Постанова № 28901283, 21.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року /12:34/ Справа № 0870/12295/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Седлярова В.С., представника відповідача Харламової О.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0001070028,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0001070028.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача висновки викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 16.11.2012 № 487/28-0/00130926 є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог цивільного, господарського, податкового та іншого законодавства. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, як то між позивачем та ТОВ «Форганг ГМБХ». Несплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. ВАТ «ЗОЕ» не мало жодних підстав вважати TOB «Форганг ГМБХ» фіктивним підприємством, а його діяльність - протиправною, оскільки, не існує будь-яких судових рішень, якими TOB «Форганг ГМБХ» було б визнано фіктивним, а його установчі документи - недійсними. Податкові накладні, виписані ВАТ «Запоріжжяобленерго» його контрагентом і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені ПК України. Договори, укладені між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та TOB «Форганг ГМБХ», в судовому порядку недійсними не визнавались.

Посилається на пп. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України згідно з яким одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Разом з тим, Акт перевірки не містить жодних вагомих/конкретних підстав (аргументів) та доказів на підтвердження нереальності вчинення господарських операцій між ВАТ «ЗОЕ» та TOB «Форганг ГМБХ».

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що перевіркою встановлено господарські відносини з постачальником TOB «Форганг ГМБХ». У періоді, який перевірявся, ВАТ „Запоріжжяобленерго" отримував товари та послуги від TOB „Форганг ГМБХ" без укладення договору, а відповідно до рахунків-фактур. Відповідно до наданих ВАТ „Запоріжжяобленерго" листом від 03.10.2012 №16598/011-06 пояснень встановлено, що TOB „Форганг ГМБХ" не вимагав довіреності на отримання товарів, тому ВАТ „Запоріжжяобленерго" довіреностей не виписувало. Відповідачем було перевірено контрагентів TOB „Форганг ГМБХ", зокрема, було проведено перевірку підприємства ПП «Венсан» та на підставі з'ясованих фактів зроблено висновки, що TOB «ФОРГАНГ ГМБХ» фактично фінансово-господарської діяльності не вело, а грошові кошти перераховувалися на рахунок ПП «Венсан», після чого знімалися з його рахунку у готівковій формі. Документів до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо подальшого використання у фінансово-господарської діяльності знятих грошових коштів до перевірки надано не було. У жовтні 2011 року одним з контрагентів TOB „Форганг ГМБХ" було ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ", перевіркою господарської діяльності якого встановлено, що ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ" за юридичною адресою не знаходиться, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 17.11.2011р. Відповідач зазначає, що враховуючи встановлені обставини взаємовідносин ВАТ „Запоріжжяобленерго" з TOB „Форганг ГМБХ" у період з 01.09.2011р. по 30.04.2012р. можна зробити висновок, що вони не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 22.10.2012 по 09.11.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Форганг ГМБХ» за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року, за результатами якої складено Акт від 16.11.2012 року № 487/28-1/00130926.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, ВАТ «Запоріжжяобленерго» занижено податок на додану вартість на загальну суму 18867,00 грн., в тому числі за вересень 2011 року у сумі 2136,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 3506,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 3345,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 3253,00 грн., за березень 2012 року у сумі 1625,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 5002,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 05.12.2012р. заступником начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001070028, яким було збільшено суму грошового зобов'язання на 28301,00 грн. (основний платіж - 18867,00 грн., штрафні санкції - 9434,00 грн.).

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» в порушення вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року включено суму ПДВ з придбання товарів на загальну суму ПДВ - 18867,00 грн. від постачальника, по якому не підтверджується поставка продукції, а саме від ТОВ «Форганг ГМБХ», в тому числі: за вересень 2011 року у сумі 2136,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 3506,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 3345,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 3253,00 грн., за березень 2012 року у сумі 1625,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 5002,00 грн.

Суд вважає висновки, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, у перевіряємому періоді позивач отримував товари від ТОВ «Форганг ГМБХ» без укладання договору, а відповідно до наданих до перевірки рахунків фактури за період з 20.09.2011 року по 28.03.2012 року. Зазначені рахунки-фактури було досліджено під час перевірки та задокументовано на 7 стор. акту. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи. Загалом сума ПДВ по дослідженим рахункам склала 18867,00 грн.

Підприємством ТОВ «Форганг ГМБХ» були виписані видаткові, податкові накладні та акти виконаних робіт, які також досліджувалися в ході проведення перевірки та перелік яких наведено на 8 арк. акту перевірки. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2011 року та лютий, березень, квітень 2012 року всього у сумі 18867,09 грн., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.

У акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки прибуткових ордерів, матеріали були оприбутковані на Центральний склад ВАТ «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38-А). Перелік прибуткових ордерів зазначено на 9 арк. акту перевірки. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи.

Розрахунки з ТОВ «Форганг ГМБХ» здійснювалися у безготівковій формі платіжними дорученнями. Перелік платіжних доручень зазначено на 9 арк. акту перевірки. Зазначені документи також досліджено судом, копії надано до матеріалів справи.

Також до перевірки та до суду позивачем надані товарно-транспортні накладні, які виписувало ВАТ «Запоріжжяобленерго» та перелік яких міститься на 10 арк. акту перевірки. Копії надано до матеріалів справи.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Як зазначено у п.3.1. "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів", затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2, надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем надано до матеріалів справи та досліджено судом первинні документи, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, прибуткові ордери, платіжні доручення на оплату позивачем отриманих товарів.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ «Форганг ГМБХ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже, ВАТ "Запоріжжяобленерго" мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від ТОВ «Форганг ГМБХ», та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ ТПК «Форганг ГМБХ» в актах перевірок відсутні.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що у позивача є в наявності необхідні первинні документи, що засвідчують наявність певних юридичних фактів.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не занижено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 2136,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 3506,00 грн., за листопад 2011 року у сумі 3345,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 3253,00 грн., за березень 2012 року у сумі 1625,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 5002,00 грн. - на загальну суму 18867,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом , то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, нормами Податкового кодексу України не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0001070028, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя відносно Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

З огляду на вищенаведене, податковим органом в ході судового розгляду всупереч вимогам частині 2 статті 71 КАС України не було доведено правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення рішення.

Таким чином, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя необґрунтовано збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 28301,00 грн., а тому, заявлені Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0001070028, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.12.2012 р. № 0001070028, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відносно Відкритого акціонерного товариства «Запоряжжяобленерго».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоряжжяобленерго» судовий збір в розмірі 283 грн. 10 коп. (двісті вісімдесят три грн. 10 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко