Ухвала суду № 28901513, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1/12/0170/25

21.01.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Облетова Галина Василівна, довіреність № 001/7 від 10.01.13

представник відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Митрофанова Ірина Андріївна, довіреність № 001/8 від 10.01.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 18.09.2012 у справі № 2а-1/12/0170/25

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників, 1, Приморський, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98176)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від18.09.2012 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим: № 0000623304 від 14.12.2011, яким Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 46982,00грн., № 0000632304 від 14.12.2011, яким Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» зменшене від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010 року в сумі 46982,00грн. та за серпень 2010 року на суму 76600,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:№0000623304 від 14.12.2011, яким Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 46982,00грн., №0000632304 від 14.12.2011, яким Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» зменшене від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010 року в сумі 46982,00грн. та за серпень 2010 року на суму 76600,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення: №0000632304 від 14.12.2011 та №0000623304 від 14.12.2011 є необґрунтованими, оскільки укладений позивачем з ТОВ «Буделітстрой» договір підряду реально відбувся, будівельні роботи фактично виконані, позивачем оплачені, що підтверджено всіма необхідними первинними документами, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин сформований правомірно.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 14.12.2011 відповідачем стосовно позивача винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000622304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 46982,00грн. та № 0000632304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 46982,00грн., за серпень 2010 року на суму 76600,00грн., а всього - на суму 123582,00грн.

Передумовою винесення спірних податкових повідомлень-рішень став акт № 2433/23-4/14309008 від 01.12.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Буделітсервіс» за період з 01.07.2010 по 31.08.2010.

Перевіркою зафіксовано факти порушення позивачем: пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункту7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 46982,00грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010 року на суму 46982,00грн., за серпень на суму 76600,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи 18.06.2010 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буделітсервіс» (Підрядник) було укладено договір підряду № 70, згідно умов якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Предметом договору визначено: ремонт м'якої крівлі нижньої частини цеху № 10 об'ємом 2684 кв. метри. Всі роботи виконуються з матеріалів Підрядника. Вся робота виконується силами та інструментом Підрядника. Замовник надає приміщення для складування матеріалів та інструментів, побутові приміщення та гуртожиток для проживання персоналу Підрядника на період виконання робіт. Вартість робіт складає 281892,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 46982,00грн.

Як свідчать матеріали справи 21.07.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №70 від 18.06.2010, з якої слідує, що у зв'язку з виробничою необхідність збільшені об'єм ремонту та склад виробництва кровельних робіт низької частини корпуса № 10. З урахуванням збільшення, загальний об'єм ремонту складає 6200кв. метрів, а вартість робіт по ремонту складає 664357,20грн.Також сторонами було підписано Договірну ціну на ремонт крівлі цеху № 10; відомість ресурсів до Локальної відомості №2-1-1 на ремонт крівлі, Локальну відомість.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 01.07.2010 позивачем було перераховано ТОВ «Буделітсервіс» 140000,00грн., в тому числі податок на додану вартість- 23333,33грн., в якості авансового платежу згідно з договором №79 від 18.08.2010, платіжним дорученням № 411617.

01.07.2010 ТОВ «Буделітсервіс» виписало позивачу податкову накладну № 0107-01 на загальну суму 140000,00грн. в тому числі податок на додану вартість - 23333,33грн.

Також слід зазначити, що 27.07.2010 між сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 18 за липень 2010 року на суму 281892грн.,в тому числі податок на додану вартість - 46982,00грн.

На виконання умов договору щодо оплати виконаних робіт, 29.07.2010 позивач платіжним дорученням № 411910 перерахував ТОВ «Буделітсервіс» грошові кошти в сумі 141892,00грн., в тому числі податок на додану вартість-23648,67 грн.

28.07.2010 ТОВ «Буделітсервіс» було виписано позивачу податкову накладну № 3807-01 на загальну суму 141892,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 23648,67грн.Зазначені в податкових накладних суми податку на додану вартість у розмірі 23333,33грн. та у розмірі 23649,67 грн. були включені до складу податкового кредиту підприємства липня 2010 року .

