Постанова № 28910768, 29.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. Справа №2а/0470/14733/12 10 год. 25 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О. за участю представника позивача Грабового А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування припису та акту, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10 грудня 2012 року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області з позовними вимогами про:

- визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162-143;

- визнання протиправним та скасування акту позапланової перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується із наявністю вказаних у акті перевірки порушень, не згоден із висновками, викладеними у акті, оскільки відповідачем при проведенні перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування неповно та вибірково досліджені документи підприємства, внаслідок чого виявлено порушення чинного законодавства; на підставі необґрунтованих висновків, зумовлених неповним дослідженням матеріалів, відповідач протиправно зазначив порушення в акті перевірки та виніс незаконний припис.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, заперечень проти позову на пропозицію суду не надав, факсимільним зв'язком направив клопотання про розгляд справи за його відсутності

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 22 жовтня 2012 року №33-Д та направлення на перевірку від 22 жовтня 2012 року №33-Д посадовою особою Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» (ЄДРПОУ 30997048) з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162.

З направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання від 22 жовтня 2012 року №33-Д вбачається, що підставою для здійснення перевірки було звернення ОСОБА_4 від 30 серпня 2012 року, питання, що підлягають контролю при проведенні перевірки - додержання законодавства про оплату праці, остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_4

Перевірка проводилась у період з 23 жовтня 2012 року по 1 листопада 2012 року у присутності директора ТОВ «Нєфтек Оіл» Гроздицького А.Ю.

Проведеною перевіркою встановлені наступні порушення:

- статті 72 Кодексу законів про працю України: листом Мінпраці та соціальної політики України від 18 вересня 2007 року №6884/0/14-07/13 визначено норми тривалості робочого часу у 2008 році. Зазначеними нормами встановлено, що кількість робочих днів у січні 2008 року становить 21 день.

Вимогами статті 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день компенсується за згодою сторін іншим днем відпочинку або у грошовій формі.

Згідно розрахунково-платіжної відомості за січень 2008 року ОСОБА_4 у зазначеному місяці відпрацювала 23 дні, при цьому в ході перевірки не встановлено факту компенсації роботи у вихідний день іншим днем відпочинку або її оплати у грошовій формі у подвійному розмірі;

- частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці»: згідно розрахунково-платіжної відомості за серпень 2008 року ОСОБА_4 відпрацювала 0 днів, при цьому відповідно запису в особовій картці форми П2 вона перебувала у щорічній відпустці з 1 серпня 2008 року по 24 серпня 2008 року (наказ від 31.07.2008 року №52-к). Отже, заробітну плату за період з 25 серпня по 29 серпня не нараховано та не виплачено.

Згідно відомостей розділу «Відпустки» особової картки П2 ОСОБА_4 перебувала у щорічній відпустці з 6 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, при цьому заробітна плата за час відпустки не нарахована та не виплачена;

- частини 5 статті 80 КЗпП: вимогами цієї статті забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років.

У 2006, 2007 та фактично 2009 роках ОСОБА_4 у щорічній відпустці не перебувала взагалі (згідно відомостей розділу «Відпустки» особової картки П2 перебувала у щорічній відпустці з 4 березня 2009 року по 26 березня 2009 року, однак згідно розрахунково-платіжної відомості за березень 2009 року ОСОБА_4 працювала повний місяць);

- частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України «Про оплату праці»: згідно представлених до перевірки розрахунково-платіжних відомостей за 2007-2012 роки індексація заробітної плати у період з січня 2007 року по серпень 2010 року не нараховувалась та не виплачувалась, при цьому, величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який встановлений у розмірі 101%;

- пунктів 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»: у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Згідно розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2010 року посадовий оклад ОСОБА_4 збільшився з 1356,0 грн. до 1500,0 грн. (отже, жовтень 2010 року - базовий місяць для обчислення індексації), при цьому, у зазначеному місяці нарахована індексація заробітної плати у сумі 149,66 грн. Аналогічне порушення встановлено при підвищенні посадового окладу ОСОБА_4 у жовтні 2011 року;

- частини 3 статті 32 КЗпП: цією статтею визначено, що про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад тощо) працівники повідомлені більше ніж за 2 місяці.

