Рішення № 28913111, 25.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2013 р. Справа № 17/133-12

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області

про стягнення 6 420,28грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Дудник А.О. (дов. № 52 від 06.12.2012р.), Макоцьоба Ю.А. (дов. № 51 від 06.12.2012р.).

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явилися;

ОСОБА_5 (присутній).

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 6 420,28грн. заборгованості, з яких: 3 304,64грн. боргу з орендної плати, 247,85грн. пені, 330,46грн. штрафу, 407,69грн. 3 % річних та 2 129,64грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2012р. порушено провадження у справі № 17/133-12, розгляд справи призначено на 24.12.2012р., залучено Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2012р. розгляд справи відкладено на 25.01.2013р.

У судовому засіданні 25.01.2013р. представники позивача підтримали позов повністю.

Відповідач в судові засідання 24.12.2012р. та 25.01.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2008р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728, згідно якого орендодавець зобов'язався передати в строкове платне користування орендаря державне індивідуально визначене майно - частина нежитлового адміністративного приміщення (майно), площею 24,4 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Управління Державного казначейства у Бородянському районі, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2008р. і становить за незалежною оцінкою станом на 30.06.2008р. 85 185,46грн., а орендар - прийняти в строкове платне користування вказане майно.

Майно передається в оренду з метою розміщення штатних працівників та обладнання офісного приміщення для ведення діяльності в галузі комп'ютерних та інформаційних технологій. Стан майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до п. 3.1., 3.3., 3.4. 3.6. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р.Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції: - 50 % орендної плати перераховується до державного бюджету України; - 50 % орендної плати балансоутримувачу.

Цей договір укладено строком на 2 роки, 364 дні, що діє з 20.11.2008р. до 19.11.2011р. включно (п. 10.1. договору).

Майно вважається поверненим орендодавцю / балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

На виконання п. 1.1. договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р. позивач 20.11.2008. передав відповідачу у строкову оренду об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі майна № 1 від 20.11.2008р. (а.с. 20), підписаним усіма сторонами договору.

Суд встановив, що позивачем на виконання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р. за період з 20.11.2008р. по 28.04.2012р. надано відповідачу послуги з оренди на загальну суму 39 622,65грн., 50 % плати за які сплачується до державного бюджету України - 19 811,45грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

20.12.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою № 01/12 від 19.12.2011р. (а.с. 23), згідно якої просив останнього припинити договір оренди № 728 від 20.11.2008р. відповідно до п. 10.4. договору та зобов'язався передати приміщення до 30.12.2011р.

28.04.2012р. відповідач повернув третій особі орендоване майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.04.2012р. (а.с. 24), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Відповідач за отримані послуги з оренди розрахувався частково на суму 16 506,81грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди, на момент судового розгляду справи, склав 3 304,64грн. (19 811,45грн. - 16 506,81грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи.

Предметом позову є вимоги про стягнення 3 304,64грн. боргу з орендної плати, 247,85грн. пені, 330,46грн. штрафу, 407,69грн. 3 % річних та 2 129,64грн. неустойки.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору оренди, якими передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1821/2012 від 12.12.2012р. та постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180.

Суд встановив, що позивачем на виконання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р. за період з 20.11.2008р. по 28.04.2012р. надано відповідачу послуги з оренди на загальну суму 39 622,65грн., 50 % плати за які сплачується до державного бюджету України - 19 811,45грн., що підтверджується наявними матеріалами справи; 28.04.2012р. відповідач повернув третій особі орендоване майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.04.2012р. (а.с. 24), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору; відповідач за отримані послуги з оренди розрахувався частково на суму 16 506,81грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди, на момент судового розгляду справи, склав 3 304,64грн. (19 811,45грн. - 16 506,81грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 304,64грн. боргу з орендної плати є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р., позивачем за період з 07.06.2012р. по 07.12.2012р. нарахована пеня в сумі 247,85грн. на суму боргу 3 304,64грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 22), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 07.06.2012р. по 07.12.2012р. становить 249,20грн. Відтак, вимога про стягнення 247,85грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 330,46грн. штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості на підставі п. 3.8. договору.

Згідно п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Суд встановив, що зазначені в п. 3.8. договору 10 процентів від суми заборгованості за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не сплатив орендну плату протягом більше ніж 3 місяців з моменту виникнення обов'язку по сплаті орендної плати, штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 3.8. договору) у загальному розмірі 330,46грн. (10 % від 3 304,64грн. (простроченої орендної плати понад 3 місяці)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 330,46грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р., позивачем за період з 24.10.2008р. по 04.12.2012р. нараховано 407,69грн. 3 % річних на суму боргу 3 304,64грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем з орендної плати у сумі 3 304,64грн. виник за період з 20.11.2008р. по 28.04.2012р., суд обмежив період нарахування 3 % річних за період з 29.04.2012р. (дата виникнення обов'язку відповідача по сплаті боргу з орендної плати у сумі 3 304,64грн.) по 04.12.2012р. Відтак, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 29.04.2012р. по 04.12.2012р. складає 59,76грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 407,69грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 59,76грн. 3 % річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 129,64грн. неустойки за користування майном за період з січня 2012р. по квітень 2012р.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Згідно п. 10.12. договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Суд встановив, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 728 від 20.11.2008р. є припиненим з 28.04.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.04.2012р. (а.с. 24), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення 2 129,64грн. неустойки за період з січня 2012р. по квітень 2012р. (531,41грн. (50 % від місячної орендної плати) * 4 (кількість місяців користування спірним майном)).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про 3 304,64грн. боргу з орендної плати, 247,85грн. пені, 330,46грн. штрафу, 59,76грн. 3 % річних та 2 129,64грн. неустойки є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (07800, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, Печерський р-н., бульвар Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 19028107) 3 304 (три тисячі триста чотири гривні) 64коп. боргу з орендної плати, 247 (двісті сорок сім гривень) 85 коп. пені, 330 (триста тридцять гривень) 46 коп. штрафу, 59 (п'ятдесят дев'ять гривень) 76 коп. 3 % річних, 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять гривень) 64 коп. неустойки та 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві гривні) 27 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 29.01.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко