Рішення № 28902033, 24.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/121/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5009/4914/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 11)

про витребування майна з незаконного володіння та стягнення 176565,64 грн. неустойки

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Самокиша В.Ю. (довіреність № 21-12/12-2 від 21.12.2012 р.);

Від відповідача - Москаленко Д.Ф.. (довіреність № 1 від 08.01.2013 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заявлений позов до Приватного акціонерного товариства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" про витребування з незаконного володіння відповідача та передачу позивачу майна: екскаватора марки Hyundai, модель ROBEX500LC-7, серійний номер NB0210148, двигун номер 35188485, 2007 року випуску у кількості 1 шт. та стягнення 176565,64 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/4914/12, справі присвоєно номер провадження 20/121/12, судове засідання призначено на 10.01.2013р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.01.2013р.

За клопотанням позивача фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

24.01.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які мотивовано слідуючими обставинами. На виконання укладеного 22.10.2007р. між сторонами у справі договору фінансового лізингу № L1284-10/07 позивач (лізингодавець) придбав за договором купівлі-продажу предмет лізингу (екскаватор марки Hyundai, модель ROBEX500LC-7, серійний номер NB0210148, двигун номер 35188485, 2007 року випуску) та передав його у тимчасове володіння та користування відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 30.10.2007р. Право власності позивача на предмет лізингу підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 625694, виданого 23.06.2009р. Інспекцією ДТН м. Києва. Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору). У графіку сторони погодили, що строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з листопада 2007р. по жовтень 2012р. Враховуючи закінчення строку лізингу за договором та з урахуванням вимог чинного законодавства, позивач листом від 29.10.2012р. № 1878-10/12 надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення предмету лізингу у семиденний строк із моменту отримання даної вимоги, шляхом транспортування предмету лізингу на стоянку за вказаною адресою. Вимога була отримана відповідачем 15.11.2012р. Також 19.11.2012р. позивач направив відповідачу телеграму № 104024 із вимогою про повернення предмету лізингу в строк до 22.11.2012р. Станом на дату звернення з даним позовом до суду відповідач зазначені вимоги не виконав, чим порушив законні інтереси власника майна - позивача. На підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивач нарахував відповідачу неустойку в сумі 176565,64грн. за період: листопад-грудень 2012р. Неустойка нарахована, виходячи з останнього здійсненого відповідачем згідно з рахунком-фактурою № L1284-10/07/14 від 01.12.2008р. платежу в сумі 44141,41грн. Просить позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 15, 16, 193, 316, 317, 319, 321, 387, 391, 509, 806, 1212 ЦК України.

Відповідач позов не визнав, у судовому засіданні 10.01.2013р. пояснив, що екскаватор може бути повернутий після повернення відповідачу сплачених за нього лізингових платежів. У своєму письмовому відзиві зазначив про те, що строк договору лізингу не скінчився, оскільки п. 8.1 визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Обов'язки позивача за договором не виконані у повному обсязі: не надана відповідачу вся передбачена договором технічна документація та не проведено належну сертифікацію предмету лізингу, відтак предмет лізингу знаходиться у відповідача на підставі чинного договору. Оскільки до сьогодні лізингові платежі є відтермінованими, угода є такою, що зупинена у виконанні до усунення порушень із боку позивача. Просить у позові відмовити.

У судовому засіданні 10.01.2013р. представник відповідача заявив усне клопотання не розпочинати розгляд справи по суті та оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості відповідачу звернутися до суду з зустрічним позовом у даній справі. Клопотання мотивовано тим, що на підприємстві відповідача були встановлені неробочі дні до 08.01.2013р. та в зв'язку з цим представник не зміг вчасно підготувати зустрічний позов.

Клопотання судом було відхилено як необґрунтоване, оскільки ухвала про порушення провадження у справі отримана уповноваженою особою відповідача своєчасно 03.01.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42). Крім того, відповідач документально не підтвердив викладені ним факти, зокрема, встановлення на підприємстві неробочих днів.

