Ухвала суду № 28926989, 24.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6550/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі № 2а-1670/6550/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2012 № 0000181555/161.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі №2а-1670/6550/12 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 26.09.2012 № 0000181555/161.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі №2а-1670/6550/12 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі №2а-1670/6550/12 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 11.09.2012 № 3528/15-507/33285226, в якому зроблені висновки про порушення п. 198.6 ст. 198, п. 301.1, п. 201.4, 201.6 ст. 201 та п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 55010,00 грн. та за травень 2012 року на суму 46620 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

У даному випадку наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів та податкових накладних виписаних на реально придбаний товар та надані послуги відповідачем не спростовується.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що підставою виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання позивачем товарів, робіт, послуг, при цьому вказані товари, роботи та послуги використовувались позивачем для ведення позиційно збиткової діяльності, а не для отримання прибутку, отже не породжує бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно чинного законодавства підприємства створюється з метою одержання прибутку.

Матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла сталь" створено з метою будівництва заводу по виготовленню сталі. Господарська діяльність позивача направлена на будівництво металургійного заводу, який, після введення в експлуатацію, буде здійснювати виробництво сталі. Для здійснення статутної діяльності позивач отримав наступні документи: дозвіл Полтавської облдержадміністрації № 1-101/491 від 27.04.2005 на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта (розміщення металургійного заводу потужністю 3 млн. тон продукції на рік) на території Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області, рішення 26 - ї сесії 4-го скликання Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області від 26.07.2005 "Про затвердження умов погодження місця розташування металургійного заводу", рішення Полтавської обласної ради від 20.10.2005 "Про погодження місця розташування об'єкта ТОВ "Ворскла сталь" під будівництво металургійного заводу в межах Дмитрівської сільської ради м. Комсомольська Полтавської області.

Крім того, між позивачем та Полтавською облдержадміністрацією укладено договір оренди землі. Згідно умов цього договору земельна ділянка надана орендарю в оренду під будівництво металургійного заводу.

ТОВ "Ворскла сталь" отримано зведений комплексний висновок № 28/233 від 01.02.2007 державного підприємства "Центральна служба Укрдержінвестекспертизи" щодо схвалення техніко-економічного обґрунтування будівництва металургійного заводу потужністю 3 млн. тонн слябів на рік.

З метою будівництва вказаного заводу позивачем отримано Дозвіл на виконання підготовчих робіт пов'язаних з будівництвом, який видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 09.11.2010 № П17-10/П, а також 29.05.2012 здійснено реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Для здійснення будівництва заводу по виготовленню сталі позивачем було укладено договори поставки, кіпівлі-продажу, договори на проведення інженерно-геологічної експертизи, підряду, будівельного підряду.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність договорів по придбанню товарів, робіт та послуг для спорудження основних фондів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2012р. по справі № 2а-1670/6550/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2013 р.