Постанова № 28897890, 29.01.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.01.2013 р. справа №5009/3583/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Лосич Т.С.від позивача:не з'явились від відповідача:Кожушко С.В. - довіреність від 21.12.2012 року № 35/25розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від30.10.2012 року у справі№ 5009/3583/12 (суддя: Мойсеєнко Т.В.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс», м.Запоріжжядо Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», м.Запоріжжяпростягнення грошових коштів в розмірі 266744 грн. 35 коп., в тому числі 208878 грн. 00 коп. - основного боргу, 16521 грн. 21 коп. - пені, 13498 грн. 82 коп. - 3% річних, 27846 грн. 14коп. - інфляційних нарахувань.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» про стягнення грошових коштів в розмірі 266744 грн. 35 коп., в тому числі 208878 грн. 00 коп. - основного боргу, 16521 грн. 39 коп. - пені, 13498 грн. 82 коп. - 3% річних, 27846 грн. 14 коп. - інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі №5009/3583/12 позовну заяву задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» суму основного боргу в розмірі 208878 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 21514 грн. 92коп., пені в розмірі 16521 грн. 39 коп., 3% річних в розмірі 13498 грн. 82 коп. Також, на відповідача покладені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5228 грн. 19 коп. В решті позову відмовлено. Заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» про відстрочку виконання рішення - залишена без задоволення

Дане рішення суду мотивоване частковою обгрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги та доповненнях до неї відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процессуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інтанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що з урахуванням умов п. 2.2 договору, на підставі якого позивачем заявлений позов, строк виконання обов'язків відповідача щодо розрахунків з позивачем, не настав. Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції не враховане скрутне фінансове становище підприємтсва, у зв'язку з чим, безпідставно відмовлено в наданні відстрочки виконання оскаржуваного рішення на 18 місяців.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преобразователь-комплекс» проти апеляційної скарги заперечує за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник заявника апеляційної скарги в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів спарви і встановлено місцевим господарським судом Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач» (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (Виконавець) 15.04.2009 року уклали договір на виконання робіт №11/269-2009 (далі - договір) (а.с. 23-25). Згідно договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе відповідно до умов данного договору виконання робіт з розробки конструкторської документації та супроводженню системи збудження СВТГ-2,2к/495-С2Т2,5-АР21 (АТЛА.651421.014) для споживача - Кураховської ТЕС.

Згідно п. 2.1. договору вартість робіт за даним договором складає суму 257556 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 20%-42926 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2. договору Замовник виконує попередню оплату в розмірі 128778 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20%, що складає суму 41463 грн. 00 коп. Кінцевий розрахунок виконується замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту здавання-приймання робіт та надходження платежу від основного замовника.

Пунктом 9.4. договору визначений строк дії договору від 15.04.2009 року №11/269-2009, а саме, вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2009 року.

01.03.2010 року Замовник - Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод Перетворювач» та Виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преобразователь-комплекс» уклали додаткову угоду № №1, яка є невід'ємною частиною договору від 15.04.2099 року № 11/269-2009 та згідно якої строк дії цього договору продовжений до 31.12.2010 року (а.с. 27).

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.(ч. 7 ст 193 ГПК).

Аналогічні норми права закріплені у статтях 526, 525 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт від 20.07.2010 року №1, визнаечні в договорі від 15.04.2012 року №11/269-2009 роботи Виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь» виконані в повному обсязі та вважаються прийнятими, оскільки згаданий акт є підписаним стронами без зауважень. Згідно даних акту вартість робіт складає суму 208878 грн. (а.с. 29).

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору від 15.04.2012 року № 11/269-2009, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт не здійснив.

Враховуючи, що факт наявності боргу підтверджений матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 208878 грн. 00 коп. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 5.6. Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки.

Колегія суддів вважає заявлену до стягнення пеню в сумі 16521 грн. 39 коп., розраховану позивачем за період з 28.07.2010 року по 28.01.2011 року, застосувавши подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на момент прострочки, розрахованою вірно, оскільки при розрахуванні пені за вказаний період в розмірі 0,1% сума пені перевищує суму подвійної облікової ставнки НБУ.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Як зазначалось раніше, крім заборгованості в сумі 208878 грн. 00 коп. за позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача на його користь також інфляційні нарахування в сумі 27846 грн. 14 коп., 3% річних в сумі 13498 грн. 82 коп. та пеню в розмірі 16524 грн. 39 коп.