Від позивача 24.01.2013р. надійшло письмове клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, запропоновано питання, які слід поставити на вирішення експерту.

У судовому засіданні 24.01.2013р. судом оголошувалась перерва для надання можливості представнику відповідача ознайомитися із зазначеним клопотанням.

Відповідач проти проведення судової автотехнічної експертизи не заперечив.

Вислухавши пояснення представників сторін, суд в задоволенні клопотання відмовив із мотивів, які будуть викладені у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" (лізингоодержувач, відповідач), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів", укладено договір фінансового лізингу № L1284-10/07, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Вартість предмету лізингу, відповідно до п. 3.1 договору, становить 1646123,00 грн.

Згідно з п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року.

Між сторонами у справі була підписана специфікація (додаток № 2 до договору), відповідно до якої предметом лізингу є екскаватор Hyundai ROBEX500LC-7, 2007 року випуску у кількості 1 шт. за ціною 1371769,17 грн. без ПДВ, загальна сума з ПДВ - 1646123,00 грн.

Згідно з додатком № 1 до договору "Графік платежів від 22.10.2007р.", сторонами встановлено 60 періодів лізингу.

Місце передачі предмету лізингу лізингоодержувачу, згідно з п. 2.3 договору, визначається у договорі купівлі-продажу предмету лізингу.

Відповідно до розділу 9 договору додатками до договору, які є його невід'ємними частинами, є: Додаток № 1 "Графік"; Додаток № 2 "Специфікація предмета лізингу", Додаток № 3 "Акт приймання-передачі предмета лізингу (форма)"; Додаток № 4 "Загальні умови фінансового лізингу".

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору фінансового лізингу № L1284-10/07 від 22.10.2007р. був укладений договір купівлі-продажу № Р1284-10/07 від 22.10.2007р., відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), покупець оплатити, а лізингоодержувач (ВАТ "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів") прийняти обладнання - екскаватор Hyundai R500LC-7, 2007 року випуску у кількості 1 шт.

У п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу визначено, що продавець зобов'язаний поставити обладнання протягом 10 робочих днів з дати сплати покупцем продавцю повної вартості обладнання; поставка обладнання здійснюється на склад продавця за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 62А. Згідно з п. 3.4 лізингоодержувач зобов'язується здійснити всі дії по прийманню обладнання та підписати акт приймання-передачі обладнання відповідно до п. 3.6 цього договору.

Датою поставки за цим договором є дата підписання продавцем, покупцем і лізингоодержувачем акту приймання-передачі обладнання (п. 3.5 договору). Передача обладнання лізингоодержувачу здійснюється в місці поставки шляхом підписання продавцем, покупцем і лізингоодержувачем акту приймання-передачі обладнання (п. 3.6). Із моменту підписання зазначеного у п. 3.6 цього договору акту приймання-передачі право власності на обладнання переходить до покупця, а право тимчасового володіння та користування обладнанням переходить до лізингоодержувача (п. 3.7).

30 жовтня 2007 р. між продавцем за договором купівлі-продажу № Р1284-10/07 від 22.10.2007р., лізингодавцем (позивач у справі) та лізингоодержувачем (відповідач у справі) був підписаний акт прийому-передачі предмета лізингу, згідно з яким продавець передав у власність покупцю (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), а лізингоодержувач прийняв у користування за договором фінансового лізингу № L1284-10/07 від 22.10.2007р. предмет лізингу - екскаватор Hyundai R500LC-7, 2007 року випуску, серійний номер В0210148. У пункті 4.3 акту зазначено, що з моменту підписання цього акту зобов'язання лізингодавця з передачі предмета лізингу в лізинг вважаються виконаними.

Як зазначалося вище, сторонами було встановлено, що строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (п. 1.2 договору фінансового лізингу). Відповідно до даного графіку встановлено 60 періодів лізингу.

Сторонами у справі підписано додаток № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" до договору фінансового лізингу. Згідно з п. 5.4 зазначеного додатку першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку. Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу (п. 8.2.1).

Таким чином, враховуючи положення договору фінансового лізингу з урахуванням додатків до нього (договору), строк лізингу - з листопада 2007 року (календарний місяць, що слідує за місяцем передачі відповідачу предмету лізингу (акт приймання-передачі підписаний 30.10.2007 р.) до жовтня 2012 р. включно (шістдесятий (останній) період лізингу).

02.11.2012 р. позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу вих. № 1878-10/12 від 29.10.2012р. (а.с. 29), в якій вимагав у зв'язку з закінченням строку лізингу за договором фінансового лізингу від 22.10.2007р. № L1284-10/07 повернути предмет лізингу у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги шляхом транспортування предмета лізингу на стоянку за вказаною адресою в м. Київ. Направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком № 21047 згрупованих поштових відправлень (а.с. 30-31). Письмова вимога була отримана відповідачем 15.11.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Відповідно до телеграми від 19.11.2012р. № 104024 (а.с. 33), направленої відповідачу, позивач повторно вимагав у строк до 22.11.2012р. повернути предмет лізингу - екскаватор Хюндай. Зазначена телеграма була вручена представнику відповідача 19.11.2012р., що підтверджується відповідною телеграмою - підтвердженням про вручення від 20.11.2012 р. (а.с. 34).

У зв'язку з неповерненням відповідачем предмету лізингу позивач звернувся до суду з даним позовом про витребування майна, а також стягнення неустойки в сумі 176 565,64 грн. за період листопад-грудень 2012р.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Частиною 1 ст. 530 ГПК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Законом України "Про фінансовий лізинг" (ст. 11) встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу (ст. 10 зазначеного Закону).

Відповідно до умов п. 1.2 договору фінансового лізингу від 22.10.2007р. строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів та не може бути менше одного року. Враховуючи зазначені положення, положення додатку № 1 до договору "Графік платежів від 22.10.2007р.", додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу", сторонами був встановлений строк лізингу - з листопада 2007 року по жовтень 2012 року включно.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 625694, виданого 23.06.2009р., власником екскаватора марки Hyundai ROBEX500LC-7, заводський номер NB0210148, двигун номер 35188485, 2007 року випуску, реєстраційний номер 4859АА є ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль". Право власності позивача на зазначений екскаватор відповідачем не оспорюється.

Змістом права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України, є права володіння, користування та розпорядження майном власником цього майна.

Статтею ст.387 ЦК України встановлено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст.ст.397,398 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до вищезазначених приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг", умов договору фінансового лізингу, право вимоги повернення предмету лізингу від лізингоодержувача є правовим наслідком закінчення строку лізингу. Згідно з ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно з ст.ст.1212, 1213 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідач після закінчення строку лізингу (жовтень 2012 р.) предмет лізингу (екскаватор) позивачу не повернув. Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач посилається на той факт, що, на його думку, строк договору лізингу не скінчився. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що позивач не виконав свої зобов'язання за договором (не передав технічну документацію на екскаватор, свідоцтво про його державну реєстрацію, не провів сертифікацію предмету лізингу), що унеможливило користування відповідачем предметом лізингу. Отже, відповідно до п. 8.1 договору, строк договору лізингу не скінчився, а відтак, у відповідача не виникло обов'язку по поверненню позивачу предмету лізингу. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав розпорядження № 6-12 від 16.10.2008р. Територіального управління Держгірпромнагляду по Запорізькій області, відповідно до якого заборонено експлуатацію екскаватора Hyundai R500LC-7, оскільки зазначений екскаватор не пройшов експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці України, не отримано дозвіл на експлуатацію екскаватора, екскаватор не зареєстрований в територіальному органі Держнаглядохоронпраці. Крім того, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2011р. у справі № 8/266/10 стосовно встановлення касаційною інстанцією факту щодо неможливості ВАТ "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" експлуатації екскаватора через недотримання ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" умов договору лізингу.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні господарського суду Запорізької області від 25.02.2011р. у справі № 8/266/10 та у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. у справі № 11/83/10 за участю тих самих сторін (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ВАТ "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів") встановлений факт невиконання лізингодавцем свого обов'язку щодо реєстрації екскаватора та відсутності у лізингоодержувача в зв'язку з цим можливості користуватися предметом лізингу.

