Рішення № 28897796, 21.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р. Справа № 8/145-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23,

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22,

та відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛАН», ідентифікаційний код: 31787016, місцезнаходження: 64712, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Мечебилове, вул. Леніна, 1,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М., який діє на підставі довіреності від 26.07.2012 року б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Громов А.В., який діє на підставі довіреності від 15.01.2013 року за №1, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі за текстом: Відповідач 1) та до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛАН» (далі за текстом: Відповідач 2), про солідарне стягнення заборгованості згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ з Відповідача 2 та Відповідача 1 на користь Позивача у вигляді 3% річних у розмірі 756,02 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.) та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач 2 належним чином не виконав своїх зобов'язань з повної оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ, в зв'язку з чим за Відповідачем 2 утворилась заборгованість у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012 року порушено провадження у справі №8/145-12 та призначено останню до розгляду на 21.01.2013 року.

21.01.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву від 15.01.2013 року б/н, в якому Відповідач 2 просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що строк позовної давності за вимогами Позивача щодо стягнення з Відповідача 2 заборгованості у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.) є таким, що сплив.

21.01.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача 1 надійшов відзив на позов б/н, б/д, в якому вказує, що визнає вимоги в частині, що стосуються Відповідача 1, проте задовольнити вимоги Позивача не в змозі у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та просить суд розглянути справу без участі представника Відповідача 1.

21.01.2013 року в судове засідання з'явились Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 25.12.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач 2, який виконав вимоги ухвали суду від 25.12.2012 року, надав пояснення, проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити. Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.12.2012 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 21.01.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач 1 належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача 1, а також клопотання Відповідача 1 щодо розгляду справи без його участі, суд дійшов висновку, що Відповідач 1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач 1 про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача 2, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

12.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Лан», з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2. Договору, товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Договором у п.п. 5.1., 5.3. визначено, що покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах даного договору, що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від загальної вартості товару оплачується Покупцем протягом трьох днів з моменту підписання даного договору; 80% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 25.11.2008 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору, покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах, визначених договором; провести оплату за товар в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

Згідно п.п. 8.2., 8.3. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару, Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Договором у п. 10.2. визначено, що всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 11.1. Договору, договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Судом встановлено, що сторони Договору у додатках від 12.03.2008 року №1, від 14.04.2008 року №2, від 12.06.2008 року №3, від 10.07.2008 року №4, від 01.09.2008 року №5, від 26.09.2008 року №6, від 26.09.2008 року №7, від 13.10.2008 року №8, від 14.11.2008 року №9, від 21.11.2008 року №10 до Договору, визначили курс долара США на день підписання Договору у розмірі 5,05 грн./дол. США, та передбачили, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент проплати; B - ціна на момент підписання; A2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що в період з 22.03.2008 року по 21.11.2008 року Позивач з дотриманням умов Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 352 596,88 грн. (триста п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 88 коп.) згідно видаткових накладних від 22.03.2008 року за №РН-БК00083 на суму 97 832,00 грн., від 25.03.2008 року за №РН-БК00085 на суму 18 450,00 грн., від 14.04.2008 року за №РН-БК00164 на суму 22 528,00 грн., від 06.05.2008 року за №РН-БК00254 на суму 13 862,88 грн., від 27.05.2008 року за №РН-БК00319 на суму 59 922,00 грн., від 09.06.2008 року за №РН-БК00359 на суму 4 935,00 грн., від 12.06.2008 року за №РН-БК00367 на суму 5 320,00 грн., від 10.07.2008 року за №РН-БК00402 на суму 36 900,00 грн., від 02.09.2008 року за №РН-БК00441 на суму 63 000,00 грн., від 26.09.2008 року за №РН-БК00465 на суму 10 080,00 грн., від 26.09.2008 року за №РН-БК00464 на суму 9 840,00 грн., від 13.10.2008 року за №РН-БК00482 на суму 4 320,00 грн., від 14.11.2008 року за №РН-БК00500 на суму 1 860,00 грн., від 21.11.2008 року за №РН-БК00504 на суму 3 720,00 грн., які підписані товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Відповідачем 2, на виконання вимог п. п. 2.1., 3.2. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем 2 поставленого товару у кількості, асортименті та вартості, визначених в даних видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність якої Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем 2 вказані видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем 2 про наявність неякісного товару або незгоди з вартістю та обсягом поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач у позовній заяві від 24.12.2012 року за №24-4/12 вказує, що Відповідач 2, порушивши строки оплати товару, встановлені п. 5.3. Договору, здійснив оплату: 28.11.2008 року у сумі 10 000,00 грн., 09.12.2008 року у сумі 10 000,00 грн., 10.12.2008 року у сумі 90 000,00 грн., 12.12.2008 року у сумі 47 700,00 грн., 23.12.2008 року у сумі 50 000,00 грн., 29.12.2008 року у сумі 50 000,00 грн., 22.01.2009 року у сумі 15 000,00 грн., 02.02.2009 року у сумі 16 000,00 грн., 03.02.2009 року у сумі 4 000,00 грн., 10.02.2009 року у сумі 23 789,88 грн., таким чином погасивши заборгованість за товар у повному обсязі лише 10.02.2009 року. У відзиві на позовну заяву від 15.01.2013 року б/н, Відповідач 2 підтверджує факт порушення строків оплати товару та повного розрахунку 10.02.2009 року.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторони за Договором у додатках до Договору від 12.03.2008 року №1, від 14.04.2008 року №2, від 12.06.2008 року №3, від 10.07.2008 року №4, від 01.09.2008 року №5, від 26.09.2008 року №6, від 26.09.2008 року №7, від 13.10.2008 року №8, від 14.11.2008 року №9, від 21.11.2008 року №10 визначили, що зобов'язання з оплати товару виконується у гривні з урахуванням курсу долара США на день підписання договору та на день оплати товару.

