Ухвала суду № 28926923, 24.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р.Справа № 2а-8802/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-8802/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта"

до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Лотта"звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення від 06.01.2012 р. № 000042330 та від 06.01.2012 року № 000052330, прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-8802/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 25196855, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З 29.11.2011 по 01.12.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лотта" по взаємовідносинам із ТОВ "Бізнес-Консалтинг плюс" у періоді з 01.07.2011 р. по 31.07.2011р. та по взаємовідносинам із ТОВ "Промтехноопт" у періоді з 01.04.2011р. по 31.08.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 2302/23-304/25196855 від 02.12.2011 р. (а.с.23-55, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ на суму 654 368,00 грн. у т.ч. за квітень 2011 року - 91 902,00 грн., травень 2011 року - 7211,00 грн., червень 2011 року - 86 845,00 грн., липень 2011 року - 421 210,00 грн., серпень 2011 року - 47 200,00 грн.

На підставі акту від 02 грудня 2011 року № 2302/23-304/25196855 відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року № 0000042330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 712 471,50 грн. (з яких за основним платежем - 607 168 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 303,5 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року № 0000052330 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47 200 грн. (а.с. 9-10, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з контрагентами, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем ТОВ " Лотта " та ТОВ "Бізнес -Консалтинг плюс" укладено договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 01.03.2011 року № 1/01/03 та від 25.03.2011 № 1/25/03 року на загальну суму 1 044 440,39 грн. в т.ч. ПДВ 174 073,40 грн. (а.с. 216-218, 225-227, т. 1).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткову накладну №1/29/07 від 29.07.11 року (до договору1/25/03 від 25.03.2011 року), податкову накладну від 26.07.2011 № 158 на загальну суму 584064,00 грн. (у т.ч. ПДВ -97344,00); видаткову накладну № 1/26/07 від 26.07.2011 року (до договору 1/01/03 від 01.03.2011 року), податкову накладну № 180 від 29.07.2011р. на загальну суму 460 379,39 грн. ( у т.ч. ПДВ - 76 729,40 грн.) (а.с.220-221, 229-231, т.1 )

ТОВ "Лотта"перерахувало в оплату придбаного товару ТОВ "Бізнес -Консалтинг плюс" грошові кошти згідно платіжних доручень № 232 від 16.08.2011 року, № 235 від 17.08.2011 року, № 236 від 18.08.2011 року та №253 від 25.08.2011 року на виконання вказаних договорів купівлі -продажу (232-234, 237, т.1).

Надані позивачем платіжні доручення, засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Також до матеріалів справи надані договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (запасні частини та видаткові матеріали для обслуговування прально-прасувального обладнання, дрібоструминної та фарбувально-сушильної камер, вагономийного комплексу, термоусадочну плівку, миючі та дезінфікуючі засоби, ізовтулку) між ТОВ "Лотта"та ТОВ "Промтехноопт", а саме: № 1/14/03 від 14.03.2011 року, № 1/01/03 від 01.03.2011 року, № 1/12/7 від 12.07.2011 року, № 1/04/07 від 04.07.2011 року та 1/10/08 від 10.08.2011 року у періоді квітень - серпень 2011 року на загальну суму 2 881 774,80 грн. у т.ч. ПДВ 480 295,80 грн. (а.с. 76-79, 105-107, 164-166, 172-174, 198-200, 164-166, 172-174,198-200 т.1 )