25.08.2010 між сторонами був підписаний Акт приймання виконаних підрядних робіт № 18 за серпень 2010 року на суму 382465, 20 грн., в тому числі податок на додану вартість- 63744,20грн. (виконані згідно Додаткової угоди № 1 від 21.07.2010).

Отримані ремонтні роботи були оплачені позивачем 09.08.2010 в сумі 190000грн.,у тому числі податок на додану вартість - 31666,67грн. платіжним дорученням № 412024 та 30.08.2010 в сумі 192465,20 грн. в тому числі податок на додану вартість - 32077,53 грн.платіжним дорученням № 412225.

ТОВ «Буделітсервіс» було виписано позивачеві податкові накладні № 090801 від 09.08.2010 на загальну суму 190000,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 31666,67грн. та № 250801 від 25.08.2010 на суму 192465,20грн., в тому числі податок на додану вартість - 32077,53грн.

Крім того, 03.08.2010 між позивачем та ТОВ «Буделітсервіс» було укладено договір підряду № 87, предметом якого є ремонт м'якої крівлі корпусу № 1 об'ємом 460 кв. метрів, вартість яких визначена в сумі 77134,80 грн., в тому числі податок на додану вартість - 12855,80грн. Також між сторонами було підписано: Договірну ціну на ремонт м'якої крівлі; Локальну відомість на ремонт м'якої крівлі; відомість ресурсів витрат підрядника.

30.08.2010 між сторонами був підписаний Акт приймання виконаних підрядних робіт № 24 за серпень 2010 року на суму 77134,80грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12855,80грн.

30.08.2010 ТОВ «Буделітсервіс» було виписано позивачу податкову накладну № 300806 від 30.08.2010 на суму 77134,80грн., в тому числі податок на додану вартість- 12855,80грн., яка була включена підприємством до складу податкового кредиту серпня 2010 року.

22.09.2010 позивач перерахував ТОВ «Буделітсервіс» в якості оплати за отримані роботи грошові кошти в сумі 77134,80грн., з яких податок на додану вартість складає - 12855,80грн.платіжним дорученням № 412507.

По справі було призначено проведення судово - економічної експертизи, якою було встановлено, що згідно з наданими на дослідження бухгалтерськими документами підприємства, загальна вартість активів підприємства за липень - вересень 2010 року склала 617910,009грн. без врахування податку на додану вартість, де: 64279,00грн.- вартість ремонту згідно Акту № 24 від 30.08.2010; 352691,28грн. - вартість ремонту згідно Акту № 18 від 25.08.2010; 200939,72 грн.- вартість ремонту згідно Акту № 18 від 27.07.2010.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання обов'язку Замовника щодо забезпечення проживання робітників на час проведення ремонтних робіт 06.07.2010 між позивачем (Компанія) та ТОВ «Буделітсервіс» (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 845/10-009, згідно з яким Компанія надає на період з 07.07 по 31.08.2010, Замовник оплачує 15 койко - місць в жилих кімнатах гуртожитку № 1 на 3,4 поверсі, що знаходиться за адресою: місто Феодосія, смт. Приморський, вул. Перемоги, 1.

30.07.2010 між сторонами було підписано Акт виконаних робіт по наданню послуг № 14 за липень 2010 року, згідно з яким Виконавець, тобто позивач, надав Замовнику послуги з проживання 14 осіб. Вартість цих послуг склала 7050,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 1175,00грн.

30.07.2010 позивачем було виписано ТОВ «Буделітсервіс» податкову накладну № 297 на вказану суму та сума податку на додану вартість була відображена позивачем в складі податкового зобов'язання підприємства липня 2010 року.

Також, 31.08.2010 між сторонами було підписано Акт виконаних робіт по наданню послуг № 17 за серпень 2010 року, відповідно до якого Виконавець надав Замовнику послуги з проживання осіб в гуртожитку на загальну суму 6575,00грн.,в тому числі податок на додану вартість - 1095,83 грн.

31.08.2010 позивачем було виписано ТОВ «Буделітсервіс» податкову накладну № 337 на вказану суму та сума податку на додану вартість була включена до складу податкового зобов'язання підприємства в серпні 2010 року.

