Рішення № 28913101, 21.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.13 Справа № 2н/5014/2951/2012

За позовом Державного підприємства «Северодонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

про визнання частково недійсним рішення

суддя Седляр О.О.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Сімейко А.І., довіреність № 12-01-131/1511 від 14.11.2012;

від відповідача - Карнаухова О.М., довіреність № 01-45/18 від 03.10.12,

відповідно до вимог ст. 77 у засіданні суду було оголошено перерву з 10.01.2013 до 17.01.2013 та з 17.01. 2013 до 21.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання недійсними пункти другий та третій резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу від 26.09.2012 № 01-24/193 по справі № 977.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 26.11.2012 № 04-10/3270 позовні вимоги відхилив , посилаючись на те, що при з'ясуванні обставин за зверненням гр. Козлова В.П., щодо відмови у наданні позивачем послуг з подачі гарячої води, були встановлено, що у позивача не було законних підстав для відмови у постачанні мешканцям м. Сєвєродонецька гарячої води у міжопалювальний період, що протирічить вимогам ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У ході перевірки ним було встановлено, що позивач припинив постачання гарячої води мешканцям м. Сєвєродонецька , у зв'язку зі збитковістю діяльності з постачання гарячої води, пославшись при цьому на п. 2 розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька № 97 від 05.04.2012 «Про закінчення опалювального періоду».

Відповідно до припису прокурора м. Сєвєродонецька від 18.06.2012 № 2917 вищезазначене розпорядження голови міста Сєвєродонецька визнано таким, що не відповідає законодавству та зобов'язано орган місцевого самоврядування привести вказане розпорядження у відповідність до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На виконання зазначеного, розпорядженням голови міста Сєвєродонецька № 214 від 26.06.2012Ю, п.2 розпорядження № 97 від 05.04.2012 «Про закінчення опалювального періоду» було виключено. Тому, на думку відповідача, станом на серпень місяць 2012 року будь-яких законних підстав у позивача для відмови у постачанні мешканцям міста Сєвєродонецька гарячої води не було, а тому оскаржуване рішення є законним та прийнятим на підставі норм діючого законодавства.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, заслухавши представників сторін час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

В обгрунування позовних вимог позивач посилається на те, що:

Рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу від 26.09.2012 № 01-24/193 по справі № 977 (далі - Рішення) у частині кваліфікації дій підприємства, як зловживання монопольним становищем (п.2 резолютивної частини) та в частині накладення на підприємство штрафу (п. 3 резолютивної частини) є незаконним та протиправним, з огляду на наступне.

Згідно з статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тому, при винесенні оскаржуваного Рішення :

- відповідач неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема ті обставини, які обумовили припинення (а не відмову) підприємством надання послуг з централізованого гарячого водопостачання;

- висновки відповідача про відмову підприємства від надання споживачам послуг, а також висновки, що така відмова була б неможлива за умов існування значної конкуренції на ринку - є недоведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначено, що як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку кваліфікуються лише такі дії чи бездіяльність, які вчинені саме суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, та які привели або можуть призвести, стосовно даного спору, до ущемлення інтересів споживачів.

Підприємство ДП «Северодонецька теплоелектроцентраль» в даному випадку не вчиняло будь-яке протиправне діяння, яке можна було би кваліфікувати, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, виходячі з наступного:

При розгляді скарги громадянина Козлова В.П.. відповідач прийшов до висновку про те, що ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» в порушення приписів ч.3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було відмовлено у реалізації товару, а саме послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період.

Разом з тим, зазначений висновок відповідача про відмову підприємства від надання послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період є хибним, оскільки, підприємство не відмовляло в реалізації товару, а саме послуг з централізованого гарячого водопостачання.

Так, виходячи з системного аналізу чинного законодавства та загальновідомого тлумачення слова «відмова», під відмовою слід розумі ту подію, яка полягає у добровільному та остаточному прийнятті суб'єктом господарювання рішення про припинення виконання певних зобов'язань при наявності реальної можливості їх виконувати.

Тобто, відмова - це добровільне небажання виконувати певні зобов'язання при наявності реальної можливості їх виконувати.

Тому, «відмова, тобто небажання виконувати певні зобов'язання» та «неможливість виконувати певні зобов'язання» не є тотожними поняттями.

В даному ж випадку, підприємство ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» насправді не відмовлялося від надання послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжоплювальний період, а внаслідок обставин непереборної сили (абз. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», п. 4 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 року №630) не мало можливості надавати послуги з централізованого гарячого водопостачання, а саме.

Підприємство надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі і тим споживачам, які мають певні пільги з оплати цих послуг.

Згідно частини 7 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що виконавець (виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору - ст. 1 зазначеного Закону) має право, крім іншого, отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Станом на припинення 10.04.2012 (а не відмови, як стверджує відповідач) надання ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» споживачам послуг з централізованого гарячого водопостачання, заборгованість держави України перед підприємством за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг складала 68 277 тис.грн., а станом на 01.07.2012 року - 72 127 тис. грн. В свою чергу, підприємство мало заборгованість станом на 01.07.2012 року перед ПАК «Нафтогаз України», ПАТ «Луганськгаз», які є постачальниками природного газу, у сумі 71 012 тис. грн., тобто, заборгованість держави Україна перед ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» перевищувала заборгованість підприємства перед ПАТ «Луганськгаз».

У зв'язку з неспроможністю ДП«Сєвєродонецькатеплоелектроцентраль» здійснити оплату за фактично поставлений та використаний газ, внаслідок невиконання державою Україна своїх зобов'язань щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок надання послуг окремим категоріям громадян пільг та нарахування субсидій з оплати житлово-комунальних послуг, ПАТ «Луганськгаз», починаючи з 10.04.2012 р. припинило постачання нашому підприємству природного газу. який, як зазначено вище, є джерелом для виробництва теплової енергії, і 10.04.2012 року у відповідності до порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого Постановою КМУ від 08.12.2006 року №1687, представниками ПАТ «Луганськгаз», був опломбований відповідний газорозподільний пункт, що привело до повної зупинки об'єктів підприємства, призначених для виробництва і транспортування теплової енергії.

Таким чином, з огляду на те, що в даному випадку зупинка теплогенеруючих установок підприємства була обумовлена припиненням газопостачання внаслідок невиконання державою Україна своїх грошових зобов'язань перед ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», то:

- по-перше, накладення саме на підприємство штрафних санкцій є нічим іншим, як намаганням одного державного органу, яким є Антимонопольний комітет України (ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»), перекласти відповідальність за невиконання іншими органами державної влади своїх грошових зобовязань перед підприємством;

- по-друге, дії, які відповідач кваліфікував, як відмову в реалізації товару, а саме послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період, не є протиправними, оскільки припинення (а не відмова, як хибно зазначає відповідач у оскаржуваному рішенні) надання послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період було обумовлено об'єктивними та незалежними від волі підприємства обставинами.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених у відзиві.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до статей 121, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає рішення від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України; адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з пунктами 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону № 2210; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

З наданих матеріалів справи вбачається, що рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) від 26.09.2012 №01-24/193 ( далі - Рішення) ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» ( далі - позивач) відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визнано монополістом на ринку надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в межах власних теплових мереж міста Сєвєродонецька з часткою 100 відсотків.

Пунктом 2 вищевказаного Рішення дії позивача, що полягають у відмові реалізації товару, а саме послуг з централізованого гарячого водопостачання у міжопалювальний період, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за п.2 ст. 50 та ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку централізованого гарячого водопостачання шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутність альтернативних джерел придбання товару (а.с. 12-14).

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Рішення, за вчинення вищезазначеного порушення, підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 68000 грн.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: (а) неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; (б) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (в) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; (г) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Позивач вважає, що зазначене Рішення відповідача у частині кваліфікації дій підприємства, як зловживання монопольним становищем ( п.2 резолютивної частини) та в частині накладення на підприємство штрафу ( п. 3 резолютивної частини) є незаконним та протиправним, оскільки:

- відповідач неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема ті обставини, які обумовили припинення (а не відмову) підприємством надання послуг з централізованого гарячого водопостачання;

- висновки відповідача про відмову підприємства від надання споживачам послуг, а також висновки, що така відмова була б неможлива за умов існування значної конкуренції на ринку - є недоведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зазначено, що як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку кваліфікуються лише такі дії чи бездіяльність, які вчинені саме суб'єктом господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, та які привели або можуть призвести, стосовно даного спору, до ущемлення інтересів споживачів.

