі таких договорів.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 липня 2012 року № 0006362208.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2013 року