Разом з тим, предметом позову у справі, що розглядається, є витребування майна (предмета лізингу) від відповідача в зв'язку з закінченням строку лізингу (строку, в період якого відповідач мав право володіти та користуватися предметом лізингу).

Як було встановлено судом, строк лізингу за договором скінчився в жовтні 2012 р. Зазначений строк лізингу був встановлений сторонами в п. 1.2 договору фінансового лізингу. Відповідач невірно ототожнює строк лізингу (визначення якого є у ст.6 спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг») та строк дії договору фінансового лізингу.

Законом України "Про фінансовий лізинг" (ст. 11) встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу (а не строку договору) повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не довів суду наявність у нього права користування та володіння предметом лізингу після закінчення строку лізингу, право власності позивача на предмет лізингу не заперечив та не оспорив. Заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним вище. Крім того, вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст.ст.42,44 Господарського кодексу України підприємництво-це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Таким чином, відповідач не був позбавлений права у період строку лізингу при наявності підстав звернутися до суду за захистом свого права з позовом, зокрема, про усунення перешкод у користуванні предметом лізингу.

Оскільки строк користування майном, яке було передано в лізинг відповідачу, закінчився, судом встановлено, що право власності на предмет лізингу належить позивачу, то, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, відповідач на час вирішення судом даного спору не має правових підстав користуватися та володіти об'єктом лізингу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача предмета лізингу - екскаватора марки Hyundai, модель ROBEX500LC-7, серійний (заводський) номер NB0210148, двигун номер 35188485, 2007 року випуску у кількості 1 шт. у зв'язку з закінченням строку лізингу, встановленого договором фінансового лізингу № L1284-10/07 від 22.10.2007р., є законними та доведеними. Вартість предмета лізингу, що витребовується, відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 17.12.2012р. становить 1 013 463,10 грн.

Крім того, позивачем із посиланням на ч. 2 ст. 785 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 176565,64грн. неустойки в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення предмету лізингу.

Розділом 4 договору сторони встановили лізингові платежі та порядок розрахунків. Відповідно до п. 4.1 лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період зазначається в графіку (п. 4.2). Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п. 4.4). Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 ст. 4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання першого лізингового платежу (п. 4.5). До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним (п. 4.6).

Як вбачається з графіку платежів від 22.10.2007 р. (додаток № 1 до договору), за кожен період лізингу сторонами встановлено лізинговий платіж, який складається з суми погашення вартості предмета лізингу та комісії.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Нараховуючи неустойку, позивачем взято в подвійному розмірі суму за користування предметом лізингу, яка була сплачена відповідачем в розмірі 44141,41 грн., згідно з виставленого позивачем рахунку № L1284-10/07/14 від 01.12.2008р. Відповідно до даного рахунку, відшкодування частини вартості предмета лізингу складає суму 21673,95 грн. з ПДВ, комісія лізингодавця 22467,46 грн. без ПДВ. Період нарахування неустойки, зазначений позивачем, листопад-грудень 2012р. (термін прострочення повернення предмета лізингу).

Графіком платежів до договору встановлено суму щомісячних лізингових платежів, яка є різною в залежності від періоду лізингу (зменшується щомісячно).

