Рішення № 28913270, 17.01.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.01.2012р. Справа № 18/2252/12

за позовом Приватне підприємство "КВВМПУ", вул.Рєпіна, 152, м.Севастополь, 99045

до Публічного акціонерного товариства "Полтававтормет", вул.Пушкіна, 133, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про стягнення 834 652,79 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: представник не з"явився

від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 834 652,79 грн., за договором поставки № 20/2011/162 від 01.02.2011 року, із яких: основний борг - 762001,63 грн., пеня- 27244,16 грн., 25% річних - 45407,00 грн., а також судовий збір - 16693,10 грн.

03.12.2012 року за вхідним № 15990д(канцелярії суду) тимчасово виконуючий обов'язки голови правління ПАТ " Полтававтормет", А.В. Романюк подав відзив на позовну заяву з додатками. Суд наданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

11.12.2012 року за вхідним № 16442д(канцелярії суду) представник позивача, Мороз Є.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд надане клопотання прийняв до розгляду , задовольнив та долучив його до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.2012 року оголошувалася перерва до 20.12.2012 року на 09-30 год. Для на дання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

11.12.2012 року за вхідним № 16529д(канцелярії суду) відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд надане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.12.2012 року за клопотанням приватного підприємства "КВВМПУ" було здійснено процесуальне правонаступництво в порядку ст. 25 ГПК України та залучення до участі у справі правонаступника позивача - приватне підприємство "КВВМПУ" - з огляду на укладення 07.12.2012 р. між ним та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" договору відступлення права вимоги № 20/2012/1283к.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп.. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить поштове повідомленняВідповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Відкритим акціонерним товариством "Полтававтормет" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець) 01 лютого 2011року було укладено договір поставки № 20/2011/162 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався здійснити поставку товару (відходи чорних металів) в орієнтовній кількості 12000 тони, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість товару у строки визначені договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору, поставка здійснюється на умовах 100% передоплати Пунктом 5.6 Договору обумовлено що, у випадку отримання передоплати та невиконання зобов'язань по поставці металобрухту, постачальник зобов'язаний повернути у триденний термін грошові кошти покупцю за першою вимогою у повному обсязі. При неповерненні суми боргу понад три дні , постачальник зобов'язаний повернути покупцю суму боргу урахування встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також сплачує пеню у розмірі 0,1 % від неповернутої суми за кожен день прострочення та 3% річних.

У відповідно до п. 4.4 Договору, Позивачем здійснено попередню оплату за поставку товару в сумі 762001,63 грн., що підтверджується наявними копією платіжного доручення №30317 від 22.08.2011 року

В порушення умов Договору відповідачем жодної поставки не здійснено, в результаті чого ВАТ "Запоріжсталь" було біло направлено на адресу відповідача вимогу про повернення передоплати в розмірі 762 001,36 грн.

Відповідач факт отримання від покупця грошових коштів та невиконання ним договірних зобов'язань підтверджує та посилається на тяжке фінансове становище підприємства, та з огляду на зазначене просить покупця відстрочити повернення грошових коштів.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передоплату не повернув.

07.12.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "КВВМПУ" (новий кредитор) було укладено договір № 20/2012/1283к (далі - Договір уступки права вимоги) про відступлення права вимоги (заміни кредитора в зобов'язанні) по Договору № 20/2011/162 від 01.02.2011р.. Даний Договір про відступлення права вимоги підписаний первісним кредитором та новим кредитором, а також скріплений їх печатками.

За умовами Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор (первісний позивач) відступив, а новий кредитор (новий позивач) набув права вимоги за зобов'язанням ПАТ "Полтававтормет", що виникли за договорами поставки № 20/2009/142 від 31.01.2009 р. та № 20/2011/162 від 01.02.2011 р., укладеним між останнім та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги).- відступлене право, яке передається (відступається) за цим договором, оцінене сторонами в на суму 2 457 976,39 грн., новий кредитор приймає на себе право вимоги первісного кредитора по і стає кредитором по договорам зазначеним у п. 1.1 цього договору. Право вимоги та розмір підтверджується Договорами, зазначеними у п. 1.1 даного договору та актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним між первісним кредитором та боржником від 07.12.2012 р. (п. 1.2 та п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги).

05.12.2012 р. листом № 22/2097700 первісний кредитор повідомив відповідача про укладання між ним та Приватним підприємством "КВВМПУ" Договору про відступлення права вимоги та про зміну кредитора у зобов'язанні. 06.12.2012 р. відповідач надіслав первісному кредитору відповідь, у якій зазначив, що проти вищезазначеної заміни він не заперечує.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.6 Договору поставки визначено, що при порушенні постачальником строків поставки товару, останній зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі пеню у розмірі 0,1 % від неповернутої суми за кожен день прострочки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 27 244,16 грн. пені за період з 15.08.2012 р. по 09.11.2012р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором за прострочення виконання грошового зобов'язання встановлено 25% річних, таким чином позивачем за період з 15.08.2012 року по 09.11.2012р. нараховані проценти в розмірі 45 407,00 грн. , здійснивши перерахунок суд визнає їх вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і, 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з з Відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет" (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 133), ідентифікаційний код юридичної особи 00193134 на користь Приватного підприємства "КВВМПУ" (99045, м. Севастополь, вул. Репіна, 15/2 ідентифікаційний код юридичної особи 31338726) борг - 834 652,79 грн., за договором поставки № 20/2011/162 від 01.02.2011 року, із яких: основний борг - 762001,63 грн., пеня - 27244,16 грн., 25% річних - 45407,00 грн., а також судовий збір - 16693,10 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.01.2013 року

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.