Згідно представлених до перевірки розрахунково-платіжних відомостей за 2008 рік у липні цього року посадовий оклад ОСОБА_4 зменшився з 1800 грн. до 1356 грн., при цьому, відсутнє документальне підтвердження ознайомлення працівника не пізніше ніж за 2 місяці до зазначених змін;

- статті 116 КЗпП: вимогами цієї статті визначено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань суму.

Під час проведення перевірки не встановлено факту письмового повідомлення ОСОБА_4 про суму належного їй остаточного розрахунку, що вважається за відсутнє.

На підставі проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області у відношенні ТОВ «Нєфтек Оіл» видано припис від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162-143 щодо усунення порушень законодавства, за яким позивачу належить забезпечити виконання вимог: статей 32, 72, 80, 95, 116 Кодексу законів про працю України; статей 30, 33 Закону України «Про оплату праці»; пунктів 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», та у строк до 1 грудня 2012 року зобов'язано підконтрольну особу письмово інформувати про виконання припису.

Позивач не погодився із висновками, викладеними у акті перевірки, встановленими порушеннями, а також із виданим на підставі проведеної перевірки приписом, у зв'язку із чим звернувся до адміністративного суду про їх оскарження.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011 (далі - Положення №386/2011), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, пункт 7 Положення №386/2011.

Згідно із підпунктами 5, 7 пункту 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право:

- здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість;

- видавати в установленому порядку роботодавцям обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162-143, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю в Україні робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Листом Мінпраці та соціальної політики України від 18 вересня 2007 року №6884/0/14-07/13 визначено кількість робочих днів у січні 2008 року, яка становить 21 день.

Згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000001 за січень 2008 року працівник ОСОБА_4 відпрацювала 21 день, з табелю обліку виростання робочого часу у січні 2008 року вбачається, що ОСОБА_4 відпрацювала 21 робочий день, що складає 168 годин, отже, виявлене порушення не підтверджується матеріалами справи (а.с.16).

Частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, проте суд не встановив допущення порушень вказаної норми.

Згідно запису номер 94 у рядках 5, 12 розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000008 в серпні 2008 року ОСОБА_4 відпрацювала 0 днів, із нарахуванням відпускних перебувала у відпустці тривалістю 31 календарний день, з них 24 дні основної відпустки та 7 днів додаткової відпустки (а.с.28). За поясненнями позивача додаткова відпустка надана у зв'язку із статусом працівника «одинокої матері». Оплата здійснена згідно розрахунково-платіжної відомості за серпень 2008 року. За поясненнями позивача в картку П2 запис про додаткову відпустку не внесено, у зв'язку із ненаданням підтверджуючих документів для отримання такої відпустки.

За час перебування працівника ОСОБА_4 у відпустці з 06.05.2011 року по 31.05.2011 року сплачено заробітну плату до початку відпустки 30.04.2011 року та перераховано на заробітну картку платника, що вбачається з рядку 12 графи 116 розрахунково-платіжної відомості за квітень 2011 року, підтверджується копією банківської відомості на виплату заробітної плати (а.с.20-21, 73). Оплата праці у квітні здійснена 19.04.2011 року як аванс за першу половину квітня в сумі 996,93 грн., 04.05.2011 року за другу половину квітня та відпускні на суму 1458,73 грн., зокрема заробітна плата за 20 днів квітня 1500 грн., відпускні 24 календарних дня 1258,82 грн., індексація 238,08 грн., всього нараховано 2996,90 грн., з них утримано соціальні платежі 107,89 грн., податок з доходів фізичних осіб 433,35 грн., до сплати після утримання 2455,66 грн.

Відповідачем встановлено порушення частини 5 статті 80 Кодексу законів про працю в Україні, згідно якої забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Проте, з матеріалів справи вбачається відсутність такого порушення, оскільки працівник ОСОБА_4 у червні 2006 року знаходилась у відпустці, у червні відпрацьовано 2 робочих дня (а.с.22).

Наказом від 31.07.2008 року №52-к ОСОБА_4 надана відпустка тривалістю 31 календарний день (а.с.72). Згідно розрахунково-платіжної відомості №НЗП-000008 за серпень 2008 року працівник ОСОБА_4 повний місяць знаходилась у відпустці.

Згідно наказу №9-к від 12.02.2009 року та табелю робочого часу за березень, працівнику ОСОБА_4 надавалась чергова відпустка за період 01.06.2008 - 31.05.2009 тривалістю 24 календарних дня з 03.03.2009 року по 26.03.2009 року (а.с.23, 24, 78).