З оскаржуваного позивачем Рішення вбачається, що притягнення його до відповідальності здійснено відповідачем з посиланням на п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» із чого слідує, що дії позивачем вчинені із зловживанням своїм монопольним становищем.

Проте дані висновки не відповідають дійсним обставинам справи, тому суд приходить до висновку про відсутність зв'язку між діями позивача, за які він притягнутий до відповідальності та його монопольним становищем і взагалі відсутня вина в цих його діях.

Відповідно до вимог пункту 12 абзац 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 року № 15, зазначено, що вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати негативні наслідки.

З матеріалів справи, вбачається що припинення подачі теплоносія позивачем сталося внаслідок припинення обмеження природного газу та опломбування вхідної засувної арматури газорозподільного пункту ПАТ «Луганськгаз», що привело до повної зупинки об'єктів підприємства позивача, про що було складено акт б/н від 10.04.2012.

Даний акт був складений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження газопостачання споживачам (крім населення)» (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 даного Порядку зазначено, що цей Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу.

Підприємство позивача надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі і тим споживачам, які мають певні пільги з оплати цих послуг на підставі ч.7 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», якою передбачено, що збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що виконавець (виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору) має право, крім іншого, отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

З інформаційної довідки, наданої позивачем вбачається, що заборгованість підприємства за природний газ за опалювальний сезон 2011-2012 року перед НАК «Нафтогаз України » склала 22952 тис. грн., перед ПАТ «Луганськгаз» - 4296 тис. грн.., у той час, як заборгованість держави перед підприємством позивача , яка склалась внаслідок різниці у тарифах для пільгової категорії населення склала 28328 тис. грн. А загалом станом на 01.07.2012 року сума заборгованості позивача перед постачаючи ми підприємствами склала 71012 тис. грн., у той час як заборгованість держави перед позивачем склала - 72127 тис. грн.

Факт припинення газопостачання ПАТ «Луганськгаз», позивачем було доведено відповідачеві при розгляді справи № 977, що підтверджено поясненнями від 12.09.2012 № 12-03-450 та актом б/н від 10.04.2012, які знаходяться у матеріалах перевірки, однак останній дані обставини належним чином не перевірив та поваги їм не надав, тобто при розгляді скарги відповідачем неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема ті обставини, які обумовили припинення підприємством позивача надання послуг з централізованого гарячого водопостачання.

Проте, висновки відповідача , викладені у Рішенні про те, що позивач припинив постачання гарячої води мешканцям м. Сєвєродонецька, на підставі розпорядження міського голови м. Сєвєродонецька № 97 від 05.04.2012 «Про закінчення опалювального періоду», не відповідають дійсності, оскільки акт припинення від 10.04.2012 б/н був складений ПАТ «Луганськгаз», а не позивачем і більш того, не представниками комунальної установи СМУЕГГ , які здійснювали припинення газопостачання Комунальному підприємству «Северодонецьктеплокомуненерго» на підставі розпорядження № 97 від 05.04.2012 , що відображено у акті від 05.04.2012 б/н, який є у матеріалах справи № 977.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а прийняте відповідачем рішення № 01-24/111 від 21.06.2012 у частині кваліфікації дій підприємства, як зловживання монопольним становищем ( п.2 резолютивної частини) та в частині накладення на підприємство штрафу ( п. 3 резолютивної частини) є недійсним.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі судового збору у сумі 1073 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43,49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними пункти другий та третій резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу від 26.09.2012 № 01-24/193 по справі № 977.

3.Стягнути з Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України , м. Луганськ, пл. Героїв ВОв, 9 на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідент. код 00131050 витрати зі судового збору в сумі 1073 грн., наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення - 28.01.2013.

Суддя О.О. Седляр