Рішення № 289215, 14.11.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 6/561

14.11.06

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

До відповідача Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві”

Про стягнення 9728,14 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача Сокол О.В. (за дов. № Д07/706 від 31.01.2006)

Черноволов В.А. (за дов. № Д07/6142 від 13.09.2006)

Від відповідача Зубченко А.П. (за дов. № 1127 від 27.09.2006)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” до комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві про стягнення з останнього 9728,14 грн. за договором № 260103 від 07.11.2002, а саме: 8925,94 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 675,45 грн. пені та трьох процентів річних в розмірі 126,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за вказаним договором теплову енергію у гарячій воді.

Ухвалою суду від 19.09.2006 було порушено провадження у справі № 6/561.

Відповідач відзив на позов, письмових заперечень по суті спору не подав. У той же час, зазначив, що платіжним дорученням № 708 від 22.08.2006 суму основного боргу у розмірі 8625,42 було сплачено позивачу.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.11.2002 між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (енергопостачальною організацією) та комунальним підприємством “Управління житлового господарства” Оболонського району у місті Києві (правонаступником якого є відповідач) (абонентом) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 260103 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.п. 2.2.1, 2.3.1) позивач постачає теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов’язаний своєчасно оплачувати.

Договір укладено з метою постачання теплової енергії для опалення господарського блоку за адресою: м. Київ, провулок Попова, 2.

Згідно з п. 3 звертання-доручення облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, визначеними у додатку 2 до Договору, та за навантаженнями і обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення Договору та у додатку 1 до Договору.

Відповідно до додатку 2 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується відповідачем самостійно не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За період з листопада 2005 року по липень 2006 року (включно) позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на суму 22522,49 грн. Розрахунок суми боргу та табуляграма знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач договірні зобов’язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього станом на 01.08.2006 утворилась заборгованість у розмірі 8625,42 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, враховуючи те, що позовну заяву подано до суду 13.09.2006, а заборгованість у розмірі 8625,42 грн. сплачена відповідачем до подачі позову до суду (платіжне доручення № 708 від 22.08.2006), у позові в цій частині судом відмовлено.

У той же час, вимоги про стягнення з відповідача 675,48 грн. пені за період з листопада 2005 року по липень 2006 року є правомірними. Пунктом 7 додатку № 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму фактичного боргу на початок місяця в розмірі 0,5 процентів за кожен день прострочення платежу до моменту його повного погашення. З врахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України. Інфляційна складова боргу становить 300,52 грн., а три проценти річних –126,72 грн.

Суд приймає розрахунок пені, інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 675,48 грн. пені, 300,52 грн. інфляційної складової боргу та трьох процентів річних у розмірі 126,72 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 110,27 грн. державного мита та 13,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайво сплачене позивачем державне мито в розмірі 870,81 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у місті Києві” (м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 57, рахунок № 26001300284201 у Мінській філії АКБ “Київ” м. Києва, МФО 320605, код 05757498) на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок № 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку України у м. Києві, МФО 322227, код 00131305) 675,48 грн. пені, 300,52 грн. інфляційної складової боргу, 126,72 грн. три проценти річних, 110,27 грн. державного мита та 13,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя

С.А. Ковтун

Рішення підписано 27 листопада 2006 року.