Постанова № 28902081, 24.01.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року Справа № 5002-20/1560-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Фенько Т.П.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився - ЗАТ "Джурчі";

представник відповідача: не з'явився - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

представник третьої особи: Ігошина Ольга Василівна, довіреність №2 від 02.03.12р. - Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики ;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куртлушаєв М.І.) від 14 серпня 2012 року у справі №5002-20/1560-2012

за позовом Закритого акціонерного товариства "Джурчі"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики про визнання недійсним пункту договору та стягнення 4021,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Джурчі" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 5.2 договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31.01.2011р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Джурчі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", викладений в договорі купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31.01.2011 р. та додаткових умовах № 1 від 05.04.2011 р., № 2 від 27.07.2011 р., № 4 від 30.09.2011 р. до договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31.01.2011 р.; застосувати передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України наслідки недійсності правочину та стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" грошові кошти в сумі 4021.90 грн., що сплачені за транспортування газу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року у справі №5002-20/1560-2012 позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 5.2 договору купівлі-продажу природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р. укладеного між Закритим акціонерним товариством "Джурчі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", викладений в договорі купівлі-продажу природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р. та додаткових умовах №1 від 05.04.2011р., №2 від 27.07.2011р., №4 від 30.09.2011р. до договору купівлі-продажу природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "Джурчі" грошові кошти в сумі 4021,90 грн., у вигляді відшкодування витрат, пов'язаних з транспортуванням природного газу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Закритого акціонерного товариства "Джурчі" витрати по сплаті судового збору у сумі 2682,50 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, 28.09.2012р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 14 серпня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Також, відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч. 8 статті 18 Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", оскільки зазначена норма регулює лише порядок розрахунків за природний газ між споживачами та гарантованим постачальником природного газу та не встановлює порядку формування ціни на природний газ і визначення її власником в договорі купівлі-продажу; згідно з алгоритмом розподілу коштів, розподіл здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, який здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику та на поточний рахунок газотранспортного підприємства при наявності договору купівлі-продажу природного газу між газопостачальним підприємством (позивач) та власником природного газу (відповідач) та наявності договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами між газопостачальним підприємством (позивач) та газотранспортним підприємством, втім, такий окремий договір щодо транспортування придбаного за спірним договором природного газу відповідач з газотранспортним підприємством не укладав; лист НКРЕ від 03.12.2010 №7772/14/17-10 "Щодо укладення договорів", на який йдеться посилання в обґрунтування позову, не є підставою для визнання спірної умови договору недійсною, оскільки НКРЕ не наділений повноваженнями здійснювати тлумачення нормативно-правових актів. При цьому, також стверджує, що договір поставки природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р. відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" та за своїм змістом узгоджується з Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008р. №1529, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.

Крім того, відповідач зазначає, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замовляє транспортування природного газу магістральними та розподільними газопроводами від кордону Російської Федерації та України до пунктів приймання -передачі газу позивача у ДК "Укртрансгаз" та ДАТ "Черноморнафтогаз", оскільки ці газотранспортні підприємства мають ліцензію та здійснюють транспортування природного газу лише по території півострову Крим, отже, для отримання позивачем природного газу для подальшої реалізації його споживачам, він мав укласти договір транспортування природного газу з ДК "Укртрансгаз", яка здійснює транспортування газу магістральним газопроводом територією України від кордону з РФ, а, оскільки такий договір з ДК "Укртрансгаз" укладено саме відповідачем, включення ним до загальної ціни газу тарифу на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами є правомірним; позивач, заявляючи вимогу про визнання цієї умови договору недійсною, по суті має намір змінити ціну за отриманий ним у власність природний газ після належного і в повному обсязі виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р..

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2012 року, Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Котрялової О. Л., Проценко О. І.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р., в зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О. І. замінено у складі колегії на суддю Євдокімова І. В.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р., в зв'язку із відпусткою, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії суддів на суддю Фенько Т. П.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги у справі №5002-20/1560-2012 почався заново, а саме з 06 грудня 2012 року (ст. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судове засідання, 24 січня 2013 року, з'явився тільки повноважний представник третьої особи, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення суду.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 06.12.2012р.