Як вбачається з листа Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області від 10.01.2013 року за №09-011/571, офіційний курс гривні до долара США становив станом на: 28.11.2008 року - 100 доларів США - 674,1800 грн., 09.12.2008 року - 100 доларів США - 739,8900 грн., 10.12.2008 року - 100 доларів США - 743,0100 грн., 12.12.2008 року - 100 доларів США - 748,6800 грн., 23.12.2008 року - 100 доларів США - 787,8800 грн., 29.12.2008 року - 100 доларів США - 770,0000 грн., 22.01.2009 року - 100 доларів США - 770,0000 грн., 02.02.2009 року - 100 доларів США - 770,0000 грн., 03.02.2009 року - 100 доларів США - 770,0000 грн., 10.02.2009 року - 100 доларів США - 770,0000 грн.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми заборгованості Відповідача 2 у вигляді курсової різниці. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості Відповідачем 2 суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача 2 курсової різниці за Договором у сумі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним кодексом України у ст. 516 визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

24.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем, з дотриманням вимог ст. 513 Цивільного кодексу України, укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 року за №16-ТА, згідно п.п. 1.1., 2.1. якої, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ЛАН» зобов'язання, набутого первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди. Вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 57 262,09 грн.

Пунктом 2.2. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 року за №16-ТА встановлено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору, є загальною сумою штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу), котрі нараховані товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 року за №16-ТА, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

24.01.2011 року, на виконання п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 року за №16-ТА, товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передало, а фізична особа-підприємець Грищенко О. М. прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 24.01.2011 року б/н.

Судом встановлено, що 21.12.2011 року з дотриманням вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» на адресу Відповідача 2 направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року б/н.

26.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем, з дотриманням вимог ст. 513 Цивільного кодексу України, укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року за №68-ТА, згідно п.п. 1.1., 2.1. якої, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ЛАН» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди. Вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 158 476,07 грн.

Пунктом 2.2. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року за №68-ТА встановлено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору, є загальною сумою курсової різниці, котра обрахована відповідно до умов та норм чинного законодавства України

Згідно п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року за №68-ТА, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що 26.01.2011 року, на виконання п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року за №68-ТА, товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» передало, а фізична особа-підприємець Грищенко О. М. прийняв документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 26.01.2011 року б/н.

21.12.2011 року з дотриманням вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» на адресу Відповідача 2 направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року б/н.

02.07.2012 року між фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», з дотриманням вимог ст. 513 Цивільного кодексу України, укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12, згідно п.п. 1.1., 2.1. якої, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ЛАН» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ, згідно угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 року за №68-ТА та угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 24.01.2011 року за №16-ТА, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ. Вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 215 738,16 грн.

Відповідно до п. 2.2. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12, первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору, є загальною сумою курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафу, котрі обраховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 року, на виконання п. 4.1. угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12, фізична особа-підприємець Грищенко О. М. передав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» прийняло документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 02.07.2012 року б/н.

21.12.2012 року з дотриманням вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, фізичною особою-підприємецем Грищенко О. М. на адресу Відповідача 2 направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року б/н.

Судом встановлено, що 21.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» укладено договір поруки від 21.08.2012 року за №21-08-2012-15 (далі по тексту - Договір поруки), згідно п. 1.1. якого, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ЛАН» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №32/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 р., укладену згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року за №59.03.2008/БФ.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 3% річних у сумі 756,52 грн.

