Постанова № 28896615, 24.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2013 року 12:00 № 2а-15609/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруСлужби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації 1. Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_2 в якості законного представника ОСОБА_3, 4. ОСОБА_2 в якості законного представника ОСОБА_4 провизнання протиправною та скасування відмови від 24.09.2012 № 01/14-2631, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у реалізації квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2012 № 01/14-2631; зобов'язати відповідача надати дозвіл на реалізацію квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, а також розглядати справу без його участі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.01.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.11.2010 старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 2-444 виданого 25.08.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 326078 грн.

В подальшому, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим 28.11.2011 державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30000413 з виконання вказаного виконавчого листа.

07.12.2011 старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві складено акт опису й арешту майна щодо квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2

В наступному, старший державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві звернувся до Відділу захисту майнових та немайнових прав дітей листом від 01.08.2012 №771/5, в якому просив надати дозвіл для подальшої реалізації квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з тим, що згідно з довідкою КП «ЖЕО-112» у вказаній квартирі зареєстровані неповнолітні, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації листом від 24.09.2012 № 01/14-2631 надала відповідь старшому державному виконавцю ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про те, що вона заперечує проти реалізації квартири АДРЕСА_1, оскільки відчуження зазначеного житлового приміщення суперечить правам та законним інтересам малолітніх ОСОБА_3, 2000р.н. та ОСОБА_3, 2005 р.н.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для визнання протиправною та скасування відмови відповідача у реалізації квартири АДРЕСА_1 від 24.09.2012 № 01/14-2631 на те, що малолітні ОСОБА_3, 2000 р.н. та ОСОБА_4, 2005 р.н. жодного разу не були у вказаній квартирі, проживають разом з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, оскільки, по-перше, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, по-друге, вказані обставини спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою КП «ЖЕО-112» форми № 3 з якої видно, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні ОСОБА_3, 2000 р.н. та ОСОБА_4, 2005 р.н.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Щодо посилання позивача на те, що вказаний пункт Інструкції визнано незаконним та нечинним постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2012 у справі №2а-6500/12/2670, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27653997) постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.07.2012 у справі №2а-6500/12/2670 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Крім того, судом також враховується, що вказана квартира є предметом іпотеки за кредитним договором, а тому банк має право звернення стягнення на цей предмет у разі невиконання умов договору.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що предметом стягнення у виконавчому проваджені № 30000413 є грошова суму у розмірі 326078 грн., а не конкретне майно, зокрема, вищевказана квартира, що не виключає можливості задоволення вимог стягувача за рахунок виявлених державним виконавцем під час здійснення у примусовому порядку виконавчих дій відповідних коштів та/або рухомого чи нерухомого майна боржника.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, відповідно до загального принципу адміністративного судочинства, відображеного в ст.ст. 2 та 6 КАС України, судовому захисту підлягає порушене право, свободи або інтереси.

Всупереч вказаним положенням, позивачем не доведено факт порушення його прав, свобод або інтересів вказаним листом Служби у справах дітей Голосіївської районної у м.Києві від 24.09.2012 № 01/14-2631.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що по суті даний позов є зверненням до суду в інтересах ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві з приводу виконання ним виконавчого провадження № 30000413.

Крім того, судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до змісту ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За таких умов, враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення його прав, свобод або інтересів оскаржуваним листом відповідача, суд приходить до висновку про відсутність відповідно до ст.ст. 2, 6 КАС України належних підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко