Рішення № 28907593, 29.01.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 014/742/12-ц

провадження 2/368/57/13

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"29" січня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Галабурда В.О.

Представника: ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, суд, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просить суд винести рішення, яким:

- здійснити поділ спільного майна подружжя;

- визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1.

- визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222284801:01:301:0014 з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,25га та згідно державного акту серії ЯК №198000 зареєстрована за ОСОБА_3.

- визнати за ним, ОСОБА_2, право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222284801:01:301:0013 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,7713га та згідно державного акту серії ЯК №197999 зареєстрована за ОСОБА_3.

- звільнити його від сплати судового збору на підставі п.10 ч.І ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача, - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з»явилася, хоча була повідомлена судом про день, час та місце слухання справи.

В судове засідання представник відповідачки ОСОБА_4 не з»явився, хоча був повідомлений судом про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_2, вислухавши його представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову шляхом винесення заочного рішення, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то суд при цьому керувався наступними нормами процесуального права.

Згідно ст.. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який повідомлений судом належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, вста новленими цією главою.

Згідно ст.. 226 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ст 227. Повідомлення про заочне рішення відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Що стосується фактичним обставинам справи, то судом в судовому засіданні встановлено наступне.

Позивач по справі, - ОСОБА_2, перебував у шлюбі з відповідачкою по справі, - ОСОБА_3, який було зареєстровано 13 серпня 1977 року у М.Чорнобиль Київської області, де вони на той час проживали.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03 листопада 2011 року шлюб між сторонами розірваний, в судовому порядку встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинені з початку 2010 року, з даного часу сторони разом не проживали, спільного господарства не вели.

В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме 07.06.2007року Відповідачка зареєструвала на своє ім.»я право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, якого у 1986році їхній сім»ї надала держава як переселенцям з Чорнобиля.

Крім того, відповідачка по справі, - ОСОБА_3 приватизувала землю, що біля будинку, та 04.03.2011 року отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК №197999 площею 0,7713га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3222284801:01:301:0013, та серії ЯК №198000 площею 0,25га з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 3222284801:01:301:0014.

Отже, що стосується, позову, то суд приходить до висновку щодо:

- визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1.

- визнаня за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222284801:01:301:0014 з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,25га та згідно державного акту серії ЯК №198000 зареєстрована за ОСОБА_3.

Що стосується визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222284801:01:301:0013 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,7713га та згідно державного акту серії ЯК №197999 зареєстрована за ОСОБА_3, то в даній частині позову слід відмовити.

Своє вищевказане рішення суд обґрунтовує наступним.

Отже, що стосується визнання права власності на 1\2 частини будинку, то як встановлено судом, в період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме 07.06.2007 року Відповідачка зареєструвала на своє ім.»я право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, якого у 1986році їхній сім»ї надала держава як переселенцям з Чорнобиля.

До даного спору суд застосовує наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.5 ст.61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель Державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Отже, жилий будинок АДРЕСА_1 та земля біля нього є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, тобто позивача, ОСОБА_2 та власністю відповідачки - ОСОБА_3.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а також те, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній сумісній власності.

Що стосується визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222284801:01:301:0014 з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,25га та згідно державного акту серії ЯК №198000 зареєстрована за ОСОБА_3, то дана позовна заява підлягає також до задоволення, так як згідно ч. 1 ст.. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, в разі визнання права власності за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, що було зроблено судом визнано вище за ОСОБА_2 необхідно визнавати право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222284801:01:301:0014 з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, та має площу 0,25 га та згідно державного акту серії ЯК №198000, зареєстрована за ОСОБА_3.

Що ж стосується визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки кадастровий номер 3222284801:01:301:0013 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,7713га та згідно державного акту серії ЯК №197999 зареєстрована за ОСОБА_3, то в даній частині позову суд відмовляє на слідуючих підставах.

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913 -VI «Про внесення зміни до ст.. 61 Сімейного Кодексу України щодо об»єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 8 лютого 2011 року, ст.. 61 СК України доповнено ч. 5, яка передбачає, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року №4766-1У «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, ч.5 ст.61 СК України виключено.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного \ законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або \ скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Отже, земельна ділянка, кадастровий номер 3222284801:01:301:0013 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,7713га та згідно державного акту серії ЯК №197999 зареєстрована за ОСОБА_3 є особистою приватною власністю ОСОБА_3, а тому поділу не підлягає.

Що стосується судових витрат, то суд на підставі ст.. 88 ЦПК України приходить до висновку щодо стягнення з ОСОБА_3 в на користь держави 958 грн. судового збору.

Сума судового збору вирахувана з наступного:

Як видно з технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду на житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_1 становить 54224 грн.

Згідно довідки, виданої управлінням держкомзему у Кагарлицькому районі Київської області № 01 -17 -1172 від 13.11.2012 року вартість земельних ділянок, які належать ОСОБА_3 становлять:

- серія ЯК № 197999 вартість становить 21706 грн. 42 коп.

- серія ЯК № 198000 вартість становить 115761 грн. 84 коп.

Відповідно загальна вартість позову становить 54224 грн + 21706 грн. 42 коп. + 115761 грн. 84 коп. = 191692 грн.

Так як позов заявлено на 1\2 частину майна, то сума позову становить 191692 грн. поділити на 2 = 95846 грн.

Відповідно, 1 % суми позову становить 958 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. ст.ст. 60,61, 69-72 СК України, ст.372 ЦК України, ст.ст. З, 118, 119, 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

Визнати за мною ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222284801:01:301:0014 з цільовим призначенням для будівництва обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована біля жилого будинку АДРЕСА_1, має площу 0,25га та згідно державного акту серії ЯК №198000 зареєстрована за ОСОБА_3.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 958 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути по дано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України

Суддя: О. В. Закаблук