Оскільки відповідачем порушені умови п.2.2. договору, а саме, не сплачені роботи, які в повному обсязі та своєчасно виконані Виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Преобразователь-комплекс», прийняті за актом здачі-приймання від 20.07.2010 року № 1 сторонами без зауважень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» суми основного боргу в сумі 208878 грн. 00 коп., пені в розмірі 16521 грн. 39 коп. за період з 28.07.2010 року по 28.01.2011 року, 3% річних в розмірі 13498 грн. 82 коп. за період з 28.07.2010 року по 21.09.2012 року, інфляційних нарахувань в розмірі 21514 грн. 92 коп. за період з серпня 2010 року по вересень 2012 року, та відмови в частині стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 6331 грн. 22 коп. з причини наявності від'ємного значення показника алгоритму нарахування інфляції за вказаний період. Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що у відзиві на позовну заяву відповідачем самостійно зроблений розрахунок інфляційних нарахувань, який складає суму 21514 грн. 43 коп. (а.с. 83).

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на неотримання від основного замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашзавод» грошових коштів, у зв'язку з чим виконання його зобов'язання щодо розрахунків з позивачем не настав, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки умови договору не передбачають звільнення відповідача від оплати виконаних робіт позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на встановлення п. 2.2 договору від 15.04.2009 року № 11/269-2009 залежності виконання Генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашзавод», як Замовника. Умови п. 2.2 договору, на підставі якого заявлений позов, суперечать приписам ст. 617 Цивільного Кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного Кодексу України Генеральний підрядник відповідає перед Субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і Субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладеним кожним з них з Генеральним Підрядником, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашзавод» не є учасником договору, на підставі якого заявлений позов, та не має заборгованості по остаточній оплаті за фактично виконані роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс».

Щодо доводів апелянта про безпідставне залишення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції на 18 місяців без задоволення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення помилково застосовував приписи ст.121 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки приймаючи рішення про стягнення з відповідача заборгованості за наявності заяви про відстрочення виконання рішення суду повинен був керуватись ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Надання відстрочки означає виконання рішення через певний проміжок часу, встановлений господарським судом, після усунення обставин, що унеможливлюють його виконання у встановлені чинним законодавством строки.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Визначальним фактором при наданні відстрочення є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У заяві про відстрочення виконання рішення суду Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод «Перетворювач» вказує на те, що виконання рішення суду у встановлені чинним законодавством строки є неможливим, у зв'язку з відсутністю фінансування підприємства, впровадженням з лютого 2010 року триденного робочого дня, не покриттям збитків підприємства в загальному розмірі 60430000 грн. 00 коп., наявності заборгованості перед кредиторами.

В підтвердження скрутного фінансового становища Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» матеріали справи містять, надані апелянтом підчас розгляду справи в суді першої інстанції, баланс підприємства відповідача за березень 2012 року, червень 2012 року, звіти про фінансові результати за I квартал 2012 року, за I півріччя 2012 року, довідку про наявні кошти на рахунках товариства та довідки про рух коштів на поточних рахунках відповідача (т. 1 а.с. 104-122).

Скрутний фінансовий стан підприємства також підтверджується висновком незалежної аудиторської фірми від 28.12.2012 року № 140 за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, згідно якого, з урахуванням системи показників, які відображають наявність, розміщення, структуру джерел засобів, ступінь залежності від інвесторів та кредиторів, використання фінансових ресурсів Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач»,- фінансовий стан товариства є незадовільним. (т.2 а.с. 10-18).

Таким чином, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, додаткові докази, надані в підтвердження скрутного фінансового становища товариства, колегія суддів вважає заяву про надання відстрочення виконання рішення суду такою, що підлягає частковому задоволенню та можливим відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 83, 99, 101, 102, 103, 104, Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» на рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі №5009/3583/12- задовольнити частково.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі №5009/3583/12- скасувати частково.

3) Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі № 5009/3583/12 доповнити реченням: «Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі № 5009/3583/12 строком на 12 місяців».

4) Абзац п'ятий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі № 5009/3583/12 - виключити.

5) В решті рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 року у справі № 5009/3583/12 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сил из дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського Суду України у касаціному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова