Ухвала суду № 28927151, 24.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р.Справа № 2а-2819/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Третецької Є.В.

представника позивача Філатова П.А.

представника відповідача Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-2819/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство Агронафтопродукт" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ( Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000982305 від 20.01.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000982305 від 20.01.2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.09.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 46 т. 1). Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Дзержинському районі Харкова 14.09.2000 р. за № 12269 (а.с. 43 т.1). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника датку на додану вартість № 28292169 від 20.09.2000 р. ТОВ "Торгівельне підприємство Агронафтопродукт" зареєстровано платником ПДВ, індивідуальний податковий номер юридичної особи -311492820308.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідно до наказу № 2764 від 23.12.2011 р. та згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (код ЄДРПОУ 31149289) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Промтехноопт" (код за ЄДРПОУ 37092055) та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код за ЄДРПОУ 36987611) за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки був складений акт № 21/2305/31149289 від 05.01.2012 р. (а.с. 140-147 т. 2).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 20.01.2012 р. з посиланням на даний акт було винесено податкове повідомлення-рішення №0000982305, яким ТОВ "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 279960,00 грн., з яких за основним платежем -223968,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями-55992,00 грн. (а.с. 6 т. 1).

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість в розмірі 223968 грн., в тому числі: у серпні 2011 року на суму 199812 грн., у вересні 2011 року на суму 24156 грн.

На підставі актів перевірок контрагентів позивача відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", які виконувались в тому числі в серпні-вересні 2011 року, є нікчемними, а тому ТОВ ТП "Агронафтопродукт" в порушення п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України було завищено суму податкового кредиту в розмірі 223 967,85 грн., сформованого за рахунок отримання податкових накладних від ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена належним чином.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами оформленими належним чином.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) було укладено договір № АНП-2206/6 від 17.06.2011 року відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність ТМЦ, а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ та оплатити на умовах цього договору.

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні властивості товару відображено у специфікаціях або рахунках-фактурах, про що зазначено у п. 1.2 договору.

Згідно з п. 3.1 договору доставка товару відбувається само вивозом.

В підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, договори про надання транспортних послуг.

Отже, позивачем доведено документально реальність господарських операцій за вказаним вище договором.

Також, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промбуд-монтажінвест», виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» було укладено договір № 5/07 від 05.07.2011 року відповідно до якого ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (Замовник) доручає, а ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи з ремонту виробничих та невиробничих приміщень КС Павлоград, КС Краснопілля Дніпропетровського п/м Запорізького ЛВУМГ за адресою м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 24..

Також, згідно умов договору № 6/07 від 06.07.2011 р. ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (замовник) доручає, а ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (Підрядник) зобов'язується виконати роботи з ремонту внутрішніх приміщень інженерно-лабораторного корпусу інституту транспорту газу, вул.. Маршала Конєва, 16, м. Харків.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано кошториси, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість робіт.

В подальшому отримані від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» роботи з ремонту виробничих та невиробничих приміщень КС Павлоград, КС Краснопілля Дніпропетровського п/м Запорізького ЛВУМГ за адресою м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 24 позивачем були використані на виконання договорів укладених з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Харківтроансгаз», а роботи з ремонту внутрішніх приміщень інженерно-лабораторного корпусу інституту транспорту газу, вул.. Маршала Конєва, 16, м. Харків були використані на виконання договору укладеного з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Науково-дослідний і проектний інститут транспорту газу».

Отже, матеріали справи підтверджено реальність спірних господарських операцій проведених на підставі договорів, укладених з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» 05.07.2011 року та 06.07.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" слугував акт перевірки вказаних контрагентів за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-2819/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2013 р.