Ухвала суду № 28927197, 24.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5126/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1670/5126/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправим та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" ЛААД", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0001121502/344.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі №2а-1670/5126/12 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі №2а-1670/5126/12 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі №2а-1670/5126/12 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 02.02.2012 року № 528/15-322/36007655, в якому зроблені висновки про порушення статей 185, 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 51 696 грн. 42 коп., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 42 627 грн. 07 коп., за жовтень 2011 року - 9 069 грн. 35 коп.

Зазначене порушення сталося внаслідок завищення позивачем податкового кредиту за вересень-жовтень 2011 року на суму 51 696 грн. 42 коп. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ТОВ "МК-75" з придбання послуг з перевезення вантажу, які не мали реального характеру.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.09.2011 року між позивачем та ТОВ "МК-75" укладено договір перевезення вантажу, за умовами якого Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому Відправником вантаж - зернові культури в пункт призначення по Полтавській, Харківській, Херсонській, Сумській, Чернігівській областях.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду рахунки-фактури, податкові накладні, акти прийому-передачі робіт, квитанції до прибуткового касового ордера, товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Акти здачі-приймання робіт по здійсненню перевезення вантажу оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять обсягу господарських операцій, одиниці їх виміру, неможливо з'ясувати, яким чином формувалась вартість послуг, а також відсутнє посилання на місце складання зазначеного акту.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Із акту перевірки вбачається, що надані для перевірки товарно-транспортні накладні не містили таких обов'язкових реквізитів як пункт розвантаження, однак у наданих суду товарно-транспортних накладних пункти розвантаження вказані.

Згідно листа УДАІ УМВС України в Кіровоградській області від 20.09.2012 року № 10/7684 автотранспорт за ТОВ "МК-75" (код ЄДРПОУ 36652819, смт. Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область) у період вересень-жовтень 2011 року та по даний час на території Кіровоградської області не зареєстровано.

Крім цього, згідно з листом УДАІ УМВС України в Полтавській області від 17.10.2012 року № 11/9-5406 транспортні засоби, державні номерні знаки КАМАЗ 65-20 145-72 ПО, КАМАЗ 65-20 111-82 ПО, КАМАЗ 65-20 145-72 ПО, КАМАЗ 65-20 11-82 ПО, КАМАЗ 65-20 39-38 ПО, КАМАЗ 65-20 49-66 ПО, ГАЗ 53 41-90 ПО, зазначені у товарно-транспортних накладних, на обліку зареєстрованими не значаться.

Отже, зазначені товарно-транспортні накладні не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження транспортування вантажу ТОВ "МК-75", оскільки містять недостовірні відомості.

Слід також зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у ТОВ "МК-75" відсутній такий вид діяльності як перевезення вантажів.

Інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з надання послуг між позивачем та ТОВ "МК-75"суду не надано.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами придбання послуг від ТОВ "МК-75", оскільки реальність отриманих послуг може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договорів.

Наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із ТОВ "МК-75" не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Сама по собі наявність у позивача первинних бухгалтерських документів не підтверджує фактичне отримання послуг від ТОВ "МК-75" та їх використання у господарській діяльності позивача, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ТОВ "Фірма "ЛААД" суми податкового кредиту та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 51 696 грн. 42 коп.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1670/5126/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2013 р.