Постанова № 28900086, 24.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 13257/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача - Архангельського М.Ю.

представник відповідача - Тетянчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Матрапак" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Матрапак", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення за №0009242305 від 16.10.2012 року .

В обґрунтовування позову посилався на вимоги положень Податкового Кодексу України та зазначив, що акт перевірки складено з порушенням вимог діючого законодавства України а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на суму 510,0 грн., прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.07.2012 р. начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було видано наказ №1123 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП "Матрапак".

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі зазначеного вище наказу та направлень №1270 та №1271 від 31.07.2012 р. було здійснено вихід на адресу підприємства ПП "Матрапак".

У зв'язку відсутністю директора підприємства, що підтверджено копією наказу на відрядження №26 від 30.07.2012 р. та повідомленням адвоката підприємства про те що всі первинні та бухгалтерські документи за період з січня 2011 року по теперішній час було викрадено, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено акт про неможливість вручення наказу та направлення на проведення перевірки від 31.07.2012 р. №811/2201/33818915 та Акт про неможливість проведення перевірки №815/2201/33818915.

Разом з тим, директору підприємства ПП "Матрапак" було надіслано лист про відновлення документів за період з січня 2011 р. по теперішній час протягом 90 календарних днів від 01.08.2012 р. №11249/10/2-523. Лист було отримано 03.08.2012 р. уповноваженою особою підприємства.

Після закінчення терміну, щодо відновлення документів для проведення позапланової перевірки, 12.11.2012 р. на підставі направлень №2251 та №2253 від 12.11.2012 р. та наказу на проведення позапланової перевірки №1831 від 12.11.2012 року було здійснено вихід на адресу підприємства: м. Харків, вул. Академіка Проскури б.1.

За результатами перевірки було складено акт ненадання документів для проведення позапланової виїзної перевірки №2446/2201/33818915 від 12.11.2012 р.

На підставі висновків акту перевірки №2446/2201/33818915 від 12.11.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0009242309 від 16.11.2012 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 510,0 грн.

Дослідивши обставини справи, співставивши їх у єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2012 р. до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС директором ПП «Матрапак» був наданий лист за №18/07-4 про втрату документів підприємства за період з січня 2011 р. по теперішній час.

Також позивачем було повідомлено ДПІ про те, що 09.08.2012 року відбулася перереєстрація ПП "Матрапак" у зв'язку із зміною власника.

12.11.2012 року на адресу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова директором ПП "Матрапак" було надано лист №49, в якому повідомлялось, що фінансово господарські документи від попереднього власника при перереєстрації власника 09.08.2012 р. не були передані.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що ПП "Матрапак" не було вчинено дій щодо відновлення втрачених документів та надання їх податковому органу протягом 90 календарних днів, оскільки перевірка податковим органом проводилась 12.11.2012 р. року, тобто у позивача було достатньо часу для здійснення дій по відновленню втраченої первинної документації і надання її до перевірки або під час перевірки чи до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.

Згідно з приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про бухгалтерську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 2 статті 3, зазначеного вище Закону, фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку і можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідно до ст.4 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійсненні для отримання цих доходів. при цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, як це передбачено у п.6 ст.8 Закону №996.

Відповідно до п.1 і п.2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складених документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правельність її офрмлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів та звітності встановлено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу, згідно з яким платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства та детально дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що заява позивача про втрату документів не дає права позивачу претендувати на застосування п.44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України, оскільки позивача було завчасно повідомлено про проведення перевірки, а час з моменту ознайомлення із наказом на проведення перевірки до перевірки спеціально надається суб'єкту господарювання для того, щоб ним було вжито належних заходів для підготовки усіх необхідних документів, здійснення усього спектру дій щодо відновлення втрачених документів, які можуть бути витребувані під час проведення перевірки. Наданою можливістю та часом позивач знехтував - у відведений йому законодавством відрізок часу ( 90 календарних днів) необхідних дій не вчинив, правом належної підготовки до проведення перевірки не скористався.

Вказуючи на втрату документів, позивачем не вчинялось жодних активних дій по відновленню документації - заяв про втрату до правоохоронних органів подано не було, оголошень у засобах масової інформації про втрату ПП "Матрапак" документів, які підтверджують здійснення ним підприємницької діяльності опубліковано не було та до суду таких доказів не надано.

Також суд зазначає, що посилання позивача на те що у зв'язку з перереєстрацією ПП "Матрапак" та зміною власника, фінансово господарськькі документи від попереднього власника не були передані новому директору ОСОБА_3, не звільняє від відповідальності та обов'язку щодо належної організації бухгалтерського обліку та відновлення втрачених первинних документів за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 року.

Таким чином, вчинені посадовими особами дії по проведенню перевірки є діями, що спрямовані на ефективне та законне виконання вимог податкового законодавства, а тому не можуть розцінюватись як неправомірні. Фахівціми ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС правомірно складено акт №2446/2201/33818915 від 12.11.2012 р. та винесено податкове повідомлення - рішення №0009242309 від 16.11.2012 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями 510,0 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Матрапак" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 29.01.2013 року.