Отже, висновок про незнаходження у 2006, 2007 та 2009 роках працівника ОСОБА_4 у щорічній відпустці зроблений лише на підставі відомостей розділу «Відпустки» особової картки П2 не є обґрунтованим.

Відповідно до частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю в Україні заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку, згідно статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Пунктами 4, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 встановлено, що у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суму грошового доходу з урахуванням індексації до її підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Згідно висновку акту перевірки з розрахунково-платіжних відомостей за жовтень 2010 року виходить збільшення посадового окладу ОСОБА_4 з 1356 грн. до 1500 грн., отже, жовтень 2010 року - базовий місяць для обчислення індексації, аналогічне порушення встановлено за жовтень 2011 року.

Однак, індексація грошових доходів, отриманих громадянами за базовий місяць, у якому відбулось підвищення, не провадиться.

Так, підвищена заробітна плата в жовтні 2010 року склала 1500 грн., зарплата в жовтні 2010 року з урахуванням індексації до її підвищення складає 1505,66 грн. (1356 грн.+149,66 грн.). Так само в жовтні 2011 року підвищена заробітна палата склала 1600 грн., а з урахуванням індексації до її підвищення 1792,55 грн. (1500 грн.+292,55 грн.). Оскільки 1500 грн. є меншими від 1505,66 грн., а 1600 грн. є меншими від 1792,55 грн., жовтень 2010 року та жовтень 2011 року не є базовими.

Також не є обґрунтованими посилання акту перевірки на порушення частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю в Україні, згідно з якою працівник має попереджатись про зміну істотних умов праці, зокрема, розміру плати за труд за 2 місяці.

Наказом №49-к/д від 26.06.2007 року з 1 вересня 2007 року до штатного розпису введено посаду інспектора відділу кадрів в кількості однієї одиниці, встановлено оклад в розмірі 500 грн., призначено виконуючою обов'язки інспектора кадрів по сумісництву ОСОБА_4 з 01.09.2007 року по 30.06.2008 року, встановлено доплату за сумісництво посад в розмірі 50% від окладу інспектора відділу кадрів.

Таким чином, за поясненням позивача, зменшення у липні 2008 року посадового окладу обумовлено припиненням сумісництва.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю в Україні про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

05.06.2012 року видано наказ про звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням, за поясненням позивача розрахункові-платіжні відомості на виплату заробітної плати за травень та червень 2012 року були надані працівнику, яка відмовилась від ознайомлення та отримання нарахованих сум, нараховані суми були задепоновані, що підтверджується відповідними актами та відомістю (а.с.30-35). Зазначені суми фактично були отримані працівником особисто 08.08.2012 року згідно видаткового касового ордеру (а.с.90).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо протиправності винесеного припису. Крім того, зазначені вимоги припису виконати та повідомити про їх виконання фактично неможливо, оскільки припис винесений 1 листопада 2012 року, коли як роботодавець здійснив всі вищезазначені дії до дати його винесення.

Проте, акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Держпраці України.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162, оскільки перевірка проведена правомірно, за результатами правомірно проведеної перевірки складений акт.

Оскільки, при реалізації владних функцій відповідачем виявлені порушення, вони відображені у відповідному акті перевірки, який є лише доказом факту проведення такої перевірки та встановлених обставин. Такий акт та його висновки підлягають відповідній оцінці при його застосуванні. Акт перевірки не є рішенням контролюючого органу, не встановлює обов'язкові правові наслідки та є тільки носієм інформації, не тягне самостійних та обов'язкових наслідків для позивача.

Заявляючи таку позовну вимогу позивач ставить питання про оцінку судом обставин, виявлених у ході перевірки, та висновків акту перевірки, які можуть бути здійснені лише працівниками контролюючого органу, та у разі неналежної оцінки виявлених фактів має право оскаржити рішення або дії, вжити на підставі такого акту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи клопотання позивача щодо стягнення з місцевого бюджету судового збору, суд, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує позивачу сплачений судовий збір в розмірі 17,01 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та акту - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162-143.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 1 листопада 2012 року №04-01-123/162 відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» судові витрати в розмірі 17,01 грн. (сімнадцять грн. 01 коп.) згідно задоволених позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 січня 2013 року.

Суддя І.О. Верба