Постанова № 28904137, 18.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/5963/12

категорія 8.2.6

18 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Савич Д.В.,

за участю:

представника позивача - Невмержицького О.М. (за довіреністю від 01.08.2012 р.);

представника відповідача - Гарькавої Г.І. (за довіреністю від 09.10.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "ВЛ Телеком" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 року,-

встановив:

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000123222 від 29.08.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67482 грн.; №0000124222 від 29.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі розміром 58681 грн., з яких 58680 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000124222 від 29.08.2012 року та безпідставність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток повідомленням-рішенням №0000123222 від 29.08.2012 року, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність угод, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех".

Вказані рішення прийняті на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 14.08.2012 року №2621/22-2/33309310/0100 з питань фінансово-господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" (код 32841299) та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех" (код 36844712) за період з 01.06.2011 року по 31.06.2011 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та витрат суми, сплачені за договорами про надання послуг, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех". Підставами для такого висновку відповідача є те, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" та виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех" не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 року прийняті у зв'язку з порушенням позивачем п.1 п.5 ст.203, п.1 п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст. 658, ст.662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість та податок на прибуток до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 67482 грн., що підлягає сплаті до бюджету. Та порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 58680 грн., що підлягає сплаті до бюджету. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" (далі - ТОВ "ВЛ Телеком") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33309310, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ у м. Житомирі).

Відповідачем здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" (код 32841299) та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростройтех" (код 36844712) за період з 01.06.2011 року по 31.06.2011 року, за наслідками якої складено акт від 14.08.2012 року №2621/22-2/33309310/0100 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України, встановлено нікчемність правочинів по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ "Євростройтех" у зв'язку з відсутністю отримання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Зазначено, що встановлено відсутність отримання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо отримання ТОВ "ВЛ Телеком" товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Євростройтех" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000123222 від 29.08.2012 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі розміром 67482 грн.;

- №0000124222 від 29.08.2012 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 58681 грн., з яких 58680 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Євростройтех".

Судом встановлено, що між позивачем ("Замовник") та ТОВ "Євростройтех" ("Виконавець") було укладено договори №250ВЛ, №251ВЛ, №252ВЛ, №253ВЛ від 01.02.2011 року (далі - Договір), відповідно до умов кожного з них "Замовник" дає доручення "Виконавцю", а "Виконавець" зобов'язаний надати послуги з технічного обслуговування та поточний ремонт антенно-щоглових споруд (щогли, вежі, антени та фідерні лінії), які належать ТОВ "ВЛ Телеком" та знаходяться в оренді. При необхідності "Замовник" спільно з "Виконавцем" і з незацікавленою організацією обстежують антенно-щоглові споруди і на підставі акту обстеження складають акт приймання - передачі антенно-щоглових споруд на обслуговування. Загальна сума кожного Договору визначається сумою додатку, який є невід"ємною частиною кожного Договору. Оплата за послуги проводиться шляхом безготівкового переводу коштів на розрахунковий рахунок "Виконавця" згідно виставленого рахунку.

Відповідно до додатків №1 від 01.02.2011 року до договорів №250ВЛ, №251ВЛ, №252ВЛ, №253ВЛ від 01.02.2011 року сума кожного договору становила 2022 грн. в тому числі: 337 грн. податок на додану вартість.

01 червня 2011 року між позивачем ("Замовник") та ТОВ "Євростройтех" ("Підрядчик") укладено договір №274ВЛ від 01.06.2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого "Підрядчик" зобов'язаний виконати роботи по обстеженню та частковій покрасці вежі, місцезнаходження якої: Кіровоградська обл., Світловодська РЕМ, м. Світловодськ, вул.Обсерваторна, 16, та здати в обумовлені строки об"єкт в експлуатацію "Замовнику". Загальна сума Договору за вказані роботи складає 38503,74 грн., в тому числі: 6417,29 грн. податок на додану вартість.

01 червня 2011 року між позивачем ("Замовник") та ТОВ "Євростройтех" ("Підрядчик") укладено договір №275ВЛ від 01.06.2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого "Підрядчик" зобов'язаний виконати роботи по обстеженню та частковій покрасці вежі, місцезнаходження якої: Кіровоградська обл., Олександрівський РЕМ, м. Олександрівка, вул.Шевченка, 4, та здати в обумовлені строки об"єкт в експлуатацію "Замовнику". Загальна сума Договору за вказані роботи складає 37864,14 грн., в тому числі: 6310,69 грн. податок на додану вартість.

01 червня 2011 року між позивачем ("Замовник") та ТОВ "Євростройтех" ("Підрядчик") укладено договір №276ВЛ від 01.06.2011 року (далі - Договір), відповідно до умов якого "Підрядчик" зобов'язаний виконати роботи по обстеженню та частковій покрасці вежі, місцезнаходження якої: Кіровоградська обл., Добровеличівська РЕМ, м. Добровеличівка, вул.Крупської, 2 , та здати в обумовлені строки об"єкт в експлуатацію "Замовнику". Загальна сума Договору за вказані роботи складає 39138,54 грн., в тому числі: 6523,09 грн. податок на додану вартість.

Судом встановлено, що фактично умови Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Євростройтех", виконані сторонами.

Факт виконання Договорів за вказаний період підтверджується, податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Євростройтех" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання послуг була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит та віднесення до валових витрат зазначених сум.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

На виконання умов Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Євростройтех", останнім виписано акти здачі - прийняття виконаних робіт, податкові накладні та надано акт приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори про надання послуг, акти здачі - прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення, підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат зазначених сум по господарських операціях з ТОВ "Євростройтех ".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з надання послуг ТОВ "Євростройтех" з технічного обслуговування та поточного ремонту антенно-щоглових споруд, по обстеженню та частковому пофарбуванню вежі, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до складу витрат зазначених сум.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 р., - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000123222 та №0000124222 від 29.08.2012 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 63 (шістдесят три) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 24 грудня 2012 р.