Судова колегія, враховуючи, що явка до судового засідання відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін, враховуючи що їх відсутність ніяким чином не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, На підставі ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України серії АВ № 331934 від 27 червня 2007 року, Закрите акціонерне товариство "Джурчі" має право на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 16).

31 січня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Закритим акціонерним товариством "Джурі" (Покупець) укладений Договір № 14/201/11 купівлі-продажу природного газу (надалі Договір, а.с. 18-20).

Пунктом 1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2011 році імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими Споживачами. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору. Покупець не є кінцевим споживачем (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 98,300 тис.куб.м.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Постачальник передає Покупцю газ на комерційних вузлах обліку газу Споживачів.

Обсяги газу, що передаються, визначаються згідно з наказом Мінпаливенерго України від 27.12.05р. № 618 "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання".

Відповідно до пункту 3.5. Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем.

Згідно пункту 5.1. Договору, ціна за 1000 куб.м газу становить 2 282,00 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 738,40 грн.

До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 234,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 46,80 грн., разом з ПДВ - 280,80 грн.

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 194,90 грн., крім того ПДВ - 20% - 38,98 грн., разом з ПДВ - 233,88 грн.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

05 квітня 2011 року сторонами у справі було підписано Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31.01.2011р., де сторони домовились викласти пункти 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

" 5.1. Ціна за 1000 куб.м газу становить 2 553,20 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 510,64 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 063,84 грн.

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 259,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 51,94 грн., разом з ПДВ - 311,64 грн.

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 219,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 43,90 грн., разом з ПДВ - 263,40 грн.".

У подальшому, 27 липня 2011 року сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31 січня 2011 року та пункти 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" викладені у наступній редакції:

" 5.1. Ціна за 1000 куб.м газу становить 3 023,50 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 604,70 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 628,20 грн.

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,00 грн., разом з ПДВ - 342,00 грн.

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 244,80 грн., крім того ПДВ - 20% - 48,96 грн., разом з ПДВ - 293,76 грн.".

31 серпня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31 січня 2011 року якою виклали пункти 5.1 договору в наступній ридакції:

"З 6 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року викласти пункт 5.1 статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: 5.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 023,50 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 0% -0,00 грн.,ціна газу разом з ПДВ - 3 023,50 грн.

З 1 жовтня 2011 року викласти п. 5.1 статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:5.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 628,20 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% -604,70 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 628,20 грн."

30 вересня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/201/11 від 31 січня 2011 року та пункти 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" викладено у наступній редакції:

" 5.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 382,00 грн., без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 676,40 грн., всього з ПДВ - 4 058,40 грн.

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., разом з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.".

Між тим, позивач вважає, що включення до ціни природного газу тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, що зафіксовано в пункті 5.2. Договору та додаткових угод до нього № 1 від 05.04.2011 року, № 2 від 27.07.2011 року, №3 від 31.08.2011р., № 4 від 30.09.2011 року, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1529 від 25.12.2008, якими встановлено порядок розрахунків за природний газ, що і стало підставою пред'явлення позивачем даного позову.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що включення тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами до спірного пункту договору купівлі-продажу є порушенням ч. 8 ст. 18 Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу", на що звертала увагу відповідача Національна комісія регулювання електроенергетики України до укладання спірного договору; у позивача відсутній обов'язок укладати договір на транспортування природного газу з ДК "Укртрансгаз", оскільки такі договори вже були укладені з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на транспортування газу магістральними трубопроводами та з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на транспортування природного газу розподільними газопроводами.

Втім, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, спірний пункт договору суперечить чинному законодавству України, а саме ч. 8 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ч. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", положенням постанови НКРЕ від 25.12.2008 №1529 (у редакції постанови НКРЕ від 30.12.2010 №2003) "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств", Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, якими встановлено порядок розрахунків за природний газ, що зафіксовано в листі НКРЕ від 03.12.2010 №7772/14/17-10 "Щодо укладення договорів".

