Постанова № 28913225, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/3057/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пономаренко О.В. - генеральний директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна"

на рішення господарського суду Одеської області

від 21 листопада 2012 року

у справі № 5017/3057/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

про стягнення 103.730 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

22.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення грошових коштів в сумі 103.730 грн. 13 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу № 12 НК 026 ОДКВ від 03.04.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором насіння, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 88.683 грн. 52 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2.219 грн. 26 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.08.2012 р. по 11.10.2012 р., 2.959 грн. - 20% річних за період з 16.08.2012 р. по 11.10.2012 р., 9.868 грн. 35 коп. - 10 % штрафу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2076 грн. 30 коп. на сплату судового збору.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги позивача стосовно стягнення пені, штрафу, 20 % річних вважав необґрунтованими та безпідставними та просив місцевий суд звільнити його від відповідальності за допущене ним порушення грошових зобов'язань за договором на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а також просив суд надати йому відстрочку виконання судового рішення в частині стягнення боргу на 1 рік до 01.10.2013 р., посилаючись на те, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що зумовлено форс-мажорними обставинами, зокрема, несприятливими погодними умовами, які спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах відповідача, внаслідок чого останній був позбавлений можливості вчасно розрахуватися за поставлений позивачем товар та ці обставини можуть значно ускладнити виконання судового рішення по справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2012 р. (суддя Желєзна С.П .) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором купівлі-продажу № 12 НК 026 ОДКВ від 03.04.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором насіння, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 88.683 грн. 52 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2.219 грн. 26 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 16.08.2012 р. по 11.10.2012 р., 2.959 грн. - 20% річних за період з 16.08.2012 р. по 11.10.2012 р., 9.868 грн. 35 коп. - 10 % штрафу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 2076 грн. 30 коп. на сплату судового збору.

Задовольняючи заяву відповідача про надання відстрочки виконання названого судового рішення на строк до 01.10.2013 р. місцевий суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про наявність обставин, які значно зменшили врожаї на площах відповідача, та як наслідок цього, можливості отримання останнім прибутку від власної діяльності, у зв'язку з чим ці обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на те, що судове рішення в частині надання відстрочки у його виконанні прийнято місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині, а у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду слід відмовити, оскільки наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за його відсутністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник відповідача просив оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 03.04.2012 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу насіння № 12 НК 026 ОДКВ (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар - сорти насіння згідно специфікацій (додатків до договору), а останній зобов'язався прийняти цей товар та оплатити позивачеві його вартість відповідно до умов цього договору.

У п. 2.1 договору сторонами погоджено, що ціна, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатках до договору (специфікаціях).

Згідно п. п. 3.1, 3.2, 3.5 договору поставка товару за даним договором може здійснюватись окремими частинами - партіями. Після надходження оплати за товар (партію товару), Покупець зобов'язаний надати Продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) та протягом 14 календарних днів оформити документи на отримання товару (партії товару). Поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі або в додатку (ах), за умови відсутності заборгованості Покупця. Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної.

Відповідно до специфікації від 03.04.2012 р., яка підписана та скріплена печатками сторін, останніми погоджено, що предметом договору купівлі-продажу насіння є наступний товар: кішкун СЦ 4248 насіння кукурудзи у кількості 45 посівних одиниць загальною вартістю 3 564,45 євро; кішкун ТЦ 4344 насіння кукурудзи у кількості 100 посівних одиниць загальною вартістю 7 921 євро з терміном поставки 30.04.2012 р.

Як свідчать матеріали справи відповідач за видатковою накладною № НИК-0000343 від 26.04.2012 р. на підставі довіреності 12 ААГ № 175422 від 24.04.2012 р. отримав від позивача обумовлені у вищевказаній специфікації товар на загальну суму 123.354 грн. 40 коп.

Відповідно до п. п. 2.3, 2.5 Покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку або замовленні Покупця, не пізніше ніж за 5 днів до дати поставки відповідної партії товару. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої попередньої оплати) виплачується Покупцем згідно наступного графіку:

до 15 серпня 2012 р. - 20 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 40% вартості партії товару);

до 15 вересня 2012 р. - 20 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 60% вартості партії товару);

до 15 жовтня 2012 р. - 40 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 100% вартості партії товару).

Повний розрахунок за товар здійснюється Покупцем не пізніше 15.10.2012 р. Оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору, за яким здійснюється оплата товару або номер рахунку - фактури (в разі його виставлення Продавцем). Відсутність виписаного Продавцем рахунку - фактури не звільняє Покупця від оплати за товар. В іншому випадку Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов'язанням.

Як вбачається з матеріалів справи, отриманий товар відповідач оплатив частково, а саме: 20.04.2012 р. на суму 24.670 грн. 88 коп. (що є передоплатою 20% вартості товару відповідно до п. 2.1.договору), 21.09.2012 р. - 10.000 грн., а всього сплатив 34.670 грн. 88 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Решту частину отриманого товару вартістю 88.683 грн. 52 коп. відповідач не оплатив позивачеві до сьогоднішнього часу, так як, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, належних та допустимих доказів проведення повних розрахунків за отриманий товар з позивачем суду не надав.

Оскільки, у п. 2.3 договору сторонами погоджений та визначений конкретний строк оплати отриманого товару, а саме: 15.08.2012 р. (20 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 40% вартості партії товару), 15.09.2012 р. (20 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 60% вартості партії товару), 15.10.2012 р. (40 відсотків вартості партії товару отриманої Покупцем (що наростаючим підсумком складає 100% вартості партії товару), то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 88.683 грн. 52 коп. боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 6.4 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 % річних від простроченої суми.

Згідно п. 6.5 договору - у разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф в розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до умов укладеного договору та ст. ст. 549, 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України відповідач повинний сплатити позивачеві: 2.959 грн. - 20 % річних, 2.219 грн. 26 коп. - пені та 9.868 грн. 35 коп. - штрафу, оскільки здійснені позивачем розрахунки розміру річних, пені та штрафу перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не оспорені відповідачем ані в цілому, ані за їх складовими.

Крім того, ретельно дослідивши матеріали справи місцевий суд правомірно не застосував до правовідносин сторін положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами можливість та безумовну необхідність застосування цих норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржене жодною стороною у справі.

Посилаючись на те, що специфіка отримання прибутку відповідачем, який є виробником сільськогосподарської продукції, обумовлена сезонним характером отримання доходів; низькими ринковими цінами на сільськогосподарську продукцію, що виробляється відповідачем; наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені висновком Торгово - промислової палати України від 11.07.2012 р. № 1475/05-4 у вигляді несприятливих погодних умов, що спричинили загибель сільськогосподарських культур у 2012р. на посівних полях відповідача та загибель протягом 2012 р. значного обсягу посівів сільськогосподарських культур, а саме: озимого ячменю на площі 400 га; озимої пшениці на площі 224 га; кукурудзи на площі 184 га, соняшнику на площі 171 га, що привело до збитки на суму 712 299 грн., а також відсутність в розпорядженні відповідача необхідних грошових коштів останній просив суд надати йому відстрочку виконання судового рішення на строк до 01.10.2013 р., так як негайне та повне виконання рішення суду може спричинити неможливість подальшого функціонування господарства, що призведе до скорочення робочих місць на підприємстві та звільнення працівників.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. п. 7.1., 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо можливості надання відповідачу пільгових умов виконання рішення по даній справі з метою спрямування отриманих відповідачем від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства. Приймаючи до уваги, що внаслідок специфіки діяльності відповідача як виробника сільськогосподарської продукції та наявності несприятливих погодних умов, які значно зменшили врожаї на посівних площах відповідача та, як наслідок, можливість отримання відповідачем прибутку від власної діяльності, місцевий суд до обґрунтованого висновку про наявність обставин, які можуть значно ускладнити виконання судового рішення по даній справі.

При цьому, відсутність у відповідача на момент вирішення даного спору реальної можливості виконання рішення суду, за умови вжиття органами державної виконавчої служби визначених Законом України „Про виконавче провадження" заходів, направлених на примусове виконання рішення про стягнення у повному обсязі заборгованості на користь позивача, може призвести до зупинення господарської діяльності відповідача, втрати значної кількості робочих місць, зупинить можливість здійснення відповідачем поточних платежів за власними грошовими зобов'язаннями та, в подальшому, може призвести до банкрутства підприємства.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що місцевий суд, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача, надаючи оцінку доказам відповідача про неспроможність останнього виконати рішення господарського суду на теперішній час дійшов до правильного висновку, що такі обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача виконати рішення суду, що в свою чергу вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду замовником на теперішній час разовим платежем з незалежної від його волі, а тому протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та зазначеному законодавстві України.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що відстрочення виконання рішення суду може привести до негативних наслідків для позивача матеріали справи не містять та в порушення приписів ст. 33 ГПК України останнім таких доказів не надано.

Вирішуючи питання про строк, на який слід відкласти виконання рішення по даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 103 730 грн. 13 коп. місцевий суд правомірно виходив з того, що, оскільки, специфіка господарської діяльності відповідача як виробника сільськогосподарської продукції дозволяє зробити обґрунтоване припущення щодо отримання останнім значного обсягу виручки від продажу даного товару наприкінці сезону збирання врожаю наступного року, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про надання відстрочки виконання даного судового рішення строком до 01.10.2013 р., так як це надасть відповідачу достатньо часу для погашення власної заборгованості перед позивачем, присудженої до стягнення, минаючи можливі негативні наслідки у вигляді застосування процедури банкрутства та неможливості здійснення господарської діяльності.

Посилання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки не винесено окрему ухвалу щодо надання відстрочки є необґрунтованим, так як відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Твердження скаржника щодо не повідомлення його відповідачем про наявність форс-мажорних обставин, що ускладнюють виконання останнім своїх зобов'язань є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 13 Закону України „Про інформацію" інформація про стан довкілля, у тому числі щодо стану гідрометеорологічних умов є відкритою інформацією, а тому є загальновідомою інформацією на яку кожен має право та можливість вільного її одержання, використання та поширення, у тому числі, і позивач у справі.

Посилання скаржника щодо не надіслання та не повідомлення його про розгляд заяви відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи видно, що позивач був обізнаний щодо існування цієї заяви відповідача, так як останній просив суд здійснити ці дії в судовому засіданні 07.11.2012 р., у якому був присутній представник позивача, що підтверджується протоколом судового засідання суду від 07.11.2012 р.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2012 року у справі № 5017/3057/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.01.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.