Постанова № 28929428, 23.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2013 року Справа № 2а/1270/10282/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Лисенко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4777 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4777 грн. 70 коп.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив наступне.

В Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості в статусі безробітної перебувала на обліку в періоди з 25.03.2010 по 06.12.2010 та з 20.05.2011 по 19.10.2011. громадянка ОСОБА_1.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-111 від 02.03.2000р. безробітній ОСОБА_1 було призначено та в періоди з 01.04.2010р. по 06.12.2010р., з 20.05.2011р. по 08.08.2011р. включно виплачувалося матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Окрім того, в період з 29.08.2011р. по 31.08.2011р. остання проходила підвищення кваліфікації у Державному навчальному закладі «Луганський центр професійно-технічної освіти ДСЗ».

Під час звернення з метою реєстрації до Антрацитівського міськрайцентру зайнятості 17.07.2012р. ОСОБА_1 було надано трудовий договір №04770803254 від 10.12.2008р., згідно якого ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 кухарем з 10.12.2008р., трудовий договір був розірваний сторонами 28.05.2012р. та знятий з реєстрації 09.07.2012р.

Тобто, час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю в періоди з 01.04.2010р. по 06.12.2010р., з 20.05.2011р. по 08.08.2011р. припадає на період працевлаштування до ФОП ОСОБА_2

З метою встановлення достовірності вищезазначеного факту та достовірності наданих ОСОБА_1 даних під час отримання права на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг центром зайнятості була проведена відповідна перевірка.

За результатами перевірки (акт №143 від 30.11.2012) та згідно документів, наданих ОСОБА_1, встановлено, що остання працювала в зазначеної фізичної особи-підприємця з 10.12.2008р. по 28.05.2012р. Вказаний період частково припадає на період перебування гр.ОСОБА_1 в центрі зайнятості в статусі безробітної в періоди з 01.04.2010р. по 06.12.2010р., з 20.05.2011р. по 08.08.2011р. з отриманням матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Про роботу у ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 Антацитівський центр зайнятості не повідомила, чим порушила ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, у гр. ОСОБА_1 період перебування на обліку в статусі безробітної та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття збігається з періодом роботи в ФОП ОСОБА_2, що дає підстави відносити її до категорії зайнятого населення відповідно до пп. "а" п.3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", та, як наслідок, вважати незаконним отримання нею допомоги по безробіттю на підставі неправдивих відомостей.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй такого забезпечення.

Отже, на підставі вищевикладеного було прийнято рішення (оформлене наказом №274 від 30.11.2012) стягнути з гр. ОСОБА_1 матеріальне забезпечення у розмірі 4754 грн. 29 коп., яке їй виплачувалась в періоди з 01.04.2010р. по 06.12.2010р.та з 20.05.2011р. по 08.08.2011р., а також витрати на підвищення кваліфікації за період з 29.08.2011р. по 31.08.2011р. в розмірі 23 грн. 41 коп.

Таким чином, загальний розмір позовних вимог Антрацитівського центру зайнятості складає 4777 грн. 70 коп., які гр. ОСОБА_1 неправомірно отримала на підставі неправдивих відомостей.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила зазначені у позові обставини, надала суду оригінал трудового договору з ФОП ОСОБА_2, з якого вбачається, що він підписаний сторонами 10 грудня 2008 року, а розірваний лише 28 травня 2012 року. Відповідач пояснила, що дійсно працювала в ФОП ОСОБА_2 кухарем у грудні 2008 січні 2009 року, відповідні записи до трудової книжки зроблені не були. З січня 2009 року відповідач була прийнята на роботу до дитячого садка №86. При зверненні до центру зайнятості у 2010 та 2011 роках про укладений договір з ФОП ОСОБА_2 не повідомляла, про те, що даний договір необхідно розірвати не знала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що відповідачем було укладено трудовий договір від 10.12.2008 з ФОП ОСОБА_2, зареєстрований у Криворізькому міському центрі зайнятості 10.12.2008. зазначений договір було розірвано сторонами 28.05.2012 (а.с. 11).

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб (стаття 1 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з наведеного відповідач відповідно до діючого законодавства в період дії трудового договору з ФОП ОСОБА_2 з 10.12.2008 по 28.05.2012 відносився до категорії зайнятого населення та відповідно не мав права на отримання статусу безробітного і отримання обумовлених цим статусом виплат та соціальних послуг.

Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повідомлення позивача про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, а саме не повідомив про укладення договору від 10.12.2008.

Матеріалами справи підтверджений розмір грошової допомоги по безробіттю та витрат на навчання відповідача, в заявленій до стягнення сумі 4777 грн. 70 коп.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4777 грн. 70 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості, ід. код 20185763, м. Антрацит, вул. Калініна, 15 на р/р 37170320001252 ГУДКСУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013 суму отриманої допомоги по безробіттю 4777 грн. 70 коп. (чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень 70 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 28.01.2013.

Суддя А.М. Каюда