Специфікою лізингових платежів є те, що вони не є тотожними платі за користування об'єктом найму, а складаються із декількох частин, зокрема, обов'язково включають частину вартості об'єкта лізингу (п.4.1 договору). Разом з тим, позивачем не обґрунтовано і не доведено, що саме зазначена ним сума є платою за користування предметом лізингу, не доведено чому саме ця сума (остання оплата відповідача згідно з рахунком від 01.12.2008 р.) взята за основу нарахування неустойки за листопад та грудень 2012р.. Крім того, розмір цієї суми позивачем також не доведено. У додатку №1 встановлено розміри лізингових платежів. Заявлена до стягнення сума не співпадає із жодним із лізингових платежів, вказаних у графіку. У графіку передбачена можливість коригування (зміни) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 Загальних умов. Відповідно до цих умов можлива зміна при наявності декількох підстав, зокрема: 1) зміни встановленого розміру ставки USD LIBOR (фіксованої індикативної ставки, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації; фіксується на 11.00 за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації цього Договору ставка визначається за дату за даними системи РЕЙТЕРС); 2) у випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу; 3) у разі перевищення комісії лізингодавця за договором подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення (а.с.65-67). Таким чином, яка сама підстава в даному випадку була застосована лізингодавцем і обґрунтованість розрахунку суми в цій частині позивачем не доведено і суд не має можливість перевірити її правильність.

Крім того, вказана позивачем у підставі позову в цій частині ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлює, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як слідує із приписів даної правої норми дана норма є спеціальною нормою про найм (оренду). Оскільки до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а ст.785 ЦК України є спеціальним положенням про найм, то до правовідношень лізингу дана правова норма відповідно до приписів ч.2 ст.806 ЦК України не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. у справі №16/33, постанові Верховного Суду України від 18.12.2012р. у справі №6/104/5022-1679/2011.

Суд також звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу передбачена інша відповідальність лізингоодержувача у випадку, якщо у встановлений умовами цього договору строк предмет лізингу не переданий (повернутий) лізингодавцю. Однак, враховуючи приписи ст.ст.22,83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог.

Таким чином, судом відмовляється в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки в зв'язку з недоведеністю підстав для нарахування та розміру заявленої до стягнення суми.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд в задоволенні клопотання відмовив, враховуючи предмет та підстави заявленого позову. Клопотання мотивоване тим, що позивач без спеціальних знань не може оцінити технічний стан предмету лізингу та визначити чи придатний він до експлуатації на теперішній час; спірним залишається питання стосовно використання відповідачем предмету лізингу та його зберігання; позивач не знає, в яких умовах з січня 2009 року перебував екскаватор. На вирішення експерта позивачем запропоновано питання стосовно технічного стану екскаватора, наявності технічних несправностей (причин та часу їх виникнення); придатності екскаватора до використання; визначення часу використання екскаватора відповідачем (з якого часу по який, чи експлуатувався після 01.01.2009р.); чи можна вважати нинішній стан екскаватора таким, в якому його було одержано відповідачем з урахуванням нормального зносу. Відповідно до позовної заяви, предметом позову є витребування майна з незаконного володіння, зазначено індивідуальні ознаки майна (предмету лізингу), його тип, марку, модель, рік випуску тощо. Відповідач не заперечив стосовно знаходження в його володінні саме зазначеного в позові предмету лізингу. Крім того, предметом позову є витребування предмету лізингу, а не стягнення його вартості (збитків). Резолютивна частина позову не містить вимоги щодо технічного стану і придатності екскаватора до експлуатації. Частина запропонованих питань не потребує спеціальних знань, є правовими і стосується встановлення юридичних фактів, зокрема встановлення з якого по який час використовувався екскаватор, чи експлуатувався після 01.01.2009р. Відповідно до приписів Закону України «Про фінансовий лізинг» (ст.10), умов договору фінансового лізингу позивач мав право здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання продовж усього строку лізингу, оскільки згідно з ст.ст.42,44 ГК України це також є ризиком його підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому суд бере до уваги, що суд задовольняє вимогу про витребування майна, яка є майновою.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 11, код ЄДРПОУ 00223438) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, оф. 101, код ЄДРПОУ 34480657) екскаватора марки Hyundai, модель ROBEX500LC-7, серійний (заводський) номер NB0210148, двигун номер 35188485, 2007 року випуску у кількості 1 шт. Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Пісочна, 11, код ЄДРПОУ 00223438) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, оф. 101, код ЄДРПОУ 34480657) суму 20269 (двадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) 26 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 29 січня 2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його повного складення (дня підписання).