Відповідно до п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" потреба в природному газі усіх категорій споживачів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови, задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу; реалізація природного газу для всіх категорій споживачів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови, здійснюється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України", суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07. 2010 №2467-VI (далі -Закон №2467-VI) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору, згідно з яким газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування (ч. 1 ст.13 Закону №2467-VI).

Відповідно до п. 10 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001, постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу.

Згідно з п. 12 цього Порядку газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, забезпечують, зокрема, транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за регульованим тарифом, відповідно до договорів, укладених з зазначеними постачальниками.

Відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу встановлено також нормою ст. 16 Закону №2467-VI, за змістом якої газотранспортне підприємство не може провадити діяльність з видобування та постачання природного газу, а газорозподільне підприємство не може провадити діяльність з видобування, постачання, зберігання і транспортування природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №2467-VI розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу, функції яких здійснюють суб'єкти господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, до визначення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку гарантованого постачальника (абз.5 п. 1 розділу VI цього Закону "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №2467-VI для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону №2467-VI споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 18 Закону №2467-VI кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4) поточний рахунок гарантованого постачальника.

Аналогічні приписи містить постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", зокрема, підприємства, які здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (ч. 2 постанови); газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання (ч. 3 постанови).

З системного аналізу зазначених законодавчих приписів вбачається, що суб'єкти ринку природного газу функціонують і здійснюють свою діяльність на підставі договорів, зокрема, купівлі-продажу газу між власником і постачальником, транспортування газу між газотранспортним підприємством і постачальником, постачання газу між споживачем і постачальником, при цьому, розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів.

Подальший розподіл коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів здійснюється уповноваженим банком за алгоритмом (порядком) розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється НКРЕ.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач у спірних правовідносинах є постачальником природного газу своїм споживачам, а відповідач є власником газу і його продавцем позивачеві, втім, жодна з вищенаведених норм не встановлює імперативної заборони та будь-яких обмежень для власника газу щодо можливості включення в ціну газу вартості його транспортування, що цілком кореспондується з принципами свободи договору, що закріплені нормами ч. 3 ст. 3, ст. 627, ст. 632 ЦК України.

Проте, зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення, а задовольняючи позовні вимоги невірно застосував норми матеріального права, а саме надав оцінку тільки порядку розподілу коштів, які будуть надходити в оплату газу за цим договором, за алгоритмом, встановленим положеннями постанови НКРЕ від 25.12.2008 №1529 (у редакції постанови НКРЕ від 30.12.2010 №2003), тоді як дотримання такого порядку не є предметом доказування у справі, адже, не належить до зобов'язань сторін за спірним договором, а здійснюється без їх участі уповноваженим банком, отже, не залежить від існування спірної умови в договорі.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що невідповідність спірної умови договору підтверджується листом НКРЕ від 03.12.2010 №7772/14/17-10 "Щодо укладення договорів", адже, цей лист не є нормативно-правовим актом, а носить рекомендаційний характер щодо необхідності укладати окремі договори купівлі-продажу природного газу між власником природного газу та постачальником газу за регульованим тарифом на умовах оплати виключно ціни природного газу та транспортування природного газу між постачальником природного газу за регульованим тарифом та газотранспортним підприємством, отже, наявність суперечностей умов спірного договору із зазначеними в цьому листі рекомендаціями не може вважатися підставою для визнання договору недійсним в розумінні суті статей 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позивач не довів ні суперечності спірного пункту 5.2 договору купівлі-продажу природного газу №14/201/11 від 31.01.2011р. та додаткових угодах до нього вимогам чинного законодавства, ані порушення будь-яких його прав внаслідок включення спірної умови до цього договору, колегія суддів вважає, що правові підстави для визнання недійсним оспорюваного позивачем пункту договору відсутні, а тому прийняте у справі рішення місцевим господарським судом підлягає скасуванню, з прийнятим у справі нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року у справі №5002-20/1560-2012 скасувати.

3. Прийняти в справі нове рішення:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Джурчі"(вул. Інтернаціональна, буд. 1, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300, код ЄДРПО України 30951066) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1341,25 грн.

4. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді Т.П. Фенько

І.В. Євдокімов