Згідно з виписками банку ВАТ «ФСК «Море», надані послуги з проживання були оплачені ТОВ «Буделітсервіс» 29.09.2010 в загальній сумі 13625грн., в тому числі податок на додану вартість -2270,00грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем був наданий перелік робітників ТОВ «Буделітсервіс», які працювали на ВАТ «ФСК «Море» згідно з договорами підряду від 18.06.2010 та від 03.08.2010 та відповідно проживали в період липень - серпень 2010 року у гуртожитку позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на момент укладення та виконання договорів підряду, на момент виписки податкових накладних, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буделітстрой» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, що свідчить про відсутність з його боку на той момент порушень податкового законодавства.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування за рахунок цього контрагенту з тих підстав, що: в податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделітстрой» зазначено адресу, по якій підприємство фактично не знаходиться; постачальник не задекларував своїх податкових зобов'язань по виданих ним податкових накладних, а також у зв'язку з неможливістю фактичного надання послуг з ремонту за тієї умови, що чисельність працівників у Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделітсервіс» складає лише 1 особу, через наступне.

Об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону.

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 та підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону).

Слід зазначити, що при придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що виписані ТОВ «Буделітстрой» податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» тому що за зазначеною в них адресою підприємство не знаходиться, оскільки податковий кредит позивача, правомірність формування якого ставить під сумнів податкова інспекція, був сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Буделітсервіс» в липні - серпні 2010 року та ніяких доказів, які б окремо або в сукупності могли свідчити, що на час їхньої виписки підприємство не знаходилось за тією адресою, яка в них зазначена, відповідачем суду надано не було.

Помилковими вважаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі про неправомірне формування позивачем податкового кредиту внаслідок недекларування постачальником його податкових зобов'язань, оскільки чинним на час спірних правовідносин законодавством України на покупця товару - платника податку не було покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Поза увагою заявника апеляційної скарги не враховано, що на вимогу відповідача ТОВ «Буделітсервіс» направляло до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва інформацію та документи на підтвердження його взаємовідносин з ВАТ «ФСК «Море» в липні - серпні 2010 року, також ним було вчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, в яких були відображені його податкові зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем. З відповіді Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на запит суду вбачається, що дані Декларації були прийняті та мають статус «до відома».

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, належним чином виконавши свій обов'язок щодо сплати податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за наявність розбіжностей між його податковим кредитом та податковими зобов'язаннями його контрагента, які були останнім задекларовані, але не були прийняті та відображені податковим органом.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про відсутність фактичного надання позивачу послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделітстрой» внаслідок відсутності у останнього необхідної чисельності працівників, оскільки документами позивача, дослідженими у судовому засіданні, підтверджується фактичне отримання ним ремонтних робіт від його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Буделітстрой» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Більш того, матеріалами справи також підтверджено надання ВАТ «ФСК «Море» в свою чергу оплачуваних послуг з надання для проживання гуртожитку для працівників ТОВ «Буделітстрой».

Зазначені висновки суду знайшли своє безперечне підтвердження і у висновку судово - економічної експертизи, згідно якому повністю підтверджено фактичне виконання робіт за договорами № 70 від 18.06.2010 та № 87 від 03.08.2010, підтверджено загальне збільшення вартості активів позивача за липень - вересень 2010 року в сумі 617910,00грн. та повністю спростовані висновки акту перевірки відповідача щодо невиконання цих робіт.

Слід зазначити, що порушення контрагентом позивача законодавства про працю, не виконання ним свого обов'язку як податкового агента відносно його працівників, якщо таке дійсно мало місце, не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування за умови дотримання зі свого боку всіх передбачених податковим законодавством умов, наявності всіх належним чином оформлених документів бухгалтерського та податкового обліку, а також фактичного отримання послуг з ремонту крівлі, що було беззаперечно встановлено в судовому засіданні.

Порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки та письмових запереченнях, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винессеня спірних податкових повідомлень-рішень є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 у справі № 2а-1/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко