Постанова № 28897499, 24.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року № 2а-10615/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судових засідань Чернявської О.Д.

представника позивача Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівській області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К»про накладення арешту на арешту на кошти, що знаходяться у банку,-

встановив :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС) звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотей і К»(далі -ТзОВ «Хотей і К»), в якому просить накласти арешт на кошти та ТзОВ «Хотей і К», що знаходяться у банку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на 03.12.2012 року у відповідача існує заборгованість по податках та платежах перед бюджетом, а саме по податку на додану вартість. Сума заборгованості по такому податку становить 26 405,39 грн. і станом на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Додатково пояснив, що 22.01.2013 року начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС було прийняте рішення про звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності ТзОВ «Хотей і К», оскільки у такого платника податку існує податковий борг, узгоджений у встановленому законодавством порядку та відсутнє у останнього майно, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та долучені до справи докази на їх підтвердження суд встановив наступне.

ТзОВ «Хотей і К»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа -19.08.2006 року.

Відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби з 08.09.2006 року за № 200. Перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС.

28.04.2012 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку платника податків ТзОВ «Хотей і К»з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року. Під час перевірки встановлено, що ТзОВ «Хотей і К»на порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 розділу ІІ Податкового кодексу України не подано декларацію з податку на прибуток за січень 2012 року. За наслідками перевірки складений Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності № 643/149/15-2013/34559391 від 28.04.2012 року.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004231630/5514 від 15.05.2012 року відповідно до якого до ТзОВ «Хотей і К»застосовано штрафні санкції в сумі 170 грн.

16.05.2012 року ТзОВ «Хотей і К»подано до ДПІ у Шевченківського району м. Львова Львівської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість № 9028289340 за квітень 2012 року, згідно якої самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в розмірі 24 250 грн.

28.10.2012 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено камеральну перевірку платника податків ТзОВ «Хотей і К»з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року. Під час перевірки встановлено, що ТзОВ «Хотей і К»на порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 розділу ІІ Податкового кодексу України не подано декларацію з податку на прибуток за лютий 2012 року. За наслідками перевірки складений Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності № 1461/316/15-2013/34559391 від 28.10.2012 року.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007001630/17195 від 17.10.2012 року відповідно до якого збільшено ТзОВ «Хотей і К» суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 040 грн.

01.06.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС виставлено ТзОВ «Хотей і К» податкову вимогу № 784.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з припису норми ст. 14.1.137 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) -протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені кодексом.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Положеннями п.п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Положеннями п.57.3 ст.57 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно положень статті 191 Податкового кодексу України до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.191.1.15 п.191.1 ст.191 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.191.1.19 п.191.1 ст.191 ПК України).

У відповідності до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Положеннями п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, якими регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами.

Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у ТзОВ «Хотей і К»майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, представник позивача надав суду лист ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»№ 9935 від 26.10.2012 року щодо відсутності інформації про наявність у відповідача нерухомого майна на праві власності, та лист Головного управління Держземагенства у Львівській області від 261.0.2012 року № 01-16/3-315 щодо відсутності у відповідача на території області земельних ділянок. Будь-яких інших доказів того, що податковим органом вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук іншого майна відповідача з метою погашення податкового боргу, позивачем не надано.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов'язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника.

Доказів на підтвердження звернення до суду із відповідним позовом позивач також суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текс постанови виготовлений 28 січня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.