Постанова № 28900252, 27.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. справа № 2а-5506/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Союз-Кондитер"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р.

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Союз-Кондитер"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Союз-Кондитер" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно видання податкового повідомлення-рішення №0000542302/0 від 25.03.2009 року та №0000552302/0 від 25.03.2009 року незаконними; визнання податкових повідомленнь-рішеннь №0000542302/0 від 25.03.2009 року та №0000552302/0 від 25.03.2009 року недійсними, як такі, що винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Союз-Кондитер»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апеллянт посилався на прийняття оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначив, що податковий кредит ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року сформований від постачальника ТОВ «ГК Промтехпостач», на думку перевіряючих товариством безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від данного контрагента постачальника, оскільки в межах кримінальної справи, останнє підприємство відповідно до вироку було створено з метою незаконного збагачення шляхом отримання прибутку від надання фінансових послуг, отже податкові накладні, отримані від ТОВ «ГК Промтехпостач»не мають юридичної сили.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТПК "Союз-Кондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт від 13.03.09 № 508/231/25514941.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, в ході перевірки податковий орган поставив під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ГК Промтехпостач». Встановив заниження зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 27250 грн. в 2007р. в т.ч. в З кварталі 2007р. - 13908 грн., в 4 кв. 2007р. - 13342 грн.; завищення податкового кредиту, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21799,83 грн. у наступних податкових періодах: липень 2007 р. у сумі 2000,0 грн.; серпень 2007р. у сумі 3400,0 грн.; вересень 2007р. у сумі 5727,0 грн.; жовтень 2007р. у сумі 5233,0 грн.; листопад 2007р. у сумі 2790,0 грн.; грудень 2007р. у сумі 2650,0 грн. Такі висновки відповідач зробив з того, що ТОВ «ТПК «Союз Кондитер»в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «ГК Промтехпостач», але згідно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2008 року по кримінальній справі №1-273/2008, ТОВ «ГК Промтехпостач»було створено з метою незаконного збагачення шляхом отримання прибутку від надання, в порушення встановленого законом порядку, фінансових послуг.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000542302/0 від 25.03.2009 року та №0000552302/0 від 25.03.2009 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані вище висновки податкового органу ґрунтуються на підставі інформації, викладеної у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2008 року по кримінальній справі №1-273/2008 року відносно засновника ТОВ «ГК Промтехпостач»ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

Також за результатами перевірки стосовно взаємовідносин ТОВ «ТПК «Союз Кондитер»із ТОВ «ГК Промтехпостач» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська дійшла висновку про нікчемність та безтоварність угод в порушення ст.ст. 215, 203,216,228 ЦК України, вчинялись правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам здійсненим ТОВ «ГК Промтехпостач» у якого відсутні виробничі фонди, офісні та складські приміщення, транспортні засоби, недостатня кількість працівників, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Враховуючи отриману інформацію відповідачем зроблено висновок про фіктивність, нікчемність та безтоварність господарських операцій між вищевказаною особою та позивачем.

Отже, правочини по придбанню відповідних товарів та виконанню робіт у акті перевірки позивача визнано безтоварними, при цьому податковим органом не враховано той факт, що відповідний товар фактично використано при провадженні господарської діяльності позивача, не враховано реальне існування товару, а також те, що дохідна частина підприємства сформована за наслідками виконання відповідних робіт (використання ваніліну у виробництві вівсяного печива та ін.) із використанням такого товару та податковим органом не змінена і порушень там не виявлено.

При цьому, у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадової особи контрагента позивача не є підставою для визнання всіх господарських операцій з таким контрагентом безтоварними, а договори нікчемними.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Лише матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Крім того, слід зазначити, що в період укладання та виконання договорів позивачем із вказаним контрагентом, а саме з липня 2007 року по вересень 2008 року вищевказаний контрагент був зареєстрований як юридична особа, відомості про нього були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується наявними у справі витягами з даного реєстру. Вказаний контрагент отримав свідоцтво платника податку на додану вартість, що також встановлено відповідачем, що підтверджується наявними у справі копіями.

Відповідач також в акті перевірки стверджує про наявність у позивача документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є необхідними для формування податкового кредиту, однак робить висновок що це не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту. На думку податкового органу товарність усіх вказаних операцій пов'язаних з рухом продукції, зокрема її транспортуванням, не підтверджена позивачем належними первинними документами, а саме, товарно-транспортними накладними, які відсутні у ТОВ «ГК Промтехпостач».

Разом з тим, відповідно до приписів п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно п.п. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р., первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введено в дію з 01.01.1996р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган виключив зі складу валових витрат ТОВ «ТПК «Союз Кондитер»не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаного ваніліну.

Так, позивачем до матеріалів справи надані первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних ТМЦ. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції, які поставив під сумнів відповідач в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договором купівлі-продажу №03/05 від 01.03.2007 р., придбання ваніліну у ТОВ «ГК Промтехпостач»здійснювалось за видатковими накладними, за придбаний товар здійснено оплату грошовими коштами на рахунок ТОВ «ГК Промтехпостач»на загальну суму 130799,0 грн. згідно платіжних доручень, накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, виписками по рахунку, розрахунки за даним договором проводились шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагента, підтвердження чого є виписки з поточного рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, вищевказані докази дають підстави стверджувати про безпідставність висновків органу державної податкової служби щодо фіктивності, безтоварності та нікчемності договорів позивача укладеного з вказаними вище контрагентами та вказує на добросовісність позивача як платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи викладене, позивач мав всі підстави для віднесення витрат по цим угодам до валових витрат, а також на формування податкового кредиту.

Натомість, відповідач не виконав обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень на предмет їх відповідності критеріям, що визначені в ч. 3 ст. 2 КАС України, а доводи відповідача щодо відсутності контрагентів за юридичною адресою, відсутність у них ліцензій на право здійснення певних видів робіт, що передбачені договорами з позивачем судом не приймається до уваги, оскільки ці обставини не є підставою для визначення позивачеві оспорюваних податкових зобов'язань. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, а також формування валових витрат порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача про безтоварність господарських операцій, проведених відповідно до вищевказаних взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ГК Промтехпостач», оскільки спростовуються матеріалами справи.

Податковий орган не довів при вирішенні справи у суді те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що надані ТОВ «ТПК «Союз - ондитер»до перевірки податкові накладні, отримані від ТОВ «ГК Промтехпостач», не мають юридичної сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення адміністративної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Союз-Кондитер" - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. -скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Союз-Кондитер" -задовольнити.

Визнати дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська стосовно видання податкового повідомлення-рішення №0000542302/0 від 25.03.2009 року та №0000552302/0 від 25.03.2009 року неправомірними.

Визнати недійсними податкові повідомленя-рішення №0000542302/0 від 25.03.2009 року та №0000552302/0 від 25.03.2009 року та скасувати.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова