Постанова № 28904061, 18.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3857/12

категорія 8.2.1

18 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Савич Д.В.,

за участю:

представника позивача - Караваєва І.І. (за довіреністю від 24.02.2012 р.);

представника відповідача - Рудківської Т.М. (за довіреністю від 08.05.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062340 від 12.01.2012 р.,-

встановив:

У червні 2012 року Державне підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062340 від 12.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 993410,25 грн. у тому числі 662273,50 грн. - за основним платежем та 331136,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000062340 від 12.01.2012 р.

Вказане рішення прийняте на підставі акта позапланової невиїзної перевірки від 27.12.2011 р. №401/23/00374634 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., яким зафіксовано порушення підприємством п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.1 ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2011 року на 662273,50 грн.

Перевіркою встановлено, що правочини укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрогус Консалт" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за спірний період, оскільки факт виконання правочинів укладених з ТОВ "Фрогус Консалт" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 662273,50 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000062340 від 12.01.2012 р. Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача надала усні заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат" (далі - ДП "Коростишівський спиртовий комбінат") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00374634, перебуває на податковому обліку в Коростишівській міжрайонній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Коростишівська МДПІ).

Відповідачем здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за наслідками якої складено акт від 27.12.2011 р. №401/23/00374634 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та ч. 1 ст. 203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму розміром 662273,50 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000062340 від 12.01.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 993410,25 грн. у тому числі 662273,50 грн. - за основним платежем та 331136,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ "Фрогус Консалт".

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Фрогус Консалт".

Судом встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Фрогус Консалт" ("Продавець") було укладено договір купівлі-продажу №118 від 01.08.2011 р. (далі - Договір №1), на виконання умов якого "Продавець" продає, а "Покупець" придбаває на умовах франко-склад подрібнене зерно пшениці в кількості 1500 тон за ціною 1800 грн. за тонну з врахуванням ПДВ; подрібнене зерно кукурудзи в кількості 2000 тон за ціною 2000 грн. за тонну з врахуванням ПДВ; подрібнене зерно жита в кількості 1000 тон за ціною 1800 грн. за тонну з врахуванням ПДВ, далі - товар. Постачання товару здійснюється "Продавцем" партіями згідно заявок "Покупця" протягом трьох робочих днів з моменту отримання заявки. Розрахунки за партії товару здійснюються "Покупцем" в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок "Продавця" за отриманий "Покупцем" товар.

Також між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Фрогус Консалт" ("Продавець") було укладено договір кпівлі-продажу №119 від 01.08.2011 р. (далі - Договір №2), відповідно до умов якого "Продавець" продає, а "Покупець" придбаває на умовах франко-склад товар (меляса бурякова), далі - товар, в кількості 3000 тонн за ціною 1500 грн. за тонну з врахуванням ПДВ. Постачання товару здійснюється "Продавцем" партіями згідно заявок "Покупця" протягом трьох робочих днів з моменту отримання заявки. Розрахунки за партії товару здійснюються "Покупцем" в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок "Продавця" за отриманий "Покупцем" товар.

Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Фрогус Консалт", виконані сторонами.

На виконання умов договорів ТОВ "Фрогус Консалт" виписано позивачу видаткові накладні №РН-310804 від 31.08.2011 р., №310803 від 31.08.2011 р., №310802 від 31.08.2011 року, № 300804 від 30.08.2011 р., №300803 від 30.08.2011 р., № 300802 від 30.08.2011 р., №300801 від 30.08.2011 р., №290802 від 29.08.2011 р., №290801 від 29.08.2011 р., №280801 від 28.08.2011 року, №220804 від 22.08.2011 року, №290803 від 29.08.2011 року, №290804 від 29.08.2011 року, №310806 від 31.08.2011 року, №310805 від 31.08.2011 року, №300805 від 30.08.2011 року, №290806 від 29.08.2011 року, 290805 від 29.08.2011 року, №280803 від 28.08.2011 року, №280802 від 28.08.2011 року, №270802 від 27.08.2011 року, №270801 від 27.08.2012 року, №260802 від 26.08.2011 року, №250803 від 25.08.2011 року, №250802 від 25.08.2011 року, №230803 від 23.08.2011 року, №240801 від 24.08.2011 року, №230802 від 23.08.2011 року, №220805 від 22.08.2011 року, №220806 від 22.08.2011 року, №210801 від 21.08.2011 року, №200802 від 20.08.2011 року, №200801 від 20.08.2011 року, №190803 від 19.08.2011 року, №180802 від 18.08.2011 року, №170803 від 17.08.2011 року, №160802 від 16.08.2011 року та податкові накладні №51 від 16.08.2011 року, №59 від 17.08.2011 року, №69 від 18.08.2011 року, №79 від 19.08.2011 року, №81, №83 від 20.08.2011 року, №85 від 21.08.2011 року, №97, №99, №95, №133 від 22.08.2011 року, №107, №109 від 23.08.2011 року, №111 від 24.082011 року, №115, №117 від 25.08.2011 року, №127 від 26.08.2011 року, №129, №131 від 27.08.2011 року, №135, №137 від 28.08.2011 року, №141, №143, №145, №147, №149, №151 від 29.08.2011 року, №167, №169, №171, №173, №177 від 30.08.2011 року, №186, №187, №188, №201 від 31.08.2011 року, на товар зазначений у зазначених договорах.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, доказами оприбуткування товару на складі, доказами використання в господарській діяльності.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Фрогус Конмалт" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями про проведення оплати за товар та підтвердженням банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Фрогус Консалт", останнім виписано видаткові та податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та "Фрогус Консалт", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банку про проведення оплати за товар, виписками банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договори купівлі - продажу, платіжні доручення, підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Фрогус Консалт".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з купівлі у ТОВ "Фрогус Консалт" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Для ефективного, повного, всебічного розгляду справи, в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_3, яка здійснювала позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення (посвідчення НОМЕР_1), яка в судовому засіданні підтвердила порушення, зазначені у висновках акта перевірки та ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_2), яка в судовому засіданні підтвердила факт поставки товару та виконання правочинів.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області №0000062340 від 12.01.2012 року підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000062340 від 12.01.2012 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області №0000062340 від 12.01.2012 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 24 грудня 2012 р.