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткову накладну №1/25/07 від 25.07.2011 р., податкову накладну від 25.07.2011 № 744 на загальну суму 405 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -67 500,00 грн.), видаткову накладну №1/04/07 від 04.07.2011 р., податкову накладну від 04.07.2011 № 189 на загальну суму 59 474,48 грн. (у т.ч. ПДВ -9 912,41 грн.), видаткову накладну №1/23/06 від 23.06.2011 р., податкову накладну від 23.06.2011 № 645 на загальну суму 48 782,16 грн. (у т.ч. ПДВ -8 130,36 грн.), видаткову накладну №1/08/06 від 08.06.2011 р., податкову накладну від 08.06.2011 № 318 на загальну суму 472 287,11 грн. (у т.ч. ПДВ -78 714,52 грн.), видаткову накладну №1/30/05 від 30.05.2011 р., податкову накладну від 30.05.2011 № 558 на загальну суму 43 268,88 грн. (у т.ч. ПДВ -7 211,48 грн.), видаткову накладну №1/04/04 від 04.04.2011 р., податкову накладну від 04.04.2011 № 112 на загальну суму 551 412,17 грн. (у т.ч. ПДВ -91 902,03 грн.), видаткову накладну №1/26/07 від 26.07.2011р., податкову накладну від 26.07.2011 № 781 на загальну суму 491 985,00 грн. (у т.ч. ПДВ -81 997,50 грн.), видаткову накладну №2/26/07 від 26.07.2011р., податкову накладну від 26.07.2011 № 775 на загальну суму 526 365,00 грн. (у т.ч. ПДВ -87 727,50 грн.), видаткову накладну №1/29/08 від 29.08.2011р., податкову накладну від 29.08.2011 № 918 на загальну суму 283 200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -47 200,00 грн.) (а.с. 82-83,114-123, 168-169,176-177, 202-203, т.1).

Оплата товару проводилась у безготівковій формі, на підтвердження цього залучені до матеріалів справи платіжні доручення, а саме: № 125 від 11.05.2011 року на суму 551 412,17 грн.; № 227 від 12.08.2011 року на суму 92 051,04 грн.; № 233 від 16.08.2011 року на суму 472 287,14 грн.; № 237 від 18.08.2011 року на суму 300 00,00 грн.; № 241 від 18.08.2011 року на суму 191 985,00 грн.; № 242 від 18.08.2011 року на суму 200 00,00 грн.; № 244 від 19.08.2011 року на суму 326 365,00 грн.; № 252 від 25.08.2011 року на суму 405 00,00 грн.; № 245 від 19.05.2011 року на суму 59 474,48грн.

Також до матеріалів справи долучені документи, що підтверджують перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортні накладні: серія 01АА № 418614 від 30.05.2011р., серія 01 АА№418615 від 23.06.2011 року, серія 01 АА№418616 від 23.06.2011 р., серія 01АА№418612 від 25.07.2011р. та серія 01АА№418624 від 26.07.2011р.

Оформлення ТТН відповідає вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363.

У відповідності до розділу першого Правил Вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Отже цілком правомірно у ТТН зазначено вантажовідправником TOB «ЛОТТА», оскільки отримавши у контрагента товар у власність, уклавши договір перевезення вантажу за свій рахунок, саме Позивач виступав вантажовідправником на адресу Покупця/вантажоотримувача за другим ланцюгом руху товарів, або на свій склад.

Таким чином, додані до матеріалів справи ТТН засвідчують факт перевезення вантажів, отриманих TOB «ЛОТТА» від контрагентів.

Наявність договірних взаємовідносин з перевізниками і позивачем підтверджується договорами-заявками на перевезення, а виконання вказаних робіт - товарно-транспортними накладними, актами виконаних перевезень та платіжними дорученнями про сплату за транспортні послуги (а.с. 87-89, 181-183 т. 1).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача та зберігання його на складі підтверджується даними складського та бухгалтерського обліку (рахунок 281 ) та копією записів у журналі довіреностей на отримання придбаного товару.

Використання позивачем складського приміщення підтверджується Договором оренди № 34 від 01.01.2011 року та Актами прийому-передачі складських приміщень.

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, а саме продаж та відвантаження його ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" СТГО "Південна залізниця", ТОВ "Лоска", відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані, підтверджуються витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами, що приєднані до матеріалів справи.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача актів перевірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-8802/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.