Договором поруки у п. 4.1. встановлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п. 6.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами тай його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою ст. 555 Цивільного кодексу України визначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Поряд з цим, за прострочення виконання Відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором, Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідача 1 з Відповідача 2 3-и проценти річних у розмірі 756,02 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.) та стягнути з Відповідача 2 інфляційні витрати у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом встановлено, що Позивачем на адресу Відповідача 1 направлено вимогу від 17.09.2012 року за №17-15/09, в якій Позивач просив Відповідача 1 в триденний термін з моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до Договору поруки.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем 2 не надано суду доказів сплати Позивачу суми інфляційних втрат та 3% річних та Відповідачами 1 та 2 не надано суду доказів сплати Позивачу суми 3% річних.

Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2 штраф у розмірі 15% за порушення п. 8.4. Договору у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вказаної суми штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості, судом встановлено, що остання визначена Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем 2 не надано суду доказів сплати Позивачу суми штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідачі 1 та 2 не спростували належними і допустимими доказами те, що у Відповідачів 1 та 2 перед Позивачем наявна заборгованість за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді 3% річних у розмірі 756,02 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.), а також те що Позивач довів суду та Відповідач 2 не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача 2 перед Позивачем наявна заборгованість за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.).

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач - 2 у справі звернувся до суду із заявою за формою відзиву на позовну заяву від 15.01.2013 року б/н про застосування до сум у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.) строку позовної давності.

Проте, за наслідками дослідження судом положень п. 8.3. Договору встановлено, що сторони Договору при укладенні Договору досягли згоди з приводу того, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 259 передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в силу вимог ч. 1 ст. 259 ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України та п. 8.3. Договору строки, позовної давності за грошовими вимогами Позивача на день звернення останнього до господарського суду Київської області з позовом не сплили, в зв'язку з чим заява Відповідача - 2 про застосування строків позовної давності є безпідставною і необґрунтованою, внаслідок чого право Позивача підлягає захисту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про солідарне стягнення заборгованості згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача у вигляді 3% річних у розмірі 756,02 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.) та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.). є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем 2 суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача 2 господарські витрати у вигляді витрат на послуги адвоката у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та солідарно стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 4 320,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12.07.2012 року між Позивачем та адвокатом Грищенком О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6, згідно умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан», які виникли на підставі Договору та угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6, розмір оплати послуг адвоката Грищенко О.М. за даним договором становить 10 000,00 грн. Суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити до 31.08.2012 року.

01.10.2012 року між Позивачем та адвокатом Грищенком О.М. укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6 від 01.10.2012 року за №1, згідно якої сторони вирішили доповнити п. 1.1. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6 наступним змістом: « 1.1. За цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», які виникли на підставі Договору та угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 року за №32/07-12 та на підставі договору поруки від 21.08.2012 року за №21-08-2012-15…».

Згідно п. 3 додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6 від 01.10.2012 року за №1, сторони вирішили пункт 3.1. змінити та викласти в такій редакції: « 3.1. Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 18 000,00 грн.»

Судом встановлено, що Позивачем 26.07.2012 року, на виконання п.п. 3.2. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 року за №26-07/12-6, сплачено гонорар адвокату Грищенко О.М. у повному обсязі у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 26.07.2012 року за №97 на суму 10 000,00 грн. та від 26.07.2012 року за №96 на суму 8 000,00 грн.

На підтвердження статусу адвоката, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката Грищенка О.М. та належним чином доведено надання позивачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката Грищенка О.М., суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) до складу судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, суд, на підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає солідарно на Відповідача 1 та Відповідача 2 господарські витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідачів - 1, - 2, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає солідарно на Відповідача 1 та Відповідача 2 господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 4 320,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛАН» про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, та товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛАН», ідентифікаційний код: 31787016, місцезнаходження: 64712, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Мечебилове, вул. Леніна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, заборгованість згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді 3% річних у розмірі 756,02 грн. (сімсот п'ятдесят шість гривень 02 коп.) та господарські витрати у вигляді оплати адвокатських послуг у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) і судового збору у сумі 4 320,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЛАН», ідентифікаційний код: 31787016, місцезнаходження: 64712, Харківська обл., Барвінківський р-н, с. Мечебилове, вул. Леніна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, заборгованість згідно угоди про заміну кредитора в зобов'язанні від 02.07.2012 року №32/07-12 за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 року №59.03.2008/БФ у вигляді курсової різниці у розмірі 158 476,07 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень 07 коп.), пені у розмірі 5 992,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 51 коп.), штрафу у розмірі 15% у сумі 47 548,48 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 48 коп.), інфляційних витрат у розмірі 2 964,49 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири гривні 49 коп.).

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2013 року.